ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 755/8580/26
провадження № 2-о/753/534/26
УХВАЛА
"06" серпня 2026 р. Суддя Дарницького районного суду міста Києва Осіпенко Л.М., розглянувши питання про відкриття про відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту родинних відносин,-
ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Римаренко І.В., звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначила, що встановлення зазначеного юридичного факту є необхідним для реалізації її спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , зокрема для оформлення права на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.06.2026 року справу передано на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва за правилами виключної територіальної підсудності, визначеними статтею 30 ЦПК України. Підставою для такого висновку суд зазначив пункт 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу передано на розгляд судді Осіпенко Л.М.
Ознайомившись зі змістом заяви, суддя дійшов до висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду Дарницьким районним судом міста Києва та підлягає направленню за підсудністю з таких підстав.
За приписами ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суд, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Нормами статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналіз змісту п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України дає підстави для висновку, що для передачі справи за територіальною юрисдикцією суд повинен встановити обставини, які вказуються на відсутність у суду, до якого звернувся заявник, компетенції на розгляд заяви, а також наявність такої компетенції у іншого суду, до якого така заява передається судом.
Як вбачається з відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» Департаменту з питань реєстрації КМДА, зареєстрованим місцем проживання заявниці є: АДРЕСА_2 .
При цьому, даних про те, що місце проживання заявниці було зареєстроване за будь-якою іншою адресою у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.
З огляду на викладені обставини, враховуючи норми ч. 1 ст. 316 ЦПК України, суд вважає, що заявниця правильно звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва.
Суддя вважає помилковим застосування до даних правовідносин правил виключної підсудності, зазначених у ч. 1 ст. 30 ЦПК України, згідно з якими позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходження майна або основної його частини, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту в рамках окремого провадження, а не із позовом в порядку позовного провадження, предметом якого є певне нерухоме майно.
Зміст ст. 30 ЦПК України вказує на те, що правила виключної підсудності стосуються позовного провадження, тобто спорів про право цивільне.
Аналогічна позиція викладена у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду. Словосполучення з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення юридичного факту в рамках окремого (непозовного) провадження, а питання про наявність спору про право суд не вирішував, тому правильним є застосування правил щодо визначення підсудності, передбачених вимогами ст. 316 ЦПК України.
Суддя наголошує на тому, що подана до суду в порядку окремого провадження заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не є позовом у розумінні ст. 30 ЦПК України, а тому встановлені нею імперативні норми про виключну підсудність не застосовуються до справ окремого провадження.
Заява про встановлення факту, що має юридичне значення не є спором щодо нерухомого майна, а тому положення процесуального закону про виключну підсудність у даній справі не застосовуються.
При цьому, відповідно до положень ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає таку заяву без розгляду.
Підсудність є ключовим питанням у підготовчому провадженні. Суд, який розглядає справу, повинен бути компетентним, тобто мати право розглядати дану справу відповідно до правил підсудності. Підготовче провадження, зокрема, включає перевірку підсудності та, якщо встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд або залишає позовну заяву без розгляду, або закриває провадження, або пересилає справу до належного суду.
Недотримання судом правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду (частина 1 статті 378 ЦПК України).
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі цієї цивільної справи до Дніпровського районного суду міста Києва, як суду, якому вона підсудна за правилами ст. 316 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 27, 30, 31, 32, 316, 187, 258-261 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту родинних відносин - передати на розгляд за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дніпровського районного суду міста Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3, вул. Кошиця, 5).
Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити заявниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Осіпенко Л.М.