Справа №:755/8046/26
Провадження №: 2-аз/755/92/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2026 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває адміністративна справа № 755/8046/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі.
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1277 від 16.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом оскарження у даній справі, державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Кенюк Людмилою Василівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 від 16.07.2026 року. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду та призвести до порушення його майнових прав, оскільки в межах виконавчого провадження здійснюється примусове виконання оскаржуваної постанови, а також стягнення штрафу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Також заявник посилається на те, що державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, у зв`язку з чим його банківські рахунки були арештовані, що підтверджується повідомленням банківської установи. Посилаючись на положення статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі постанови № 1277 від 16.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення, до розгляду справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З аналізу наведених норм вбачається, що забезпечення позову є винятковим процесуальним заходом, який застосовується у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може призвести до істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту прав позивача.
При цьому особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна довести наявність обставин, які свідчать про необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову, а також обґрунтувати його співмірність із заявленими позовними вимогами.
Судом встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є правомірність постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1277 від 16.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення.
Як вбачається з матеріалів заяви, на підставі вказаної постанови державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Кенюк Людмилою Василівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 від 16.07.2026 року.
Заявником також надано копії постанов державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника, про стягнення виконавчого збору та про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, а також повідомлення банківської установи про накладення арешту на рахунки.
Разом з тим, сам факт відкриття виконавчого провадження та вчинення державним виконавцем окремих виконавчих дій, зокрема накладення арешту на кошти боржника, не свідчить безумовно про те, що на час розгляду заяви фактично здійснюється стягнення коштів або настали наслідки, які унеможливлять ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову.
Наданий заявником документ банківської установи підтверджує факт застосування заходу у вигляді арешту коштів, однак не містить відомостей про фактичне списання коштів із рахунків позивача, їх перерахування в рахунок виконання оскаржуваної постанови чи інші наслідки, які свідчили б про неможливість або істотне ускладнення поновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Посилання заявника на можливість стягнення коштів у подальшому, виникнення необхідності їх повернення у разі задоволення позову та можливе ускладнення поновлення порушених прав фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливого розвитку подій та самі по собі не свідчать про наявність передбачених ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Крім того, застосування заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо можливого порушення прав позивача, оскільки такі заходи вимагають встановлення реальної загрози порушення прав, свобод чи інтересів особи на час вирішення питання про їх застосування.
Суд враховує, що заявлений спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні передбачений процесуальним законом, однак саме по собі право на застосування такого заходу не звільняє заявника від обов`язку довести наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності таких обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення його прав, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 755/8046/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального регіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя :