Справа №:755/11309/26
Провадження №: 4-с/755/107/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення скарги без розгляду
"05" серпня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
В С Т А Н О В И В:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали поданої скарги та долучених до неї документів, судом встановлено, що скаргу подано в порядку судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статей
447-449 ЦПК України.
У поданій скарзі ОСОБА_1 просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17 листопада 2025 року у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору; 2) визнати протиправною та скасувати постанову Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 26 травня 2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, ОСОБА_1 одночасно оскаржуються:
1) дії старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прилуцької В.А. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2604/17733/2012, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 17 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості, в частині стягнення виконавчого збору відповідно до постанови від 17 листопада 2025 року;
2)дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташової В.І. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/17733/2012, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 17 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості, в частині відкриття виконавчого провадження відповідно до постанови від 26 травня 2026 року про відкриття виконавчого провадження
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Частинами першою - другою статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Аналогічні положення містяться у змісті частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 зроблено правові висновку щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, згідно з якими норми, передбачені Закону України «Про виконавче провадження», є загальними, а норми, передбачені процесуальним кодексом, є спеціальними, тому строк на оскарження необхідно обраховувати в календарних днях.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 361/1335/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20, від 17 березня 2023 року у справі № 367/7831/19, від 13 червня 2023 року у справі № 638/5995/16-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 206/1451/19 , від 10 квітня 2024 року у справі № 395/1003/13-ц, від 05 вересня 2025 року у справі
№ 2-2170/11.
Практика правозастосування частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» є сталою.
Аналіз вищезазначений норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби у 10-денний строк саме з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем) за виключенням випадків оскарження постанови виконавця про відкладення провадження виконавчих дій.
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав наступне: «водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від
04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г».
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, ухваленій за подібних правовідносин, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин.
У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також та загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).
Як роз`яснено в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом з положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19, від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18, від 03 лютого 2021 року у справі
№ 2-1441/10).
З матеріалів скарги встановлено, що оскаржувану постанову старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прилуцької В.А. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору винесено 17 листопада 2025 року.
Таким чином, десятиденний строк на подачу скарги у порядку статті 447 ЦПК України тривав до 27 листопада 2025 року (включно).
Також з матеріалів скарги встановлено, що оскаржувану постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браташової В.І. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження винесено 26 травня 2026 року.
Таким чином, десятиденний строк на подачу скарги у порядку статті 447 ЦПК України тривав до 05 червня 2026 року (включно).
Скаргу подано до суду 14 липня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС
(вхід. від 17 липня 2026 року, № 46829).
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Верховний Суд підкреслював, що: законодавець не відносить пропуск строку на подання скарги на дії виконавця до підстав відмови у задоволенні скарги; пропуск строку на подання скарги на дії виконавця є підставою для залишення скарги без розгляду (постанова Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі № 361/717/13-ц).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 міститься висновок про те, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Із змісту наведеного убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Тобто, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 вказала, що суд може поновити особі процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду з вимогою про вчинення процесуальної дії, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини та причини їх виникнення. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до статті 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Скарга ОСОБА_1 містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду зі скаргою на постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження.
На обґрунтування заявленого клопотання представник скаржника зазначив, що постанову Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 прийнято 26 травня 2026 року. У встановлений Законом строк до Київського окружного адміністративного суду
05 червня 2026 року було подано позовну заяву ОСОБА_1 до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення моральної шкоди. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 по справ №320/25645/26 відмовлено у відкритті провадження. Відповідно до вимог частини шостої статті 170 КАС України суд зазначив, що дана позовна заява підлягає розгляду Дніпровським районним судом міста Києва. Копію ухвали отримано 09 липня
2026 року засобами системи «Електронний суд».
З огляду на викладене просив визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на оскарження постанов.
При цьому, клопотання представника ОСОБА_1 не містить будь-якого обґрунтування поважності причин пропуску строку на оскарження постанови старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прилуцької В.А. від 17 листопада 2025 року у межах виконавчого провадження
№ НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору.
Поряд з цим, надаючи оцінку доводам клопотання в частині поважності причин пропуску строку суд також враховує, що ОСОБА_1 не надає доказів звернення до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення моральної шкоди, справа № 320/25645/26, саме 05 червня 2026 року, що позбавляє суд можливості оцінити процесуальну поведінку скаржника.
Поряд з цим, з вказаним позовом до Київського окружного адміністративного суду Чайка Т.М. звернулася вже після набрання чинності змін внесених до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких визначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, що мало місце 24 квітня 2026 року.
Представництво інтересів ОСОБА_1 здійснює адвокат Предко В.О., тобто, фахівець в галузі права. Слід також зазначити, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Суд наголошує, що зважаючи на значний пропуск строку на подачу скарги, клопотання скаржника про поновлення строку на подання скарги не можна вважати обґрунтованим, тому що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення скарги, порушення правил юрисдикції при зверненні до суду, недоліки поданої позовної заяви чи скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину процесуального строку реалізовувати право на оскарження дій органу примусового виконання.
Водночас, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року по справі № 320/25645/26 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі представником ОСОБА_1 оскаржено в апеляційному порядку, про що свідчать відомості відкритого порталу даних Єдиний державний реєстр судових рішень.
Статтею 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто, ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду із відповідним процесуальним документом, а також належного його оформлення.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні скарги/заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи вищевикладене, суддя приходить висновку про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 через пропуск строку на звернення до суду із скаргою та відсутність підстав для поновлення такого строку.
Керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 126, 260, 353, 354, 447-449 ЦПК України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова