Справа № 362/6327/26
Провадження № 2/362/5946/26
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
"05" серпня 2026 р.
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Попович О.В. перевірив на предмет відповідності вимогам закону матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й
установив:
Позивач звернулась до суду з указаною позовною заявою, в якій просить:
- встановити факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на посаді SMM-спеціаліста у період з 14 жовтня 2025 року по 22 січня 2026 року;
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 13 681,00 грн.;
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23 січня 2026 року по день ухвалення рішення суду, що станом на 31 липня 2026 року становить 93 749,80 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 серпня 2026 року позовну заяву передано для розгляду судді Поповичу О.В.
Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суд дійшов висновку про її невідповідність вимогам процесуального закону з таких підстав.
У порушення пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача.
До того ж, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Тобто, стверджуючи про певні фактичні обставини, позивач повинен послатись на відповідні докази, додані ним до позовної заяви.
Однак, цю вимогу процесуального закону позивачка не виконала, виклавши всі стверджувані нею фактичні обставини без посилання на конкретні докази, додані нею до позовної заяви.
Відповідно до частити четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач не додав до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору, пославшись на приписи пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Суд зазначає, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 243/9232/17 Верховний Суд вказав на те, що позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18.
Така судова практика Верховного Суду є послідовною та незмінною дотепер.
Отже, за подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачі не звільняються від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач у порядку, передбаченому статтею 5 Закону України «Про судовий збір», повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах у розмірі, визначеному статтею 4 цього Закону.
Крім того, позивачкою заявлено вимогу про встановлення факту перебування в трудових відносинах, яка також не охоплюється приписами пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви
- майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16 640,00 грн.);
- немайнового характеру, яка подана, фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 331,20 грн.).
Отже позивачу необхідно надати докази сплати судового збору в розмірі, встановленому пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за звернення з 1 позовною вимогою немайнового характеру в розмірі 1 331,20 грн. і позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 331,20 грн., у сумі 2 662,40 грн.
Окрім наведеного, позивачка у якості документів, що посвідчують її особу, РНОКПП тощо додала скріншоти з додатку «ДІЯ», які не можуть бути взяті судом до уваги.
Позивачці належить надати належним чином оформлені копії паспорта громадянина України й інших документів, доданих до позовної заяви, із обов`язковим наданням актуальної довідки про зареєстроване в установленому порядку місце проживання.
За приписами частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху та надати позивачці строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду оформленої відповідно до вищенаведених вимог статті 175 ЦПК України позовної заяви, належним чином оформлених копій паспорта громадянина України й інших документів, доданих до позовної заяви, із обов`язковим наданням актуальної довідки про зареєстроване в установленому порядку місце проживання, а також документу про сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, суд
постановив:
1. Залишити без руху позовну заяву.
2. Надати позивачу строк у п`ять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, наведених у мотивувальній частині ухвали.
3. Направити (вручити) позивачу та/або його представнику копію цієї ухвали.
4. Роз`яснити, що у разі виконання позивачем вимог цієї ухвали у встановлений строк позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя О.В. Попович