Справа № 204/5289/26
Провадження № 2/204/3816/26 р.
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
в с т а н о в и в:
В провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач вказала на те, що 25.03.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зроблено відповідний актовий запис № 85, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 25.03.2012. Під час перебування у шлюбі, у Позивача з Відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син, ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 14.06.2017 виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 27.11.2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення по справі № 204/13602/23, яким позовну заяву Позивача до Відповідача про розірвання шлюбу було задоволено повністю, шлюб, зареєстрований 25.03.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, актовий запис № 85, розірвано. Малолітня дитина, ОСОБА_3 , проживає разом з матір`ю за місцем її реєстрації та перебуває на її утриманні. Відповідач в порушення чинного законодавства у сфері сім`ї та дитинства не надає в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини, отже сторони не досягнули згоди щодо розміру аліментів, які мають сплачуватись.
Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, раніше представником надано заяву відповідно до якої підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без участі позивача та її представника.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, раніше надав до суду заяву відповідно до якої визнав позовні вимоги, розгляду справи просив проводити без його участі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі, по наступним підставам.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд встановив, що сторони є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 14.06.2017 року, виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
27.11.2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення по справі № 204/13602/23, яким позовну заяву Позивача до Відповідача про розірвання шлюбу було задоволено повністю, шлюб, зареєстрований 25.03.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції у місті Донецьку, актовий запис № 85, розірвано.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.
Відповідач в порушення чинного законодавства у сфері сім`ї та дитинства не надає в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання малолітньої дитини, отже сторони не досягнули згоди щодо розміру аліментів, які мають сплачуватись.
Відповідач під час розгляду справи судом не спростував дані обставини та не надав суду доказів, які підтверджували б інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей - першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН).
Також, згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд погоджується, що в порушення вказаних норм Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги для утримання їх малолітньої дитини не надає. Отже, розглядаючи даний спір, прошу Суд врахувати те, що сторона не змогла добровільно досягнути згоди про розмір сплачування аліментів, а також, що обов`язок утримувати спільну дитину покладається рівною мірою, як на матір, так і на батька.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема сплати аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
В той самий час, аліменти можуть бути призначені у розмірі чверті доходу на одну дитину, третини доходу - на двох дітей, половини - на трьох і більше дітей. При цьому в будь-якому разі розмір аліментів, що стягується в наказному провадження обмежується 10 прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Однак відповідно до ч. 2. ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При визначенні розміру матеріальної допомоги суд обов`язково враховує: актуальну і дійсну потребу дитину у наданні їй матеріальної допомоги, вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцем знаходження навчального закладу (постанова ВСУ від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18), стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність у платника аліментів майна, грошових коштів та інші обставини, що мають значення.
В той самий час розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням належних та достовірних доказів, враховуючи принципи справедливості і розумності, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше за 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 07.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів суд вважає обґрунтованим і достатнім, а також таким, що суттєво не вплине на майновий стан відповідача.
На підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст 7, 180-182, 183, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від всіх видів доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви до суду, 07.05.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення і частині стягнення аліментів у межах суми платежів за один місяць на підставі п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (вказано в позові): АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Самсонова