Справа № 727/11026/26
Провадження № 2-о/727/354/26
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
06 серпня 2026 року м. Чернівці
Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівців Дубець О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернувся до суду із даною заявою в якій просить: визнати його, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Ленгорн, округ Бакс, штат Пенсильванія, США.
Перевіривши заяву та додані до неї документи доходжу таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини 7 статті 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19.
Так, відповідно до положень статті 130 СК України визначено, що встановлення факту батьківства за рішенням суду можливе у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини та якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
У випадку, коли батьки дитини живі, визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, відбувається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 126 СК України).
З тексу заяви про визнання батьківства вбачається, що мати дитини - ОСОБА_2 - підтверджує, що саме заявник є біологічним батьком ОСОБА_4 та не заперечує проти визнання його батьківства.
Отже, за таких умов, у відповідності до положень статті 126 СК України, даний факт може бути встановлений в позасудовому порядку шляхом подання спільної заяви жінки та чоловіка до органів реєстрації актів цивільного стану, що виключає судовий порядок встановлення факту батьківства заявника.
Разом з тим, в заяві ОСОБА_1 зазначає, що необхідність звернення до суду обумовлена потребою юридичного підтвердження свого батьківства, забезпечення прав та законних інтересів дитини, у тому числі права на спадкування, підтвердження родинних відносин між батьком і сином, а також належного здійснення батьківських прав та обов`язків.
Таким чином, встановлення факту, про який просить заявник, породжує правовий наслідок, такий як, виникнення у заявника певних прав та обов`язків щодо дитини, та, відповідно, виникнення певних прав та обов`язків у матері дитини та в подальшому у самої дитини, щодо заявника.
З наведеного доходжу висновку, що у заявника фактично виникає спір про право по відношенню до дитини, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження.
Крім того, звертаю увагу на те, що у відповідно до положень статті 128 СК України визнання батьківства за рішенням суду відбувається виключно шляхом пред`явлення позову, а не заяви окремого провадження.
На підставі частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Виходячи з наведеного, доходжу висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі, оскільки, в даній ситуації вбачається спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Керуючись статтями 265, 315-319 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання батьківства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дубець О.С.