ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6843/26 Справа № 216/6055/25 Суддя у 1-й інстанції - ГАЙТКО Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,
секретар судового засідання Лідовська А.А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року, ухвалене суддею Гайтко Л.А. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 02 квітня 2026 року,
ВСТАНОВИВ
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 20.09.2016 року ао 09.03.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги обґрунтовані тим, що з 20 вересня 2016 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одразу після його розлучення зі ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами з міста Мирноград Донецької області та під час проживання в м. Кривий Ріг мешкали разом за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1121-5003426340 від 02.09.2024 р. та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1211-5003455036 від 18.09.2024 р. До переміщення в зв`язку з військовою агресією з 2016 р. вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом про проживання однією сім`єю. За час проживання однією сім`єю як чоловік та дружина вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно займалися благоустроєм свого домогосподарства, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку, перебували на обліку в одного сімейного лікаря.
У зв`язку з військовою агресією ОСОБА_2 було мобілізовано до Збройних Сил України. Сповіщенням сім`ї № 10/2451 від 11.03.2025 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що її чоловік солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу 14.12.2024 р. до військової частини НОМЕР_1 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність під час обстрілу противника зник безвісти в районі н.п. Гуєво Суджанського р-ну Курської області 09.03.2025 р.
ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 щодо отримання грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_2 .
За результатами розгляду вказаної заяви військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено у праві на виплату грошового забезпечення, оскільки ОСОБА_1 не є членом сім`ї чи близьким родичем зниклого безвісти військовослужбовця, які мають право на такі виплати.
Враховуючи наведені обставини, а також те, що ОСОБА_1 не в змозі в повному обсязі реалізувати свої права, передбачені, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» щодо отримання грошового забезпечення та інших виплат, зважаючи на те, що в позасудовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю неможливо, вона звернулась до суду із вказаною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , відмовлено.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 та встановити факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно проігнорував наступні докази: довідки про взяття на облік ВПО за однією адресою; договір оренди квартири, де спільно проживала і заявниця; декларації про вибір сімейного лікаря, де обидва зазначені як пацієнти; банківська виписка з відображенням грошового переказу від ОСОБА_2 на користь заявниці; Акт про проживання однією сім`єю; акти фактичного проживання №477/08 від 29.12.2022 року та №303/08 від 13.09.2022 року; письмові свідчення третіх осіб; показання свідків; спільні фото. Оцінка кожного з цих доказів окремо призвела до помилкового висновку суду.
Посилається, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що об`єктивна неможливість сторін належним чином задокументувати факти спільного проживання зумовлена не їхньою недбалістю, а обставинами непереборної сили, зокрема, збройною агресією, вимушене переселення з окупованої території, мобілізація ОСОБА_2 та його подальше зникнення безвісти.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий.
Заслухавши суддю доповідача, заявника ОСОБА_1 , яка підтримала доводи аеляційної скарги з викладених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга заявника ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджено наявними письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , місце проживання ОСОБА_1 : з 22.03.2000 р.- АДРЕСА_2 .
Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , місце проживання ОСОБА_2 : з 13.04.2006 р. - АДРЕСА_3 .
Відповідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 19.09.2016 року у справі №226/1228/16-ц шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1121-5003426340 від 02.09.2024р. ОСОБА_1 , фактичне місце проживання вказано АДРЕСА_1 .
Відповідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1211-5003455036 від 18.09.2024р. ОСОБА_2 , фактичне місце проживання вказано АДРЕСА_1 .
В Акті про проживання однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 , вказані в акті особи підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поживали однією сім`єю як чоловік і жінка у цивільному шлюбі протягом дев`яти років, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
Також заявницею надано копії Акту № 477/08 від 29.12.2022 р. фактичних обставин проживання особи без реєстрації та Акту №303/08 від 13.09.2022 р., у яких зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , однак фактично проживає за адресою АДРЕСА_5 .
Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 23.08.2024р. ОСОБА_2 орендував квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Також заявницею до заяви долучено копії декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, які укладені кожна окремо з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також копію банківської виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2024 по 28.02.2025 р.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно сповіщення сім`ї №10/2451 від 11.03.2025 р. ОСОБА_1 було повідомлено, що її чоловік солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний на військову службу 14.12.2024 року до військової частини НОМЕР_1 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність під час обстрілу противника зник безвісти в районі н.п. Гуєво Суджанського р-ну Курської області 09.03.2025 року.
ОСОБА_1 звернулась до військової частини НОМЕР_1 щодо отримання грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_2 .
Згідно листа № 2284 від 08.04.2025 р. військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено ОСОБА_1 у праві на виплату грошового забезпечення, оскільки вона не є членом сім`ї чи близьким родичем зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , які мають право на такі виплати.
Також на підтвердження факту спільного проживання зі ОСОБА_2 у період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявниця надала спільні фото зі ОСОБА_2 , а також фото спільних святкувань родинних подій та свят з родичами та друзями.
На підтвердження факту спільного проживання зі ОСОБА_2 у період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявниця долучила письмові свідчення ОСОБА_4 від 18.12.2025 р., ОСОБА_5 від 15.12.2025 р., ОСОБА_6 від 15.12.2025 р., у яких вказані особи підтверджують перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2016 року.
До суду першої інстанції надійшли копії заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , у яких кожна окремо просила суд справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу розглядати без їхньої участі, заявниця ОСОБА_1 зверталась з клопотанням про допит вказаних осіб в судовому засіданні в якості свідків.
Також судом першої інстанції в судовому засіданні 27.03.2026 року в якості свідка допитана ОСОБА_6 , яка пояснила, що була знайома із заявницею ОСОБА_1 багато років, працювати разом на шахті у м. Мирноград Донецької області, повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 2016 року.
Суд першої інстанції, встановивши, що заявницею не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження ведення сторонами спільного бюджету, господарства та побуту, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.
При цьому суд критично оцінив надану в якості доказу копію Акту про проживання однією сім`єю за адресою АДРЕСА_2 , згідно якого особи, що в ньому перелічені підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поживали однією сім`єю як чоловік і жінка у цивільному шлюбі протягом дев`яти років, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, адже даний акт не містить дати його складання, а також в ньому чітко не вказано з якого часу по який вказані особи спільно проживали як чоловік та дружина.
Також суд зауважив, що долучені заявницею до матеріалів справи письмові свідчення ОСОБА_4 від 18.12.2025 р., ОСОБА_5 від 15.12.2025 р., у яких вказані особи підтверджують перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2016 року не можуть вважатися свідченнями свідків в розумінні норм ЦПК України, адже вказані особи не були допитані судом в судовому засіданні, суд не попереджав їх про кримінальну відповідальність за відмову від надання показань або за завідомо неправдиві показання та не приводив їх до присяги свідка.
Також суд критично оцінив твердження заявниці про те, що за час проживання однією сім`єю як чоловік та дружина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно займалися благоустроєм свого домогосподарства, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку, адже дані твердження не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи належними та допустимими доказами, долучена до заяви копія банківської виписки про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 за період з 01.12.2024 - 28.02.2025 р., у якій міститься інформація про перерахунок 09.02.2024 р. ОСОБА_2 ОСОБА_1 суми у розмірі 10000 грн. не є належним доказом існування спільного бюджету між вказаними особами у період з 20.09.2016 року по 09.03.2025 року.
В судовому засіданні судом в якості свідка була допитана ОСОБА_6 , яка пояснила, що була знайома із заявницею ОСОБА_1 багато років та повідомила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 2016 року. Разом з тим, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відтак, суд виснував, що вказані заявницею обставини, а саме той факт, що заявниця та ОСОБА_2 мешкали у одному помешканні (спочатку у м. Мирноград, згодом у м. Кривий Ріг), були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов`язки, які притаманні чоловіку і дружині, самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між заявницею та ОСОБА_2 склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно ч. 1, 2, 3 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищевказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про вставлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.
Відповідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенню.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі №755/18012/16 надав приблизний перелік підстав, які можуть підпадати під поняття наявності спільного життя - ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Обмеження щодо засобів доказування факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю законодавством не передбачено, а тому з цією метою можуть використовуватися всі передбачені законодавством належні, допустимі докази - показання свідків; ділове та особисте листування; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; витяги з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання як рухомого, так і нерухомого майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства (постанова КЦС ВС від 11.02.2021 року у справі №158/431/19).
Умовами встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є наступні: 1) відсутність між ними офіційно зареєстрованого шлюбу, як і не перебування кожного з них в іншому офіційному шлюбі; 2) ведення спільного господарства; 3) наявність спільного бюджету; 3) наявність взаємних прав та обов`язків як у подружжя; 4) наявність інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами.
Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Подібна правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №753/11423/22.
Предметом розгляду заяви є встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З досліджених у справі доказів встановлено, що заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки зі ОСОБА_2 , надавши спільні сімейні фотографії, довідки про реєстрацію як внутрішньо переміщені особи за однією адресою, акти про проживання за однією адресою у м. Мирнограді Донецької області, декларації про медичне обслуговування у одного сімейного лікаря, підтвердження переказу коштів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , копію сповіщення сім`ї, в якому повідомлено ОСОБА_1 , що її чоловік ОСОБА_2 зник безвісти 09.03.2025 року.
Також в судовому засіданні судом була допитана свідок ОСОБА_6 , яка підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 2016 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що із досліджених письмових доказів вбачається фактичне спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ведення ними сімейного побуту.
З огляду на вказане, апеляційний суд дослідивши обставини справи та оцінивши в сукупності надані заявником докази, погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо того, що суд першої інстанції, фактично визнавши наявність ознак спільного проживання, не оцінив докази у їх сукупності та взаємозв`язку та дійшов до помилкового висновку про недоведеність вимог заявниці.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично проживали однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з вересня 2016 року по день зникнення безвісти ОСОБА_2 09 березня 2025 року. Оскільки зазначений факт підтверджений показами свідків та наявними в матеріалах справи доказами, а його встановлення має для заявника юридичне значення з метою оформлення виплат грошового забезпечення та вирішення інших правових питань, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів виходить з того, що держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян. Правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для його реалізації, в даному випадку є право ОСОБА_1 на встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що, у свою чергу, стане підставою для реалізації нею інших своїх прав та обов`язків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 , заінтересована особа Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.
Головуючий:
Судді: