_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/27782/25
Провадження № 2/947/366/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Петрової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ у натурі частки житлового будинку, припинення права спільної часткової власності та визнання права особистої приватної власності,
ВСТАНОВИВ:
25 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ у натурі частки житлового будинку, припинення права спільної часткової власності та визнання права особистої приватної власності.
В обґрунтування позову зазначала, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 належить домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Верезуб К. О. від 28 квітня 2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 358, належить частки домоволодіння під номером АДРЕСА_1 . У фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває: житловий будинок літ. А загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м.: 1-1 - коридор площею 4,8 кв.м., 1-2 - кухня площею 4,8 кв.м., 1-3 - житлова площею 8,4 кв.м., 1-4 - житлова площею 11,0 кв.м.; надвірні споруди: сарай площею 8,9 кв.м. - літ. Д, вбиральня площею 1,9 кв.м. - літ. Г, льох з шийкою площею 2,8 кв.м. - літ. 3, навіс площею 5,9 кв.м. - літ. Л, №1,2 - огорожа, II - мостіння.
Зазначає, що ОСОБА_1 було замовлено Висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна від 07 липня 2025 року, складеного експертом ОСОБА_7 , кваліфікаційний сертифікат АЕ № 004471. Відповідно до вищевказаного Висновку за технічними показниками частка даного об`єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі. Стверджує, що на підставі Технічного паспорта встановлено, що частина будинку та надвірні споруди, якими фактично користується позивач, становлять самостійно виділений комплекс приміщень, що дозволяє здійснити реальний поділ домоволодіння в натурі без зміни його функціонального призначення.
Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 28.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
20.08.2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначала, що існує технічна неможливість поділу в натурі, будинок є старою спорудою, зведеною понад 66 років тому (у 1959 році), виконаний із природного каменю, без фундаменту, з єдиними несучими стінами та спільними інженерними мережами. Поділ без істотних будівельних втручань неможливий і може призвести до руйнування. Зазначала, що на цей час не має будь-яких конструктивних даних і особливостей поділу даху будинку - дах збудований з різних матеріалів і має особливості, які на цей час не досліджені і можуть привести до порушення будівельних і санітарних норм. Також зазначала про відсутність згоди на будівельні роботи. Вважала, що запропонований поділ потребує перепланування та реконструкції, які не були погоджені зі співласниками, що суперечить ст. 358 ЦК України. Також указувала на необхідність проведення судової будівельно-технічної експертизи. Зазначала, що поділ земельної ділянки технічно має бути можливим відповідно до норм по площі і потребує окремого вирішення цього питання,з урахуванням рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.08.2011 року. Виділ в окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину житлового будинку літ. А, не можливо без вирішення питання виділу земельної ділянки. Зазначала, що фактичного розподілу будинку з перерахунком часток не було.
20.08.2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання до поданого відзиву по справі №947/27782/25 копії Договору дарування від 12.10.2004 року 1/10 частини житлового будинку загальної житлової площі 46,6 кв.м на земельній ділянці 527 кв.м по АДРЕСА_2 .
01.09.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшли Пояснення по справі.
Ухвалою суду від 05.11.2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про витребування доказів по цивільній справі, - задоволено. Витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином засвідчені копії усіх документів інвентаризаційної справи, що зберігається у КП «БТІ» ОМР та стосуються об`єкта житлової нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
05.11.2025 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки про оціночну вартість майна від 04.11.2025 року.
05.11.2025 року до канцелярії суду від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він заперечував проти задоволення позову.
19.11.2025 року на електронну пошту суду від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради надійшла відповідь на ухвалу про витребування доказів.
09.02.2026 року до канцелярії суду від ОСОБА_2 надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копій архівних матеріалів на об`єкт нерухомого майна з інвентаризаційно-реєстраційної справи КП «БТІ» ОМР за адресою: АДРЕСА_2 .
11.02.2026 року до канцелярії суду від ОСОБА_8 , що діє в інтересах відповідачів, надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи Висновку №7548 судової будівельно-технічної експертизи від 10.01.2011 року.
10.04.2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачів - ОСОБА_8 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів: геодезії земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, представник позивача - ОСОБА_6 30.07.2026 року звернулася з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, від їхнього представника ОСОБА_8 30.07.2026 року надійшла заява про розгляд справи без їх участі, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно з Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Верезуб К.О. від 28 квітня 2025 року, зареєстровано в реєстрі за № 358, належить частки домоволодіння під номером АДРЕСА_1 .
У фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває: житловий будинок літ. А загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м.: 1-1 - коридор площею 4,8 кв.м., 1-2 - кухня площею 4,8 кв.м., 1-3 - житлова площею 8,4 кв.м., 1-4 - житлова площею 11,0 кв.м.; надвірні споруди: сарай площею 8,9 кв.м. - літ. Д, вбиральня площею 1,9 кв.м. - літ. Г, льох з шийкою площею 2,8 кв.м. - літ. 3, навіс площею 5,9 кв.м. - літ. Л, №1,2 - огорожа, II - мостіння.
Згідно з інформаційною довідкою з реєстрів нерухомого майна, на підставі Договору дарування, серія та номер 2-2947, виданим 12.12.2024 року Державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Тюменцевою Л. І., дублікат видано 19.06.2024 року Державним нотаріусом Одеського державного нотаріального архіву Марчишиною С. Г замість зіпсованого, ОСОБА_2 належить 2/10 частки житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з реєстрів нерухомого майна, на підставі Договору купівлі-продажу №4033 від 30.10.2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського округу Бардук М. Д., ОСОБА_3 належить 1/10 частки житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з реєстрів нерухомого майна, на підставі Договору купівлі-продажу №4033 від 30.10.2001 року, посвідченим Приватним нотаріусом Одеського міського округу Бардук М. Д., ОСОБА_4 належить 1/10 частки житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з реєстрів нерухомого майна, на підставі Договору купівлі-продажу №4033 від 30.10.2001 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського округу Бардук М. Д., ОСОБА_5 належить 1/10 частки житлового будинку під номером АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 було замовлено Висновок щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна від 07 липня 2025 року, складеного експертом ОСОБА_7 , кваліфікаційний сертифікат АЕ № 004471. Відповідно до вищевказаного Висновку за технічними показниками частка даного об`єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі.
Матеріали справи містять копію Технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна від 07 липня 2025 року, виготовленого з метою фактичного визначення площі, складу приміщень будинку та надвірних споруд, які відповідають частці позивача у праві спільної часткової власності на домоволодіння. На підставі вищевказаного Технічного паспорта встановлено, що частина будинку та надвірні споруди, якими фактично користується позивач, становлять самостійно виділений комплекс приміщень, що дозволяє здійснити реальний поділ домоволодіння в натурі без зміни його функціонального призначення.
Задовольняючи поданий позов, суд бере до уваги рішенням Київського районного суду м.Одеси від 30.11.2011 року по цивільній справі №1512/2-943/11 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 задоволено частково. Визначено наступний порядок користування земельною ділянкою площею 507 кв.м. по АДРЕСА_2 між співвласниками будинку і надвірних споруд ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з другого: у володіння і користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 надати земельну ділянку площею 290,25 кв.м.; у володіння і користування ОСОБА_9 і ОСОБА_10 надати земельну ділянку площею 211,75 кв.м. У загальному володінні і користуванні сторін залишити ділянку площею 5 кв.м. Лінія розподілу проходить по огорожі, яка встановлена від межі по АДРЕСА_2 до зовнішньої стіни будинку літ.»А», далі по міжквартирним перегородкам, далі на відстані одного метра від зовнішньої стіни прибудови літ.»а1», сараю літ.» Д».
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.12.2011 року Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 30.11.2011 року по цивільній справі №1512/2-943/11 залишено без змін.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 31.01.2012 року внесено виправлення у рішення суду від 30.11.2011 року по цивільній справі №1512/2-943/11, зазначивши: у володіння і користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 надати земельну ділянку площею 299,25 кв.м.; у володіння і користування ОСОБА_9 і ОСОБА_10 надати земельну ділянку площею 202,75 кв.м. У загальному володінні і користуванні сторін залишити ділянку площею 5 кв.м.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
У Постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.
Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Порядок поділу спільного майна встановлено у статтях 367 та 372 ЦК України.
Так, статтею 367 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 викладено правовий висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поді спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.06.2023 року по справі № 161/3260/20, провадження № 61-5330св23 зазначено, що системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Відповідно до плану технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 від 24.06.2025 року, де наявна схема, що позивач має відокремлену частину будинку із самостійним виходом.
Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна від 07.07.2025 року за технічними показниками частка 1 об`єкта нерухомого майна може бути виділена в натурі.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові № 357/3145/20 від 23.04.2025 року, у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.
Із цього також можна зробити висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.
Крім того, слід пам`ятати, що згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників. Отже, добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив один із його співвласників без згоди іншого (інших) не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, а відтак і їх вартість, проте, якщо це технічно можливо, залишаються у володінні того, хто їх збудував.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка, яка залишається в іншого власника (власників) має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Якщо таку вимогу висунуть усі співвласники або якщо учасників спільної часткової власності тільки двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності. Поділ спільного майна можливий за спільною згодою між усіма співвласниками, а у випадку недосягнення спільної згоди між співвласниками про поділ спільного майна, поділ цього майна відбувається за рішенням суду. При неможливості виділу частини майна в натурі, суд вправі при пред`явленні про це позову встановити порядок користування таким майном.
Так як користування майном є однією із закріплених у статті 317 ЦК України складових права власності, то забезпечення вільної реалізації цього права є переважним для суду.
Дослідивши матеріали справи та висновок експерта, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується технічна можливість поділу домоволодіння в натурі, при цьому у власність кожному зі співвласників виділяється частка домоволодіння і, яка є окремим об`єктом нерухомості.
При цьому суд також враховує, що добудови, прибудови або будь-які поліпшення житлового будинку, які зробив відповідач, не можуть впливати на розмір часток співвласників при поділі цього будинку, і залишаються у володінні того, хто їх збудував.
Такий варіант виділу є технічно можливий, не потребує будь-яких ремонтно-будівельних робіт по переобладнання, оскільки кожному співвласнику в користування виділяється окремий житловий будинок.
Також в зв`язку з виділом ОСОБА_1 у натурі частки із спільного майна, його право спільної часткової власності на це майно припиняється. Це є підставою для набуття права власності на виділене майно і таке право підлягає державній реєстрації.
За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.
Керуючись Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 317, 355, 356, 357, 358, 361, 364, 367, 368, 372, 379 ЦК України, ст. ст. 4,12-13, 16, 18, 79-81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виділ у натурі частки житлового будинку, припинення права спільної часткової власності та визнання права особистої приватної власності, - задовольнити.
Виділити в натурі зі спільної часткової власності окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину житлового будинку літ. А загальною площею 39,0 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м.: 1-1 - коридор, 1-2 - кухня, 1-3 - житлова, 1-4 - житлова, надвірні споруди: сарай - літ. Д, вбиральня - літ. Г, льох з шийкою - літ. З, №1, 2 - огорожа, II - мостіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та відповідає частці у праві спільної часткової власності.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до визначеної в натурі частини.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право особистої приватної власності на виділену в натурі частину домоволодіння що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як окремий об`єкт права власності із визначенням частки - 1/1 (одна ціла).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. М. Куриленко