У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.08.2026 Справа №607/16674/26 Провадження №2/607/6954/2026
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбич В.Л., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якому просить суд стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на його користь майнову шкоду в розмірі 281 000,00 гривень та моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 гривень.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку, що справа не підсудна Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Цивільний процесуальний Кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (частина 1 статті 1 ЦПК України).
Так, у відповідності до ч.17 ст.28 ЦПК України - позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред`являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
Поряд з цим, статтею 30 ЦПК України, передбачені категорії справ, для яких встановлено виключну підсудність.
За правилом ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Частиною 16 статті 28 ЦПК України, передбачено, що позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі №462/7217/18.
Отже, виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Звертаючись з даною позовною заявою до суду позивач просить стягнути з Російської федерації майнову та моральну шкоду завдану збройною агресією Російської Федерації.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником однокімнатної квартири загальною площею 29,7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу (копія додається). До 24 лютого 2022 року зазначена квартира була його постійним місцем проживання та єдиним житлом. Проте, в період з 24.02.2022 по 01.06.2022, внаслідок інтенсивних та систематичних бойових дій, авіаударів та артилерійських обстрілів м. Маріуполя з боку збройних сил Російської Федерації, належне мені на праві приватної власності житло зазнало суттєвих пошкоджень та руйнувань. Зокрема, внаслідок вибухових хвиль та авіаатак було потрощено рами та скло вікон, рами вхідних дверей, пошкоджено штукатурне покриття стін, розбито підвіконня, а також повністю знищено меблі та побутову гарнітуру в кімнаті. Зазначені пошкодження унеможливили подальше використання житла за призначенням. Чим йому було завдано майнової шкоди у розмірі 281 000,00 грн, що становить вартість пошкодженого/ втраченого майна.
В обґрунтування моральної шкоди зазначає, що незважаючи на те, що він залишив місто в перший день повномасштабного вторгнення - 24 лютого 2022 року, сам процес термінової евакуації відбувався в умовах колосального психоемоційного напруження, викликуваного раптовістю нападу, масованими ракетно-бомбовими ударами по цивільній інфраструктурі, вибухами, колапсом транспортного сполучення та реальними ризиками потрапляння в оточення або під обстріл безпосередньо під час руху. Обставини термінової втечі від війни супроводжувалися гострим відчуттям безпорадності, паніки та реального страху за власне життя й життя близьких. Відсутність гарантій безпеки під час евакуації створила потужний психотравмуючий чинник, наслідки якого мають тривалий психологічний характер.
Тому, беручи до уваги перебування позивача у стані постійного стресу та нервозності, внаслідок збройної агресії російської федерації, що призвело до погіршення стану здоров`я, втрати власного житла та речей, з урахуванням вимог розумності і справедливості, розмір компенсації моральної шкоди він оцінює в сумі 2 000 000,00 гривень.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду наведеного у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, а тому за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, повинен пред`являтися за місцем знаходження вказаного нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині 3 статті 30 ГПК України (ч.1 ст.30 ЦПК України) необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного процесуального законодавства виключна підсудність застосовується як до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
З урахуванням наведеного, оскільки позивачем заявлено позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, що стосується нерухомого майна, суддя доходить до висновку, що вимоги за даним позовом стосуються нерухомого майна, а відтак визначення територіальної підсудності даної справи підлягає за правилами виключної підсудності встановленої ч.1 ст. 30 ЦПК України.
Як вбачається, визначене позивачем нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тобто поза межами Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Отже, справа не підсудна Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.
Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України.
Згідно з ч. 2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, проте суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Відсутність правовідносин виключає можливість судового захисту.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, беручи до уваги інформацію, яка міститься в матеріалах справи, а саме те, що визначене позивачем нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , даний спір підсудній Лівобережному районному суду міста Маріуполя. Проте, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням № 1/0/9-22 від 06.03.2022 змінив територіальну підсудність судових справ на Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Зважаючи на вищевикладене, матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, слід передати за територіальною юрисдикцією до Новокодацького районного суду міста Дніпра, як суду встановленого законом за місцем знаходження нерухомого майна щодо якого стосуються заявлені вимоги.
Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 32, 187, 260, 354 ЦПК України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Цивільну справу №607/16674/26 за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, передати на розгляд до Новокодацького районного суду міста Дніпра, що знаходиться за адресою: вулиця Коробова, 6, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49000.
Копію ухвали суду направити позивачу.
Передати справу на розгляд іншого суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі у 15-денний строк з дня проголошення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.
Суддя В. Л. Дзюбич