Справа № 584/321/25
Провадження № 2/584/84/26
РІШЕННЯ
Іменем України
06.08.2026 Путивльський районний суд Сумської області
в особі: головуючого - судді Токарєва С.М.
при секретарі Зікрати Я.В.
за участю: представника позивача - адвоката Сопової В.С. (в режимі відеоконференції)
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності, припинення права на частку житлового будинку,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 22.02.2023 приватним нотаріусом Конотопського районного нотаріального округу Фесенко А.О., за реєстровим № 283, є власником 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних та побутових будівель, загальною площею 68,5 кв.м, житловою площею 43,8 кв.м, по АДРЕСА_1 .
Співвласником іншої 1/2 частки будинку з відповідною частиною надвірних господарських та побутових будівель за вказаною адресою є ОСОБА_1 , відповідач у справі.
Відповідач ОСОБА_1 фактично розпочала ремонтні роботи в будинку без погодження з позивачем та без його відома, змінила замок в будинку та передала його в тимчасове користування (оренду) без погодження позивача стороннім особам.
Сторони не можуть добровільно домовитися про поділ будинку, в тому числі про спільне користування ним.
Посилаючись на зазначене, позивач просив здійснити поділ житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , належного сторонам по справі, припинивши право їх спільної часткової власності на це нерухоме майно, виділивши в натурі у цьому домоволодінні на праві приватної власності:
- ОСОБА_2 - коридор «1-1» пл. 6,1 кв. м, житлову кімнату «1- 4» пл. 26,0 кв. м, а також літню кухню літ. "В" та огорожу № 1-3;
- ОСОБА_1 - сіні «І» пл. 11,7 кв. м, житлову кімнату «1-2» площею 17,8 кв. м, а також сараї "Б", "б1", "62", "Г", вбиральню "Д", погрібник "Е", погріб "Ж", гараж "З".
Заявою від 14.01.2026 представник позивача змінила предмет позову та враховуючи відсутність технічної можливості поділу відповідно до часток співвласників в натурі житлового будинку із надвірними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки (1/2) у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 145 000 грн.
Заявою від 04.05.2026 представник позивача уточнила вимоги та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості частки (1/2) у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 145 000 грн.
Крім того, просила припинити право ОСОБА_2 на 1/2 частину вказаного житлового будинку у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , з дня отримання від ОСОБА_1 компенсації за 1/2 частину вартості будинку.
Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 31.03.2025 відкрито провадження у даній справі та визначено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 03.06.2025 у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу з поставлених питань, провадження по справі зупинено.
Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 24.07.2025 поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 19.09.2025 у даній справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, провадження по справі зупинено.
Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 13.11.2025 поновлено провадження у даній справі.
Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 04.05.2026 підготовче провадження у даній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача уточнені позовні вимоги в судовому засіданні підтримала.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме згодна на компенсацію у розмірі еквівалентному 2500 доларів США або ж половину від суми 228769 грн.
З`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.
Як вбачається з фотокопії свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.02.2023, зареєстрованого в реєстрі за № 283, позивач ОСОБА_2 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Право власності на 1/2 частку зазначеного майна зареєстровано за позивачем 22.02.2023, що підтверджено фотокопією Витягу з Державного реєстру речових прав від 22.02.2023 (а.с. 7 звор. бік).
14.03.2023 ПП «Путивльське бюро технічної інвентаризації та проектування» виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 8-12).
Відповідно до фотокопії рішення Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 29.10.2015 «Про перейменування вулиць міста Путивля» з додатком до нього, вул. Жовтневу було перейменовано на вул. Слобідську (а.с. 13).
Відповідно до висновка експерта судової будівельно-технічної експертизи від 15.07.2025 № 21/25, ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 , з надвірними спорудами, складає: 290 000 грн. гривень, вартість 1/2 частини відповідно складає 145000 грн. (а.с. 54-76).
Відповідно до висновка експерта судової будівельно-технічної експертизи від 07.10.2025 № 30/25, здійснити поділ в частках 1/2 та 1/2 житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як передбачено п. 6 постанови пленуму Верховного суду України №7 від 04.10.1991 (із змінами) або із відступом від ідеальних часток з дотриманням вимог нормативних документів не вбачається технічно можливим, оскільки: - об`ємно-планувальне рішення житлового будинку не дозволяє облаштувати дві окремі ізольовані квартири згідно часток співвласників кожна із яких буде облаштована житловою кімнатою площею не менше 14,0 кв.м, тамбуром та кухнею; для приведення у відповідність житлових кімнат в результаті реконструкції до вимог нормативних документів необхідне втручання в несучі конструктивні елементи, що може негативно вплинути на конструктивну схему житлового будинку та знизити стійкість, просторову жорсткість, стійкість і міцність будинку та неспроможність сприймати додаткові навантаження і зберігати статичну непорушність; поділ житлового будинку навіть за умови відступу від часток співвласників або від вимог нормативних документів, потребує робіт по втручанню в несучі конструктивні елементи житлового будинку, які можуть знизити стійкість, просторову жорсткість, стійкість і міцність будинку та неспроможність сприймати додаткові навантаження і зберігати статичну непорушність. Оскільки здійснити поділ житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не вбачається технічно можливим, дослідження щодо визначення можливих варіантів поділу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами не проводилося (а.с. 89-112).
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.01.2026 вбачається, що ОСОБА_3 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 149-150).
Із звіту про оцінку майна - житлового будинку з надвірними господарськими та побутовими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , виготовленого за замовленням ОСОБА_3 , вбачається, що вартість житлового будинку з надвірними господарськими та побутовими спорудами загальною площею 68,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , складає 228769 грн (а.с. 151-162).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).
Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).
У статті 321 ЦК України реалізовано конституційний принцип непорушності права власності, визначений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен зі співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно зі статтею 364 ЦК України, яка має назву «Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності», право на отримання одним зі співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки від інших співвласників визначено саме за умови неможливості виділу її в натурі.
Отже, приписи статті 364 ЦК України хоч і визначають можливість отримання одним зі співвласників такої компенсації, проте не встановлюють умов чи обставин, за яких стягнення такої компенсації можливе в судовому порядку за умови відсутності згоди інших співвласників.
Водночас у статті 365 ЦК України визначено по суті зворотній механізм, а саме припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників: право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Отже, і стаття 364, і стаття 365 ЦК України визначили механізми припинення для одного чи декількох співвласників частки у праві на об`єкт спільної сумісної власності, і такий механізм залежить від правового результату, якого хоче досягнути співвласник, який ініціює вирішення спору.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Аналіз наведених приписів ЦК України дає підстави для висновку, що як механізм, визначений статтею 365 ЦК України, для якого законодавець визначив умови застосування, так і механізм, встановлений статтею 364 ЦК України, з урахуванням урегульованих у пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, повинен враховувати певні критерії, які спонукають суд під час вирішення спорів, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, враховувати баланс інтересів сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 по справі № 466/2128/23 зробила висновок, що під час вирішення подібної категорії спорів суд має встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Механізм реалізації статті 364 ЦК України, що був закладений законодавцем з метою вирішення спорів, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, з огляду на принципи розумності, добросовісності та справедливості не може функціонувати без урахування спроможності інших співвласників виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, щоб це не становило надмірного тягаря для них.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 по справі № 466/2128/23 виснувала, що під час вирішення спорів за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, підлягає врахуванню майновий стан відповідача (відповідачів), а саме можливість сплатити компенсації вартості частки, право позивача на яку припиняється та передається відповідачу (відповідачам), та чи не призведе виконання відповідного рішення про стягнення компенсації до звернення стягнення на ту частку, право на яку передано іншим співвласникам відповідним судовим рішенням.
Як встановлено судом, здійснити поділ житлового будинку АДРЕСА_1 , технічно неможливо.
В той же час, вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 145000 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не спроможна сплатити позивачу компенсацію у вказаному розмірі, враховуючи її майновий стан, те, що вона є особою пенсійного віку, сплата вказаної грошової суми може становити для неї надмірний тягар, про що вона сама зазначала в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив :
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності, припинення права на частку житлового будинку - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Токарєв