Судові рішення

Ухвала № 138815466 у справі № 201/11507/26 від 06.08.2026

Ухвала від 06.08.2026 у цивільній справі № 201/11507/26 (категорія «Про розірвання шлюбу»). Суд: Соборний районний суд міста Дніпра, суддя Давидовська Т. В.

Справа№ 201/11507/26
СудСоборний районний суд міста Дніпра
СуддяДавидовська Т. В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПро розірвання шлюбу
Дата ухвалення06.08.2026
Надійшло до реєстру07.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138815466

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Номер провадження 2/201/6454/2026

ЄУН 201/11507/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

06 серпня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Давидовської Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

За наслідками дослідження матеріалів позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

До позовної заяви долучені документи іноземною мовою, без належним чином засвідченого перекладу.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 9 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.

Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2019 року у справі № 910/4473/17.

Оскільки, докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Як було вище зазначено, до позовної заяви позивачем долучено копії документів іноземною мовою без будь-якого належно засвідченого перекладу українською мовою, що позбавляє суд можливості з`ясувати їх зміст, а також дослідити безпосередньо у судовому засіданні та надати відповідну оцінку щодо їх належності та допустимості.

Крім того, суд зауважує, що ч. 1 ст. 29 ЦПК України визначено, зокрема, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому ст. 33 цього Кодексу, одноособово.

У позовній заяві позивач вказує, що він та відповідачка проживають у Фінляндії, однак, не надає до суду доказів на підтвердження вказаної обставини, яка має важливе значення для вирішення судом питання про підсудність цієї цивільної справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом направлення до суду належним чином засвідченого перекладу на українську мову документів, складених іноземною мовою, доказів направлення перекладених документів відповідачу, документів, що підтверджується місце перебування позивача та відповідача у Фінляндії.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175,177,185,260 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів залишити без руху.

Надати позивачу строк на усунення недоліків в позовній заяві, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Попередити ОСОБА_1 , що у випадку не усунення недоліків позовна заява буде вважатись не поданою і буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.В. Давидовська

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.08.2026 Ухвала № 138948672 Соборний районний суд міста Дніпра