Справа № 642/6204/26
Провадження № 2-о/642/106/26
УХВАЛА
Іменем України
04 серпня 2026 року суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, -
встановив:
Адвокат Олексюк Н.М., що діє в інтересах заявниці ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її чоловіком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вивчивши заяву, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 2, 7 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення факту та чи пов`язується таке встановлення з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156св21) та від 26 січня 2022 року у справі № 568/310/21 (провадження № 61-16757св21).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про факт, але не спір про цивільне право.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про цивільне право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Спір про право характеризує такий стан правовідносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких є неможливим без судового втручання, а одним з критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження судова практика визначає саму можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.
При зверненні із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.
Із заяви ОСОБА_1 , вбачається, що вирішення вимог про встановлення факту проживання постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її чоловіком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідне заявниці для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Суд звертає увагу заявника, що Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, akon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12">Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Спори про спадкування підлягають розгляду судами виключно у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.
Відповідно до ст. 67 kon2.rada.gov.ua/laws/show/3425-12">Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в тому числі через відсутність підтвердження родинних відносин, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі і через непідтвердження факту родинних відносин, що входить до предмету доказування у даному спорі.
Виходячи з аналізу даних норм процесуального закону цивільні спори (тобто спори з приводу підтвердження, встановлення, поновлення, припинення цивільних прав та обов`язків) розглядаються за загальним правилом в порядку позовного провадження; окреме провадження у цивільному судочинстві, зокрема провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, - є виключним з загально встановленого позовного провадження для випадків, коли не можливо визначити відповідача у даних правовідносинах, і коли відсутній спір про право, і право особи є неоспорюваним, але є необхідність підтвердити наявність у особи певного юридичного статусу, який не може бути встановлений у загально визначений спосіб, і якщо законом не визначено іншого порядку його встановлення.
Заявник зазначає, що спору про право власності на спадкове майно цією заявою не порушується. Заявлена вимога спрямована виключно на встановлення юридичного факту, який не може бути підтверджений у позасудовому порядку.
Однак з матеріалів заяви вбачається, що встановлення факту необхідне для підтвердження прийняття заявницею спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України та подальшого оформлення спадкових прав після смерті чоловіка.
З листа Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області від 22.05.2026 № 394/01-16 вбачається, що відповідно до довідки, виданої Управлінням «Центр надання адміністративних послуг» Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області від 09.03.2026 року № 49/23-01-10, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на день його смерті за однією адресою були зареєстровані його батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Батьки спадкодавця не заявляли про відмову від спадщини та вважаються такими, що спадщину прийняли.
Таким чином, якщо судом буде встановлений факт постійного проживання заявника зі спадкодавцем в подальшому є спір про право між спадкоємцями, які є такими, що прийняли спадщину.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Тобто у даному випадку наявний спір про спадкове право заявника, і відповідно, право, на здійснення якого заявник просить встановити факт, не є неоспорюваним. При цьому, вирішуючи питання про відкриття окремого провадження, суд не встановлює наявності чи відсутності у заявника спадкового права, і не робить з цього приводу жодних висновків. Для підтвердження чи встановлення даного цивільного (спадкового) права заявник має звернутись до суду в порядку цивільного позовного провадження.
Постановою Пленуму Верховного суду України за №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.
Згідно ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Таким чином, є підстави для відмови у відкриті окремого провадження за даною заявою.
Керуючись ч.4 ст. 315 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд
постановив:
Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Роз`яснити заявнику, що вона має право звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Вячеслав ПАШНЄВ