РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Музичук В.В.
справа № 569/10261/26,
учасники процесу: позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання недійсним та скасування наказу про запровадження неповного робочого часу,
В С Т А Н О В И В:
30 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» (далі - АТ «Рівнегаз», Товариство) про визнання недійсним та скасування наказу від 28 січня 2026 року № 11-о/с «Про запровадження неповного робочого часу».
Позов обґрунтовано тим, що позивач працював у відповідача начальником відділу економічної безпеки. Оспорюваним наказом з 02 лютого 2026 року йому встановлено неповний робочий час: дві години з 08:00 до 10:00 з робочим днем у понеділок та оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
Позивач зазначав, що з наказом ознайомився 29 січня 2026 року, однак із запровадженою зміною істотних умов праці не погоджується. На його думку, відповідач не довів реальних змін в організації виробництва і праці саме у 2025-2026 роках, оскільки після зупинення дії ліцензії у 2023 році Товариство продовжувало діяльність, а чисельність працівників у 2025 році істотно не змінювалася.
Також позивач посилався на індивідуальний характер застосованого заходу, оскільки неповний робочий час установлено лише йому, тоді як інший працівник відділу економічної безпеки продовжив роботу на умовах повного робочого часу після переведення на іншу посаду. Позивач вважав, що фактичного скорочення його посадових обов`язків не відбулося, наказ не містить обґрунтування тривалості роботи саме дві години на тиждень, а зміна умов праці спрямована виключно на зменшення його заробітної плати.
У відзиві відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що постановою НКРЕКП від 27 грудня 2023 року № 2511 зупинено дію ліцензії АТ «Рівнегаз» на розподіл природного газу у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу іншому оператору. Унаслідок цього Товариство втратило можливість здійснювати основний вид господарської діяльності та забезпечувати працівників попереднім обсягом роботи.
Відповідач указував, що середньооблікова чисельність штатних працівників зменшилася з 1275 осіб станом на 01 грудня 2023 року до 34 осіб станом на 01 січня 2025 року та 30 осіб станом на 01 січня 2026 року. Іншого працівника відділу економічної безпеки з 02 лютого 2026 року за його заявою переведено на посаду директора фінансового з повним робочим часом. Одночасно зміни істотних умов праці запроваджувалися і щодо інших працівників Товариства.
За твердженням відповідача, позивача 28 січня 2026 року письмово повідомлено про запровадження нових умов з 02 лютого 2026 року. У повідомленні позивач власноруч зазначив про згоду продовжувати роботу в нових умовах. Тому порядок, установлений частиною третьою статті 32 КЗпП України з урахуванням особливостей воєнного стану, дотримано.
Крім того, відповідач заявив про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, оскільки про оспорюваний наказ позивач дізнався 29 січня 2026 року, а позов подав 30 квітня 2026 року.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги. Наголошував, що зупинення ліцензії не означало припинення юридичної особи чи всієї її господарської діяльності, після скорочення штату у 2023-2024 роках у 2025 році нових загальних організаційних змін не відбулося. Переведення іншого працівника відділу на вищу посаду після видання оспорюваного наказу, на думку позивача, підтверджує вибірковий характер застосованого до нього обмеження.
У запереченнях відповідач зазначив, що доводи позивача не спростовують факту втрати Товариством основної діяльності, значного скорочення персоналу та фактичного зменшення обсягу функцій відділу економічної безпеки. Просив врахувати згоду позивача на продовження роботи у нових умовах і відмовити в позові.
Ухвалою суду від 05 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року судом було поновлено позивачу строк для подання відповіді на відзив як такий, що пропущений з поважних причин, а саме через його лікування та прийнято відповідь на відзив.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Додатково вказав, що жодних змін в організації виробництва і праці не відбулося, змін в його посадову інструкцію внесено не було, він виконував ту ж роботу, що й до запровадження змін, просив позов задовольнити.
Позивач не підтримав подане ним клопотання про витребування доказів у відповідача, тому таке клопотання судом не розглядалося.
Представник відповідача підтримала доводи викладені у відзиві, зазначила, що на даний час на підприємстві залишилося чотири-п`ять працівників, а ще декілька осіб працюють за сумісництвом. Підприємство має багатомільйонні борги і його рахунки арештовані. Просила відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності та перевіривши доводи сторін у межах заявлених вимог, суд дійшов таких висновків.
Сторони перебували у трудових відносинах. Позивач обіймав посаду начальника відділу економічної безпеки АТ «Рівнегаз».
Постановою НКРЕКП від 27 грудня 2023 року № 2511 зупинено дію ліцензії АТ «Рівнегаз» на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.
З довідки відповідача вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників становила: 1275 осіб станом на 01 грудня 2023 року, 34 особи станом на 01 січня 2025 року та 30 осіб станом на 01 січня 2026 року.
Посадова інструкція начальника відділу економічної безпеки передбачає, зокрема, організацію роботи відділу, захист інтересів Товариства та супроводження посадових осіб у процесуальних діях, формування інформаційно-аналітичної бази щодо керівних працівників і контрагентів, виявлення фактів розкрадання газу, перевірку контрагентів і кандидатів на керівні посади, проведення службових перевірок та розслідувань.
Наказом АТ «Рівнегаз» від 28 січня 2026 року № 11-о/с у зв`язку із зупиненням дії ліцензії, передачею цілісного майнового комплексу іншому суб`єкту та з урахуванням особливостей організації трудових відносин під час воєнного стану позивачу з 02 лютого 2026 року встановлено неповний робочий час: дві години з 08:00 до 10:00 з робочим днем у понеділок, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
28 січня 2026 року позивачу вручено письмове повідомлення про зміну істотних умов праці. У цьому документі міститься його підпис про ознайомлення та власноручний запис «Згоден» від 28 січня 2026 року.
Наказом від 02 лютого 2026 року № 24-о/с провідного фахівця з фінансово-економічної безпеки ОСОБА_2 за його заявою переведено на посаду директора фінансового з тривалістю робочого часу 40 годин на тиждень.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 21 КЗпП України визначено, що за трудовим договором працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену угодою, а роботодавець - виплачувати заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.
Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. До істотних умов праці належать, зокрема, системи та розміри оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц, провадження № 14-286цс18, зазначила, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною лише у разі доведення наявності змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не запроваджувалися, роботодавець не має права змінювати істотні умови праці працівника. Водночас зміна істотних умов праці передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за нових умов праці.
У постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 757/22199/22-ц Верховний Суд виходив із того, що наслідки воєнних дій, зупинення частини господарської діяльності, зменшення обсягу роботи та скорочення персоналу можуть свідчити про наявність змін в організації виробництва і праці за умови, що такі зміни відбулися саме у діяльності роботодавця та вплинули на обсяг трудових функцій відповідного працівника. Саме по собі погіршення фінансового становища або припинення діяльності інших юридичних осіб не є достатнім без установлення об`єктивних змін у діяльності конкретного роботодавця.
У постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 755/8135/22 Верховний Суд зазначив, що зміна умов оплати праці, режиму та тривалості робочого часу є складовими зміни істотних умов праці. Законність такої зміни залежить від доведення роботодавцем реальних змін в організації виробництва і праці та дотримання встановленого законом порядку повідомлення працівника.
Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд враховує, що зміни відбулися безпосередньо у діяльності АТ «Рівнегаз»: Товариство втратило можливість здійснювати основний ліцензований вид діяльності, його цілісний майновий комплекс передано іншому оператору, а чисельність штатних працівників скоротилася з 1275 до 30 осіб. Такі обставини свідчать не лише про погіршення фінансового становища відповідача, а про докорінну зміну масштабу, структури та змісту його господарської діяльності.
Посадові обов`язки позивача були безпосередньо пов`язані із забезпеченням економічної безпеки основної діяльності Товариства, перевіркою контрагентів, виявленням фактів розкрадання природного газу, супроводженням посадових осіб та організацією роботи відповідного відділу. Тому припинення діяльності з розподілу природного газу, істотне скорочення кількості працівників, свідчать про істотне зменшення обсягу господарських операцій, для супроводження яких створювався відповідний відділ.
У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та умов оплати праці здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Зміни в організації виробництва і праці мають бути реальними та об`єктивно зумовленими потребами роботодавця. Водночас закон не вимагає, щоб такі зміни обов`язково охоплювали всіх працівників підприємства. Залежно від характеру організаційних заходів вони можуть стосуватися підприємства загалом, окремого структурного підрозділу або конкретної посади, якщо роботодавець доведе об`єктивний зв`язок між змінами у діяльності та новими умовами праці.
Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують, що зміни мали реальний, а не формальний характер, відбулися безпосередньо у діяльності відповідача та вплинули на обсяг роботи за посадою позивача.
Посилання позивача на наявність у ЄДР інших видів економічної діяльності саме по собі не спростовує фактичного припинення основного виду діяльності та зменшення обсягу роботи за його посадою. Відомості про зареєстровані КВЕД характеризують потенційні напрями діяльності юридичної особи, але не підтверджують фактичний обсяг роботи, доходів, операцій чи потребу в повному завантаженні конкретного працівника.
Те, що після масштабного скорочення у Товаристві залишилося 30-34 працівники, також не свідчить про відсутність організаційних змін. Навпаки, порівняння з чисельністю 1275 працівників до передачі майнового комплексу підтверджує докорінну зміну масштабу і структури діяльності підприємства. Зменшення чисельності з 34 до 30 осіб упродовж 2025 року додатково свідчить, що процес організаційної перебудови тривав.
Суд відхиляє доводи про дискримінаційний та виключно індивідуальний характер наказу. Інший працівник відділу з 02 лютого 2026 року не продовжив роботу на попередній посаді, а за власною заявою був переведений на іншу керівну посаду - директора фінансового. Отже, його правове становище, трудова функція та підстави встановлення режиму роботи не є тотожними становищу позивача. Саме по собі переведення іншого працівника не доводить відсутності змін щодо посади начальника відділу економічної безпеки.
Матеріали справи не містять доказів того, що оспорюваний наказ був виданий з метою переслідування позивача, примушування його до звільнення або з інших неправомірних мотивів. Позивач не навів ознаки, за якою до нього застосовано менш сприятливе ставлення, та не надав доказів порівнянності його становища зі становищем працівників, які виконують інші трудові функції.
Суд ураховує, що позивача письмово повідомлено 28 січня 2026 року, а нові умови введено з 02 лютого 2026 року. Отже, повідомлення здійснено до їх запровадження, що відповідає спеціальному правилу, чинному в умовах воєнного стану.
Крім того, позивач власноруч зазначив у повідомленні про згоду продовжувати роботу в нових умовах. Такий запис не позбавляє його права на судовий захист і не легалізує незаконні дії роботодавця, однак у сукупності з іншими доказами підтверджує, що працівник був завчасно та конкретно поінформований про режим роботи, його тривалість і порядок оплати та погодився продовжувати трудові відносини.
Твердження про те, що наказ не містить детального економічного розрахунку двогодинної тривалості роботи, не є достатньою підставою для його скасування. Закон не встановлює обов`язкової форми такого розрахунку в тексті наказу. Суд перевіряє наявність об`єктивних організаційних змін, зв`язок із трудовою функцією працівника, дотримання процедури повідомлення та відсутність зловживання. Сукупність наданих відповідачем доказів ці обставини підтверджує.
Таким чином, відповідач довів реальні зміни в організації виробництва і праці, які об`єктивно зумовили зменшення обсягу роботи за посадою позивача, а також дотримання порядку повідомлення про зміну істотних умов праці. Підстав для визнання наказу від 28 січня 2026 року № 11-о/с незаконним суд не встановив.
Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено право працівника звернутися до суду у тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, для яких законом установлено інший строк.
Позивач указує, що ознайомився з наказом 29 січня 2026 року. Відтак тримісячний строк звернення до суду сплив 29 квітня 2026 року. Позов подано 30 квітня 2026 року.
Оскільки судом установлено відсутність порушення права позивача та необґрунтованість позовних вимог по суті, необхідність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду відсутня.
Позивач звільнений від сплати судового збору. Документально підтверджених витрат відповідача, які підлягають розподілу, суду не подано.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання недійсним та скасування наказу від 28 січня 2026 року № 11-о/с «Про запровадження неповного робочого часу» - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглянута без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз», місцезнаходження юридичної особи: вул. Січових Стрільців, буд. 26-В, м. Київ, 04053; адреса для листування: вул. Івана Вишенського, буд. 4, м. Рівне, Рівненська область, 33027; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 03366701.
Повне рішення складено 06 серпня 2026 року.
Суддя -