ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" червня 2026 р. Справа№ 910/12022/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Скрипки І.М.
Шаратова Ю.А.
секретар судового засідання - Васильченко А.І.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 29.01.2026
у справі № 910/12022/24 (суддя - Маринченко Я.В.)
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон»
про стягнення 8 880 102,41 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» (далі - ТОВ «Завод Протекон») звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Д. В. у виконавчому провадженні НОМЕР_1, відкритому з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/12022/24 про стягнення з товариства коштів на користь Київської міської ради.
В обґрунтування скарги боржник зазначає, що після відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем було накладено арешт на його кошти у межах усієї суми стягнення. Водночас ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 виконання судового рішення було розстрочено на шість місяців із визначенням строку сплати першого платежу до 03.12.2025, а ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2025 виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 було зупинено до закінчення її касаційного перегляду.
На переконання скаржника, після отримання ухвали про розстрочення приватний виконавець мав зняти арешт із коштів у частині основної суми боргу, залишивши його лише щодо сум судового збору, виконання яких не було розстрочено. Після настання строку сплати першого траншу виконавець мав накласти арешт лише в межах відповідного платежу, однак не міг вчиняти такі дії протягом періоду зупинення виконання судового рішення.
Скаржник стверджує, що після закриття касаційного провадження та поновлення виконання він повідомив приватного виконавця про намір добровільно сплатити суми судового збору і першого траншу та просив скасувати накладені арешти. Проте 22.12.2025 приватним виконавцем було примусово стягнуто не лише відповідні суми судового збору та першого платежу, а й основну винагороду приватного виконавця у розмірі 148 001,71 грн, обчислену як 10 відсотків від суми першого траншу - 1 480 017,07 грн.
ТОВ «Завод Протекон» вважає стягнення цієї частини основної винагороди неправомірним, посилаючись на те, що до настання строку сплати першого траншу виконання судового рішення було зупинено, а після його поновлення товариство було позбавлене можливості добровільно виконати рішення через незнятий арешт рахунків. На думку скаржника, за таких обставин стягнута винагорода фактично не є платою за вчинення заходів примусового виконання, які призвели до виконання рішення, а стала наслідком створеної виконавцем неможливості добровільної сплати відповідної суми.
З огляду на наведене, скаржник просить визнати неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 148 001,71 грн в межах ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу, виданого ГС м. Києва на виконання рішення у справі № 910/12022/24 про стягнення з ТОВ «Завод «Протекон» коштів на користь КМР. Зобов`язати приватного виконавця Ляпіна Д.В. повернути ТОВ «Завод Протекон» кошти в сумі 148 001,71 грн безпідставно стягнутої в межах ВП № НОМЕР_1 основної винагороди приватного виконавця.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/12022/24 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на дії приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича у виконавчому проваджені НОМЕР_1.
Господарського суду міста Києва в оскаржуваній ухвалі вказав, що звертаючись до суду з даною скаргою на дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо стягнення приватним виконавцем 22.12.2025 основної винагороди приватного виконавця в сумі 148 001,71 грн в межах ВП НОМЕР_1, ТОВ «Завод Протекон» не доведено, а також матеріали справи та матеріали виконавчого провадження НОМЕР_1 за ідентифікатором доступу, не містять доказів визначення приватним виконавцем Ляпіним Д.В. в межах спірного виконавчого провадження НОМЕР_1 розміру основної винагороди в сумі 148 001,71 грн, так само як і відсутні докази винесення приватним виконавцем відповідної постанови.
Судом відхиляються доводи скаржника про те, що у виконавчому проваджені НОМЕР_1 сума основної винагороди виконавця розрахована приватним виконавцем із суми першого траншу в розмірі 1 480 017,07 грн*10% = 148 001,71 грн, оскільки згідно постанови виконавця № НОМЕР_1 від 27.10.2025 розрахунок розміру основної винагороди складає 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом (159 841,84 грн) і становить 15 984,18 грн.
Твердження та посилання відповідача, зокрема, на наявність розстрочення судом виконання рішення у даній справі на 6 місяців; виникнення обов`язку з виконання судового рішення не раніше 03.12.2025; відсутність зменшення приватним виконавцем суми, на яку накладено арешт, судом також відхиляються, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 розстрочено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 8 880 102,41 грн (наказ суду від 14.10.2025).
В той же час, спірне виконавче провадження НОМЕР_1 відкрито приватним виконавцем з метою виконання наказу суду від 20.10.2025 щодо стягнення з боржника на користь Київської міської ради 159 841,84 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Питання щодо розстрочення вказаної суми судом не вирішувалось.
З огляду на викладене, судом встановлено недоведеність скаржником стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 148 001,71 грн в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, так само як і не доведено неправомірності дій приватного виконавця.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить:
- витребувати у приватного виконавця Ляпіна Д.В. всі матеріали зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, в яке було об`єднано виконавче провадження НОМЕР_4, НОМЕР_1 та НОМЕР_3 та в межах якого здійснювалось примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №910/12022/24;
- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 року у справі №910/12022/24 про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця Ляпіна Д.В.;
- винести нове рішення про визнання неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 148 001,71 грн в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, в яке було об`єднано виконавче провадження НОМЕР_4, НОМЕР_3 з примусового виконання постанови у справі №910/12022/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» коштів на користь Київської міської ради;
- зобов`язати приватного виконавця Ляпіна Д.В. повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» кошти в сумі 148 001,71 грн безпідставно стягнуті в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 основної винагороди приватного виконавця.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не розглянув скаргу по суті та формально відмовив у її задоволенні, пославшись на те, що основна винагорода в сумі 148 001,71 грн не стягувалася у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
За твердженням скаржника, на виконання судових рішень у справі № 910/12022/24 було відкрито три виконавчі провадження, які надалі приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2. Тому суд мав витребувати матеріали всіх проваджень, установити, у межах якого з них здійснено спірне списання, та перевірити його законність.
Апелянт також посилається на те, що після розстрочення виконання рішення та зупинення його виконання Верховним Судом приватний виконавець мав зняти арешт у частині основної суми боргу, а після поновлення виконання - надати боржнику можливість добровільно сплатити перший транш.
Натомість 22.12.2025 приватний виконавець примусово списав суму першого траншу та основну винагороду в розмірі 148 001,71 грн. На думку апелянта, таке стягнення є неправомірним, оскільки через незнятий арешт боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення.
Скаржник також заперечує проти висновків суду про необхідність оскарження таких дій в адміністративному судочинстві та повернення коштів в окремому позовному провадженні, оскільки оскаржуються дії виконавця під час виконання рішення господарського суду, а вимога про повернення коштів є похідною.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/12022/24 до надходження копій матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи № 910/12022/24.
26.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів справи № 910/12022/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/12022/24; призначено її до розгляду на 31.03.2026.
19.03.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон», адвоката Крамаренка Євгенія Віталійовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026, яка занесена до протоколу судового засідання задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон», адвоката Крамаренка Євгенія Віталійовича, відкладено розгляд справи до 21.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон», Хасіна Ігоря Борисовича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 задоволено заяву приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 21.04.2026 з`явився представник Київської міської ради Буханистий Олександр Вікторович та в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» Хасін Ігор Борисович. Приватний виконавець Ляпін Дмитро Валентинович вийшов на зв`язок у визначений час, однак суд та учасники судового процесу не мали можливості його чути через технічні перешкоди, що унеможливило повноцінну участь приватного виконавця у судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 19.05.2026.
18.05.2026 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича про розгляд справи, що призначений на 19.05.2026 без його участі.
Для об`єктивного дослідження матеріалів справи та усунення будь-яких сумнівів щодо фактичних обставин, ухвалою від 19.05.2026 суд дозволив Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» надати додаткові пояснення щодо вимоги визнати неправомірними дії приватного виконавця Ляпіна Д.В. щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 148 001,71 грн саме в межах ВП № НОМЕР_1; зобов`язав приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича до наступного судового засідання надати суду копії матеріалів виконавчих проваджень з виконання наказів у справі № 910/12022/24 та пояснення в межах якого виконавчого провадження, на підставі якої платіжної інструкції на примусове списання коштів стягнуто основну винагороду приватного виконавця в сумі 148 001,71 грн; коли та на яку суму приватним виконавцем складено та пред`явлено платіжні інструкції на примусове списання коштів у межах виконавчих проваджень з виконання наказів у справі № 910/12022/24; щодо порядку дій приватного виконавця після отримання від стягувача заяви про відкриття виконавчого провадження за наказами Господарського суду міста Києва, виданими на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 910/12022/24, до моменту стягнення основної винагороди приватного виконавця в сумі 148 001,71 грн; повідомив учасників справи, що наступне судове засідання відбудеться 16.06.2026.
25.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон», адвоката Крамаренка Євгенія Віталійовича надійшли додаткові пояснення.
12.06.2025 та 15.06.2025 відповідно через підсистему «Електронний суд» від приватного виконавця Ляпіна Д.В. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження та пояснення по справі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень
22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від приватного виконавця Ляпіна Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому приватний виконавець просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 без змін.
Приватний виконавець заперечує доводи апелянта про несвоєчасне направлення постанов про відкриття виконавчих проваджень, зазначаючи, що боржник має зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС, тому відповідні постанови та постанови про стягнення основної винагороди були надіслані в електронній формі відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо незняття арешту приватний виконавець вказує, що після надходження ухвали Верховного Суду про зупинення виконання ним 26.11.2025 було зупинено вчинення виконавчих дій. При цьому закон не передбачає зняття арешту з майна боржника на період такого зупинення, а також не надає виконавцю повноважень змінювати постанови або відкликати вимоги щодо стягнення у цей період.
Приватний виконавець також стверджує, що, хоча апелянт формально зазначає про оскарження дій зі списання коштів, фактично його вимоги спрямовані на оскарження постанови про стягнення основної винагороди. Винесення такої постанови одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця, а розмір винагороди становить 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
З огляду на наведене приватний виконавець вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
У додаткових поясненнях від 25.05.2026 ТОВ «Завод Протекон» наголошує, що предметом оскарження є дії приватного виконавця щодо стягнення 148 001,71 грн основної винагороди під час виконання судового рішення у справі № 910/12022/24.
Апелянт зазначає, що відкриті на виконання цього рішення виконавчі провадження були приєднані до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, тому помилкове зазначення у скарзі номера одного з них не змінює суті вимог.
На думку товариства, суд першої інстанції мав установити, у межах якого провадження здійснено спірне списання, та перевірити його законність, а не відмовляти у задоволенні скарги з формальних підстав.
Апелянт також повторно посилається на розстрочення та зупинення виконання рішення, які, на його переконання, виключали правомірність стягнення винагороди із суми першого траншу.
У поясненнях від 12.06.2026 приватний виконавець зазначає, що на виконанні перебували три виконавчі провадження: щодо стягнення судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також щодо стягнення 8 880 102,41 грн безпідставно збережених коштів. Ці провадження були об`єднані та приєднані до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.
Щодо основної суми боргу приватний виконавець указує, що після розстрочення виконання рішення станом на 19.12.2025 простроченим був перший платіж у розмірі 1 480 017,07 грн. Тому постановою від 19.12.2025 було звернуто стягнення на цю суму, витрати виконавчого провадження та основну винагороду в розмірі 148 001,71 грн. Стягнуті кошти були перераховані стягувачу, а основну винагороду приватного виконавця утримано окремою платіжною інструкцією. Після стягнення простроченого платежу арешт із коштів боржника було знято.
У подальшому боржник виконав ухвалу про розстрочення в повному обсязі, у зв`язку з чим виконавче провадження № НОМЕР_3 було закінчено. Виконавчі провадження щодо стягнення судового збору також завершено після повного стягнення відповідних сум, витрат та основної винагороди приватного виконавця.
Позиції учасників справи та явка представників у судове засідання
У судове засідання 16.06.2026 з`явився представник ТОВ «Завод Протекон», інші учасники провадження явку представників у засідання не забезпечили.
Представник ТОВ «Завод Протекон» вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.
Враховуючи, що явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що учасникам провадження було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників учасників провадження.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
У жовтні 2024 року Київської міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» про стягнення 8880102,41.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 у справі № 910/12022/24 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №910/12022/24 рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,5956 га з кадастровим номером Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.09.2024 11 [номер приховано]:78:063:0004 по вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва у сумі 8 880 102,41 грн за період з 21.07.2020 по 17.09.2024. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон на користь Київської міської ради 106 561,23 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на користь Київської міської ради 159 841,84 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
На виконання вказаної постанови, Господарським судом міста Києва видано накази, зокрема, від 14.10.2025 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,5956 га з кадастровим номером [номер приховано]:78:063:0004 по вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва у сумі 8880102,41 грн за період з 21.07.2020 по 17.09.2024; від 20.10.2025 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на користь Київської міської ради 106561 грн 23 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; від 20.10.2025 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на користь Київської міської ради 159 841,84 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Листами від 24.10.2025 та 31.10.2025 Київська міська рада звернулася до приватного виконавця Ляпіна Д.В. із заявами про відкриття виконавчого провадження.
Постановами від 27.10.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання Наказу № 910/12022/24, виданого 20.10.2025, Господарським судом м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на користь Київської міської ради 106 561,23 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; та № НОМЕР_1 з виконання Наказу № 910/12022/24, виданого 20.10.2025, Господарським судом м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» користь Київської міської ради 159 841,84 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постановою від 03.11.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання Наказу № 910/12022/24, виданого 14.10.2025, Господарським судом м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,5956 га з кадастровим номером [номер приховано]:78:063:0004 по вул. Корабельній, 6 в Оболонському районі міста Києва у сумі 8 880 102,41 грн за період з 21.07.2020 по 17.09.2024.
Одночасно із вказаними постановами приватним виконавцем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди. Зокрема, постановою від 03.11.2025 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 вирішено стягнути із боржника основну винагороду у сумі 888 010,24 грн.
Постановою від 27.10.2025 об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_1 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.
Постановою від 03.11.2025 виконавче провадження № НОМЕР_3 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 розстрочено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі №910/12022/24 щодо стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 8 880 102,41 грн наступним чином: до 03.12.2025 - 1 480 017,07 грн; до 03.01.2026 - 1 480 017,07 грн; до 03.02.2026 - 1 480 017,07 грн; до 03.03.2026 - 1 480 017,07 грн; до 03.04.2026 - 1 480 017,07 грн; до 03.05.2026 - 1 480 017,06 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2025 зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 910/12022/24 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
26.11.2025 приватним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2025 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Протекон" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 910/12022/24 закрито.
19.12.2025 до приватного виконавця надійшла заява боржника про поновлення ВП № НОМЕР_1; виставлення платіжних вимог для стягнення сум судового збору, визначених постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 910/12022/24; зняття арешту, накладеного на всю суму боргу, визначену постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 у справі № 910/12022/24, як такий, що був накладений до винесення ухвали ГС м. Києва від 11.11.25 про розстрочення, для надання ТОВ «Завод Протекон» можливості добровільно сплатити визначену ухвалою ГС м. Києва від 11.11.25 суму першого траншу та здійснити подальшу добровільну сплату згідно графіку розстрочення.
19.12.2025 приватним виконавцем поновлено виконавче провадження.
22.12.2025 приватним виконавцем здійснено примусове стягнення грошових коштів із рахунків боржника, серед іншого, розпорядженням № НОМЕР_3 перераховано 148 001,71 грн на користь Ляпіна Дмитра Валентиновича.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 29.01.2026, якою відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Завод Протекон» на дії приватного виконавця Ляпіна Д. В. щодо стягнення основної винагороди в сумі 148 001,71 грн під час примусового виконання судового рішення у справі № 910/12022/24.
За змістом статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, предметом судового контролю є не формальна відповідність зазначеного у скарзі номера виконавчого провадження номеру провадження, в якому технічно оформлено певну виконавчу дію, а правомірність конкретного рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вчинених під час виконання відповідного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебували три виконавчі провадження, відкриті на виконання наказів Господарського суду міста Києва у справі № 910/12022/24:
- № НОМЕР_4 - щодо стягнення 106 561,23 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції;
- № НОМЕР_1 - щодо стягнення 159 841,84 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції;
- № НОМЕР_3 - щодо стягнення 8 880 102,41 грн безпідставно збережених коштів.
Виконавчі провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_1 були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, а виконавче провадження № НОМЕР_3 надалі приєднане до цього зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження.
З огляду на це суд першої інстанції, встановивши, що виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито лише щодо стягнення 159 841,84 грн судового збору, безпідставно обмежився формальним дослідженням номера виконавчого провадження, зазначеного ТОВ «Завод Протекон» у скарзі. Місцевий господарський суд не дослідив зміст та структуру зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2, не встановив взаємозв`язок виконавчих проваджень, які входили до його складу, та не з`ясував, у межах виконання якого саме наказу було фактично стягнуто спірну суму основної винагороди.
Водночас зі змісту скарги однозначно вбачалося, що боржник оскаржував конкретні дії приватного виконавця щодо стягнення 148 001,71 грн основної винагороди, обчисленої у розмірі 10 відсотків від першого платежу за розстроченим основним боргом у сумі 1 480 017,07 грн.
Отже, помилкове зазначення скаржником номера виконавчого провадження НОМЕР_1 замість НОМЕР_3 або зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 саме по собі не змінювало змісту оскаржуваних дій, їх суми, дати та правових підстав. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги лише з тієї підстави, що основна винагорода в сумі 148 001,71 грн не стягувалася безпосередньо у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, не може бути визнаний достатньо обґрунтованим.
Разом із тим наведений недолік мотивування не свідчить про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ «Завод Протекон», оскільки за результатами дослідження матеріалів усіх пов`язаних виконавчих проваджень апеляційний суд не встановив неправомірності спірних дій приватного виконавця.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 виконання судового рішення в частині стягнення 8 880 102,41 грн було розстрочено на шість місяців рівними платежами по 1 480 017,07 грн зі строком сплати першого платежу до 03.12.2025.
Згідно із частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Отже, ухвала про розстрочення змінила порядок примусового виконання рішення, визначивши частини боргу та строки їх сплати, однак не припинила виконавчого провадження, не скасувала раніше вжитих заходів забезпечення виконання рішення та не містила припису про зняття арешту з коштів боржника. Тому приватний виконавець після отримання ухвали від 11.11.2025 був зобов`язаний ураховувати визначений судом графік платежів та не мав права примусово стягувати всю суму 8 880 102,41 грн одночасно.
Водночас закон не пов`язує надання розстрочення з автоматичним зняттям арешту, накладеного до її надання. Розстрочення виконання рішення також не зазначене у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» як самостійна і безумовна підстава для зняття арешту з майна або коштів боржника. Частина п`ята цієї статті передбачає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Щодо наслідків зупинення вчинення виконавчих дій
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2025 було зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов`язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
На виконання ухвали Верховного Суду приватний виконавець постановами від 26.11.2025 зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_4, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3.
Отже, протягом дії зупинення приватний виконавець не здійснював списання основної суми боргу чи інших заходів, безпосередньо спрямованих на примусове стягнення першого траншу.
При цьому частиною четвертою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, зокрема на кошти на його рахунках, протягом строку зупинення вчинення виконавчих дій не знімається, крім спеціально визначених законом випадків, до яких спірні правовідносини не належать.
Таким чином, довід апелянта про те, що після зупинення виконавчих дій приватний виконавець мав зняти арешт із рахунків боржника, прямо суперечить частині четвертій статті 35 Закону України «Про виконавче провадження».
Збереження раніше накладеного арешту під час зупинення виконавчих дій є безпосередньо встановленим законом наслідком такого зупинення та не може оцінюватися як створення приватним виконавцем штучних перешкод для добровільного виконання судового рішення.
Крім того, зупинення вчинення виконавчих дій не мало наслідком автоматичної зміни визначеного ухвалою від 11.11.2025 графіка розстрочення. Ухвала Верховного Суду від 18.11.2025 не визначала нової дати сплати першого траншу, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 у частині встановленого графіка не змінювалася. Тому після закінчення касаційного перегляду та усунення підстав для зупинення виконавчих дій перший платіж, строк сплати якого був визначений до 03.12.2025, підлягав виконанню.
Частиною п`ятою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2025 касаційне провадження було закрито. Після отримання відомостей про усунення обставин, що зумовлювали зупинення виконавчих дій, приватний виконавець 19.12.2025 продовжив примусове виконання рішення. На цей момент строк сплати першого траншу в сумі 1 480 017,07 грн, визначений ухвалою про розстрочення, настав, а доказів його сплати боржником матеріали виконавчого провадження не містили. За таких обставин приватний виконавець мав передбачені законом підстави для звернення стягнення на кошти боржника у межах суми першого платежу.
Щодо порядку звернення стягнення на кошти боржника
Відповідно до частин 1, 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
За змістом статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна та коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Розділ VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень конкретизує порядок звернення стягнення на майно боржника та передбачає, що виявлення майна і звернення на нього стягнення здійснюються відповідно до розділу VII Закону України «Про виконавче провадження», а під час виконання рішень про стягнення коштів виконавець насамперед перевіряє наявність коштів на рахунках боржника.
Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що постановою приватного виконавця від 19.12.2025 стягнення було звернуто не на всю суму основного боргу 8 880 102,41 грн, а лише на перший платіж, строк якого настав, у сумі 1 480 017,07 грн, витрати виконавчого провадження та пропорційну суму основної винагороди.
Отже, після продовження виконавчих дій приватний виконавець урахував ухвалу про розстрочення та обмежив фактичне стягнення сумою першого траншу.
22.12.2025 кошти в сумі 1 480 017,07 грн були фактично списані з рахунку боржника та перераховані Київській міській раді, після чого приватний виконавець зняв арешт із коштів ТОВ «Завод Протекон».
Наведене спростовує доводи апелянта про те, що приватний виконавець після поновлення виконавчих дій продовжував примусове стягнення всієї суми 8 880 102,41 грн усупереч ухвалі про розстрочення.
Щодо основної винагороди приватного виконавця
Частинами першою - сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пунктом 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, визначено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
У постанові від 07.07.2022 у справі № 916/1456/21 Верховний Суд зазначив, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення, розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється у постанові про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, яка виноситься при відкритті виконавчого провадження, та стягується з боржника на користь приватного виконавця після повного виконання рішення або в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі одночасно із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом про стягнення коштів з боржника.
У цій справі перший транш у сумі 1 480 017,07 грн не був сплачений боржником до продовження примусового виконання рішення та був фактично списаний із його рахунку на підставі вжитих приватним виконавцем заходів примусового виконання.
Отже, наявні обидві визначені Верховним Судом умови для стягнення основної винагороди:
- приватним виконавцем було вжито заходів примусового виконання шляхом звернення стягнення на кошти боржника;
- ці заходи призвели до часткового фактичного виконання рішення та перерахування стягувачу 1 480 017,07 грн.
Розмір основної винагороди становить: 1 480 017,07 грн Ч 10 % = 148 001,71 грн.
Таким чином, сума основної винагороди відповідає фактично стягнутій сумі першого траншу та визначена пропорційно до неї.
Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 не спростовує цього висновку, оскільки сформульований у ній підхід пов`язує стягнення винагороди з учиненням заходів примусового виконання, які призвели до фактичного виконання рішення.
У спірних правовідносинах саме внаслідок звернення приватним виконавцем стягнення на кошти боржника 1 480 017,07 грн було списано з його рахунку та перераховано стягувачу. Отже, основна винагорода не є санкцією за невиконання рішення, а становить передбачену законом плату за фактично здійснене часткове примусове виконання.
Саме лише повідомлення ТОВ «Завод Протекон» про намір у майбутньому сплатити перший транш не є виконанням судового рішення та не припиняє повноважень приватного виконавця щодо примусового стягнення платежу, строк якого вже настав. Судовими рішеннями не було встановлено додаткового строку для добровільної сплати першого траншу після закінчення касаційного перегляду, а закон не покладає на виконавця обов`язку після кожного поновлення виконавчих дій повторно надавати боржнику новий строк для самостійного виконання платежу, який уже підлягає сплаті.
Доводи апелянта про несвоєчасне направлення окремих постанов виконавчого провадження не підтверджують неправомірності саме оскаржуваного стягнення основної винагороди.
Матеріалами справи підтверджується, що боржник був обізнаний про наявність виконавчих проваджень, подавав приватному виконавцю заяви та повідомлення, клопотав про зупинення виконавчих дій і скасування арешту, а тому реалізовував права сторони виконавчого провадження. Крім того, апелянт не довів причинного зв`язку між порядком направлення постанов про відкриття виконавчих проваджень та стягненням основної винагороди, право на яку виникло внаслідок фактичного примусового стягнення першого траншу.
Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що предметом його скарги є дії приватного виконавця, вчинені безпосередньо під час виконання наказу господарського суду у справі № 910/12022/24, а не примусове виконання постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди як окремого виконавчого документа в самостійному виконавчому провадженні. Тому законність таких дій може бути перевірена господарським судом у порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та обмежився формальною перевіркою номера виконавчого провадження, не встановивши змісту зведеного виконавчого провадження та провадження, у якому фактично було стягнуто спірну основну винагороду.
Проте за результатами повного дослідження матеріалів виконавчих проваджень апеляційним судом установлено, що виконавчі провадження з виконання наказів у справі № 910/12022/24 перебували у складі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2; спірна винагорода була стягнута у зв`язку з виконанням наказу про стягнення 8 880 102,41 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_3; протягом дії ухвали Верховного Суду про зупинення виконання приватний виконавець не вчиняв дій із примусового списання першого траншу; відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» раніше накладений арешт у цей період не підлягав зняттю; після усунення обставин, які були підставою для зупинення виконавчих дій, строк сплати першого траншу вже настав; приватний виконавець звернув стягнення лише на суму першого траншу, витрати виконавчого провадження та пропорційну основну винагороду; унаслідок ужитих заходів 1 480 017,07 грн було фактично стягнуто з боржника та перераховано стягувачу; основна винагорода в сумі 148 001,71 грн становить 10 відсотків фактично стягнутого платежу та відповідає статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Отже, попри неповноту мотивів ухвали суду першої інстанції, висновок про відмову у задоволенні скарги ТОВ «Завод Протекон» є правильним. Доводи апеляційної скарги не спростовують законності стягнення приватним виконавцем основної винагороди та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. У зв`язку з цим апеляційна скарга ТОВ «Завод Протекон» підлягає залишенню без задоволення.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частинами 1, 4 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що під час постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/12022/24 не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, тому слід змінити її мотивувальну частину та викласти її в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Протекон» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/12022/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 у справі № 910/12022/24 змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.08.2026.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді І.М. Скрипка
Ю.А. Шаратов