СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Харків Справа №922/4744/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Попков Д.О.
секретар судового засідання Гаркуша О.Л.
за участю представників сторін:
позивача - не з`явився
відповідача - Ващенко Тетяни Денисівни (в залі суду) - довіреність №01-40/203/29 від 08.01.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4962 від 31.01.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвестпром" (вх.№1124Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2026
у справі №922/4744/25 (суддя Трофімов І.В., повний текст рішення складено 24.04.2026)
за позовом Приватне підприємство "Інвестпром", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
про визнання незаконним та протиправним припинення дії тимчасового договору
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Інвестпром" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просило суд:
- визнати незаконним та протиправним припинення КП "Харківські теплові мережі" дії Тимчасового договору від 01.02.2007 № 11600 про постачання теплової енергії;
- визнати чинним та діючим Тимчасовий договір від 01.02.2007 №11600 про постачання теплової енергії укладений між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та ПП "Інвестпром". Витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/4744/25 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватного підприємства "Інвестпром" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/4744/25 та прийняти нове, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Інвестпром" задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість ПП "Інвестпром" бути індивідуальним споживачем, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальним споживачем є також особа, яка користується об`єктом нерухомого майна, отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та від імені якої укладено відповідний договір, яким є Тимчасовий договір від 01.02.2007 №11600, укладений саме з позивачем. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів фактичного укладення індивідуального договору приєднання саме з власником приміщень ОСОБА_1 (заяви-приєднання, оплати рахунків чи отримання ним послуги), а сам факт публікації публічного договору на сайті КП "ХТМ" не є доказом його укладення з конкретною особою. Відповідач лише у квітні 2024 року дізнався про особу власника приміщень та відкрив на нього особовий рахунок заднім числом з листопада 2021 року, що ставить під сумнів обґрунтованість висновку про припинення дії Тимчасового договору саме з 01.12.2021. Суд першої інстанції зазначені доводи позивача належним чином не дослідив та оцінки їм не надав.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвестпром" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/4744/25 залишено без руху, в зв`язку відсутності доказів сплати судового збору у відповідному розмірі. Витребувано матеріали справи №922/4744/25 з Господарського суду Харківської області.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інвестпром". Встановлено строк до 06.07.2026 для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено розгляд справи на 04.09.2026. Явку сторін визнано не обов`язковою.
16.06.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4744/25.
18.06.2026 в межах встановленого судом строку від КП "Харківські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.6824), в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/4744/25 - без змін.
Аргументуючи свою позицію по справі, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що станом на момент укладення Тимчасового договору від 01.02.2007 №11600 власником нежитлових приміщень, якими користувався позивач, була територіальна громада м.Харкова, а з 07.07.2011 на підставі договору купівлі-продажу власником приміщень став ОСОБА_1 , про що ні позивач, ні новий власник відповідача не повідомляли, у зв`язку з чим про це відповідачу стало відомо лише у квітні 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач востаннє здійснив оплату за Тимчасовим договором у листопаді 2021 року за теплову енергію, спожиту в жовтні 2021 року, а після цього жодних оплат від позивача не надходило. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 (п.5.21-5.23), а також постанов Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23, споживачами житлово-комунальних послуг є саме власники приміщень, обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, а не будь-які особи, які такими приміщеннями лише користуються. Оскільки об`єкт споживання позивача розташований у багатоквартирному будинку та його теплоспоживче устаткування приєднане до внутрішньобудинкової системи опалення будинку, правовідносини підпадають під регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; з 01.12.2021 з власником приміщень Семікопом М.І., як і з іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 , які не обрали модель договірних відносин, вважається укладеним Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії як публічний договір приєднання, фактом приєднання до умов якого є факт отримання послуги об`єктом нерухомого майна незалежно від того, хто саме фактично користується приміщенням та споживає теплову енергію. Відтак Тимчасовий договір від 01.02.2007 №11600 припинив свою дію в силу приписів пункту 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.12.2021, а тому рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.
04.08.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8599), посилаючись на необхідність відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю прибуття представника ПП "Інвестпром" в судове засідання, призначене на 04.08.2026, без наведення конкретних причин такої неможливості, та з посиланням на бажання представника позивача особисто приймати участь у судових засіданнях і надавати пояснення суду.
Розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Клопотання не містить жодного обґрунтування чи доказів поважності причин неможливості явки представника позивача в судове засідання. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 явку сторін у судове засідання визнано необов`язковою, а тому відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, при цьому позивач не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права шляхом подання письмових пояснень, доводів та міркувань щодо суті спору. З огляду на обмеженість встановленого статтею 273 ГПК України строку апеляційного розгляду справи та відсутність належних підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання.
В судовому засіданні 04.08.2026 приймає участь представник відповідача - Ващенко Т.Д., яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
08.07.2011 між Семікоп Миколою Івановичем (Орендодавець) та Приватним підприємством "Інвестпром" (Орендар) було укладено Договір №1 оренди нерухомого майна, за умовами якого Орендодавець передає належне йому на праві приватної власності, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно за адресою: 61058, м.Харків, вул.Данилевського, 34, загальною площею 296 м2.
07.07.2012 до Договору оренди нерухомого майна №1 від 08.07.2011 сторонами підписано додатковий договір №1, пунктом 1 якого визначено доповнити Роздiл 2 Договору, та пункти 2.6. та п. 2.7. викласти в наступнiй редакцiї:
- п. 2.6. в розмiр орендної плати не входить сплата комунальних послуг;
- п.2.7. уci витрати за користування комунальними послугами (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовiдведення, утримання будинкiв i споруд та прибудинкових територiй), телефонами, послугами iнтернет оплачуються Орендарем самостiйно вiдповiдно до укладених ним договорiв з спецiальними службами.
Позивач зазначає, що вказаний вище Договір оренди діє до 31.08.2026 (даний факт підтверджується пунктом 2 додаткового договору №6 від 01.10.2023 до Договору оренди нерухомого майна №1 від 08.07.2011).
01.02.2007 між КП "Харківські теплові мережі" (Постачальник, відповідач по справі) та ПП "Інвестпром" (Споживач, позивач по справі) було укладено Тимчасовий договір №11600 про постачання теплової енергії (далі - Договір або Тимчасовий договір), за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Розбіжності та спори між сторонами, пов`язані з виконанням, зміною, та розірванням цього договору, вирішується шляхом проведення переговорів, обміну листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод (п. 8.1. Тимчасового договору).
Згідно з п. 10.2. Тимчасового договору наведено вичерпний перелік підстав для припинення його дії, а саме: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його порушення; прийняття рішення Господарським судом Харківської області; ліквідації сторін.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. Тимчасового договору).
Позивач зазначає, що повідомлень про припинення, зміну або розірвання Тимчасового договору від відповідача не отримував та виконував свої зобов`язання за ним у повному обсязі до кінця 2021 року.
Погіршення фінансового стану господарської діяльності позивача з кінця 2021 року, зумовлене, зокрема, збройною агресією російської федерації проти України, спричинило подальше листування сторін щодо заборгованості та можливого зменшення оплати за спожиту теплову енергію, яке тривало з 2022 по липень 2025 року.
Лише з листа КП "ХТМ" від 02.07.2025, отриманого у відповідь на звернення позивача, останньому вперше стало відомо, що Тимчасовий договір від 01.02.2007 №11600, за твердженням відповідача, припинив дію з 30.11.2021, а з 01.12.2021 щодо спірних нежитлових приміщень діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 (ідентифікатор №51100443, особовий рахунок 17301-1309) зі споживачем ОСОБА_1 .
На цій підставі позивач вважає дії відповідача щодо самостійного визнання Тимчасового договору припиненим незаконними та вчиненими всупереч його умовам, у зв`язку з чим звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання незаконним та протиправним припинення КП "Харківські теплові мережі" дії Тимчасового договору від 01.02.2007 №11600 про постачання теплової енергії та визнання цього договору чинним і діючим.
В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII, постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" та постанову Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, якою внесено зміни до постанови №830, зазначаючи, що на виконання вимог Закону 2189 на офіційному веб-сайті КП "Харківські теплові мережі" 31.10.2021 оприлюднено Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії як публічний договір приєднання, до якого приєднався власник спірних приміщень, унаслідок чого Тимчасовий договір припинив дію з 01.12.2021. Оскільки об`єкт споживання позивача розташований у багатоквартирному будинку за адресою: м.Харків, вул.Данилевського, 34, а його теплоспоживче устаткування приєднане до внутрішньобудинкової системи опалення будинку, а не до місцевої (розподільчої) теплової мережі, правовідносини сторін підпадають під регулювання Закону 2189, а відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Тимчасовий договір зберігав чинність лише до дати набрання чинності новим договором, укладеним за правилами цього Закону, тобто до 01.12.2021.
Позивач же вказував на безпідставність посилання відповідача на автоматичне припинення дії Тимчасового договору в силу Закону 2189, оскільки відповідачем не надано жодного документа на підтвердження того, що в установленому порядку було обрано одну з моделей організації договірних відносин, а не вирішено це питання на власний розсуд КП "ХТМ".
Господарський суд, відмовляючи в задоволенні позову, мотивував своє рішення тим, що 31.10.2021 відповідач оприлюднив на своєму веб-сайті Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії як публічний договір приєднання. Оскільки співвласники будинку №34 по вул.Данилевського не обрали модель договірних відносин, з 01.12.2021 на них поширилась дія цього договору приєднання. Власником спірних приміщень є ОСОБА_1 , який є індивідуальним споживачем у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тоді як позивач є лише орендарем майна. Договір оренди між власником та позивачем не впливає на факт укладення індивідуального договору з власником в силу приписів закону. Відповідно до п.3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Тимчасовий договір №11600 від 01.02.2007 зберігав чинність лише до дати набрання чинності новим договором, тобто припинив дію 01.12.2021 в силу закону. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №908/710/23.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є вимоги ПП "Інвестпром" про визнання незаконним та протиправним припинення КП "Харківські теплові мережі" дії Тимчасового договору від 01.02.2007 №11600 про постачання теплової енергії та визнання цього договору чинним і діючим, обґрунтовані тим, що відповідач в односторонньому порядку та з порушенням умов договору визнав його припиненим, тоді як відповідач заперечує проти позову, посилаючись на автоматичне припинення дії Тимчасового договору в силу приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у зв`язку з набранням чинності індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з власником спірних приміщень.
Отже, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду має перевірити правильність висновку суду першої інстанції про те, що Тимчасовий договір від 01.02.2007 №11600 припинив свою дію в силу закону з 01.12.2021 внаслідок набрання чинності індивідуальним договором приєднання з власником спірних нежитлових приміщень, а також надати оцінку доводам апелянта щодо наявності у позивача ознак індивідуального споживача в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та недоведеності відповідачем факту фактичного приєднання власника приміщень до умов публічного договору.
Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 №2633-IV споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, яка виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Отже, обов`язковою ознакою споживача теплової енергії є те, що теплоспоживче обладнання такої особи (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Відповідно до ст.24, 25 Закону України "Про теплопостачання" укладання договору на постачання теплової енергії є обов`язковим для сторін на підставі закону: теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами (ст.25 Закону), водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов`язків споживача теплової енергії (ст.24 Закону).
Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. При цьому виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.1, ч.2 ст.6 Закону).
Згідно зі статтею 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач - співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку; колективний споживач).
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону №1060-IX від 03.12.2020) за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг, при цьому в межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Частиною 7 статті 14 Закону передбачено, що до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 5 статті 13 Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або на рахунках на оплату послуг.
Відповідно до пункту 5 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону №1060-IX від 03.12.2020) передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Згідно з пунктом 4 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону (в тій же редакції) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії і послуг з постачання та розподілу природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною 1 статті 14 цього Закону та укласти з виконавцями комунальних послуг письмові договори про надання відповідних комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії, які набрали чинності з 04.09.2019; відповідно до пункту 1 цих Правил вони регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Пунктом 13 цих Правил передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах, а послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830", яка набрала чинності 01.10.2021, внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів, у тому числі до типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Наведеними положеннями законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 укладати договори на постачання теплової енергії за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин, а за відсутності такого волевиявлення - з ініціативи виконавця відповідних послуг.
Викладені законодавчі приписи набувають визначальності при їх застосуванні у світлі усталеної практики Верховного Суду щодо кола осіб, які є споживачами послуг з постачання теплової енергії у багатоквартирних будинках.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 (п.5.21-5.23) зроблено такий правовий висновок: "…споживачем послуг може бути фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем. Таким чином, до споживачів послуг відносяться фізичні/юридичні особи-власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем. Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем, то власники таких приміщень є споживачами послуг та суб`єктами у сфері житлово-комунальних послуг".
Аналогічна за змістом правова позиція щодо визначення кола суб`єктів, які набувають статусу споживача житлово-комунальних послуг саме за критерієм права власності на приміщення, а не факту користування ним, викладена також у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 (п.8.25-8.26).
Безпосередньо у подібних правовідносинах, що виникли у зв`язку з припиненням дії тимчасового договору про постачання теплової енергії внаслідок набрання чинності індивідуальним договором приєднання, Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №908/710/23 (п.45-46) дійшов висновку про те, що з набранням чинності індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, оприлюдненим виконавцем послуги на власному веб-сайті відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", раніше укладений тимчасовий договір про постачання теплової енергії припиняє свою дію в силу приписів пункту 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено такі фактичні обставини.
Позивач з 20.07.2000 користувався нежитловими приміщеннями, розташованими у будинку №34 по вул.Данилевського у м.Харкові, на підставі договору оренди №176-Н, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради; власником зазначених приміщень на той момент була територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.
01.02.2007 між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та ПП "Інвестпром" (Споживач) укладено Тимчасовий договір №11600 про постачання теплової енергії, за умовами якого відповідач зобов`язався постачати позивачу теплову енергію в гарячій воді, а позивач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами.
07.07.2011 на підставі договору купівлі-продажу власником нежитлових приміщень підвальної частини №7, 8, VI, VIа та 1-го поверху №1-14 загальною площею 296 кв.м у будинку літ. "А-6" по АДРЕСА_1 став ОСОБА_1 .
08.07.2011 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПП "Інвестпром" (Орендар) укладено Договір №1 оренди нерухомого майна, за умовами якого позивач продовжив користування вказаними приміщеннями; пунктами 2.6, 2.7 додаткового договору №1 від 07.07.2012 до цього договору передбачено, що витрати за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання, оплачуються орендарем самостійно відповідно до укладених ним договорів зі спеціальними службами. Договір оренди неодноразово продовжувався додатковими угодами, зокрема додатковою угодою №6 від 01.10.2023 його строк продовжено до 31.08.2026.
31.10.2021 КП "Харківські теплові мережі" на власному офіційному веб-сайті www.hts.kharkov.ua оприлюднило Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії як публічний договір приєднання.
Останню оплату за Тимчасовим договором №11600 позивач здійснив у листопаді 2021 року за теплову енергію, спожиту у жовтні 2021 року. Після цього оплат від позивача за вказаним договором не надходило.
Про зміну власника нежитлових приміщень ні позивач, ні новий власник відповідача не повідомляли. За твердженням відповідача про особу власника ОСОБА_1 йому стало відомо лише у квітні 2024 року з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Упродовж 2022-2025 років між позивачем та відповідачем велося листування з приводу заборгованості за спожиту теплову енергію та можливого зменшення розміру оплати.
02.07.2025 у відповідь на звернення позивача відповідач вперше повідомив листом, що Тимчасовий договір №11600 від 01.02.2007 діяв до 30.11.2021, а з 01.12.2021 щодо спірних приміщень діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 31.10.2021 (ідентифікатор договору №51100443, особовий рахунок НОМЕР_1 ) зі споживачем ОСОБА_1 .
Оцінюючи встановлені обставини справи у світлі наведеного правового регулювання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Оскільки об`єкт споживання позивача (нежитлові приміщення підвальної частини №7, 8, VI, VIа та 1-го поверху №1-14 літ. "А-6") розташований у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а його теплоспоживче устаткування приєднане до внутрішньобудинкової системи опалення будинку, а не до місцевої (розподільчої) теплової мережі, правовідносини між сторонами за Тимчасовим договором №11600 від 01.02.2007 підпадають під регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Застосовуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.11.2018 у справі №904/7024/17, згідно з якою споживачами послуг є саме власники приміщень, обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем, колегія суддів зазначає, що суб`єктом договірних відносин з постачання теплової енергії щодо спірних приміщень і в розумінні Закону України "Про теплопостачання", і в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" має бути саме власник цих приміщень - ОСОБА_1 , а не позивач, який користується приміщеннями на підставі договору оренди.
Оскільки станом на 01.12.2021 співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної частиною 1 статті 14 Закону, та не уклали з відповідачем відповідний договір, з 01.12.2021 на власника спірних приміщень - ОСОБА_1 , як і на інших співвласників будинку, поширилася дія Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, оприлюдненого відповідачем 31.10.2021, який є публічним договором приєднання.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 5 цього договору фактом приєднання до його умов є, зокрема, факт отримання послуги, а тому приєднання об`єкта нерухомого майна до умов публічного договору презюмується самим фактом отримання цим об`єктом послуги з постачання теплової енергії, незалежно від того, яка саме особа фізично користується приміщенням та безпосередньо споживає теплову енергію. Чинне законодавство не пов`язує момент приєднання власника до публічного договору з вчиненням ним активних персоніфікованих дій (подання заяви, особиста оплата рахунків тощо), позаяк саме такий спрощений порядок приєднання, на відміну від індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, і становить суть публічного договору приєднання за частиною 5 статті 13 Закону.
За таких обставин Тимчасовий договір №11600 від 01.02.2007 в силу приписів пункту 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зберігав чинність лише до дати набрання чинності новим договором, укладеним за правилами цього Закону, тобто до 01.12.2021, та припинив свою дію в силу закону, незалежно від волевиявлення сторін Тимчасового договору та без необхідності дотримання порядку його розірвання чи направлення письмового повідомлення, передбачених пунктами 10.2, 10.4 самого Тимчасового договору, оскільки припинення його дії відбулося не на підставі волевиявлення відповідача як сторони договору, а в силу прямої вказівки закону.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Щодо доводу апеляційної скарги про наявність у ПП "Інвестпром" ознак індивідуального споживача, то апелянт посилається на те, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальним споживачем є також особа, яка користується об`єктом нерухомого майна за згодою власника, отримує послугу для власних потреб та з якою укладено відповідний договір, яким, на думку позивача, є Тимчасовий договір №11600 від 01.02.2007. Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки, як зазначено вище, відповідно до сталої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.11.2018 у справі №904/7024/17, та Верховного Суду у постанові від 14.12.2023 у справі №908/2078/22, визначальним критерієм належності особи до кола споживачів послуг з постачання теплової енергії у багатоквартирному будинку є право власності на приміщення, обладнання якого приєднане до внутрішньобудинкової системи, а не факт користування таким приміщенням. Буквальне тлумачення другої альтернативи наведеної норми Закону, на яку посилається апелянт, не може суперечити наведеній усталеній практиці Верховного Суду, а тому позивач, як орендар спірних приміщень, не набуває статусу індивідуального споживача в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в контексті спірних правовідносин.
Стосовно доводу апеляційної скарги про недоведеність факту приєднання власника приміщень до Індивідуального договору, зокрема апелянт зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу вчинення власником приміщень ОСОБА_1 дій на приєднання до Індивідуального договору (заяви-приєднання, оплати рахунків тощо), то колегія суддів також відхиляє цей довід. Як зазначено вище, приєднання власника до публічного договору приєднання, укладеного за механізмом частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", презюмується самим фактом отримання об`єктом нерухомого майна послуги з постачання теплової енергії та не вимагає вчинення власником окремих персоніфікованих дій, підтверджених документально. Саме такий спрощений порядок приєднання і відрізняє публічний договір приєднання від індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, укладення якого дійсно потребує активного волевиявлення співвласника. Відсутність у матеріалах справи заяви-приєднання чи доказів особистої оплати з боку Семікопа М.І. не спростовує факту приєднання власника до Індивідуального договору, оскільки об`єкт нерухомого майна безперервно отримував послугу з постачання теплової енергії.
Довід апеляційної скарги про відкриття відповідачем особового рахунку на власника "заднім числом" колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про особу власника спірних приміщень ОСОБА_1 відповідачу стало відомо лише у квітні 2024 року з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим технічне (адміністративне) відкриття особового рахунку відбулося зі значною затримкою відносно моменту виникнення відповідних правовідносин. Разом з тим дата фактичного адміністративного оформлення обліку відповідача не впливає на дату настання правових наслідків, передбачених пунктом 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки припинення дії Тимчасового договору відбулося в силу прямої вказівки закону з 01.12.2021, незалежно від обізнаності відповідача про особу власника приміщень на той момент.
Також апелянт вказує, що суд першої інстанції самостійно, без відповідного посилання відповідача, дійшов висновку про помилковість зазначення позивача власником спірних приміщень у листах відповідача, що на думку апелянта, свідчить про необ`єктивність розгляду справи. Колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки зміст листування відповідача з позивачем щодо визначення власника приміщень не мав правового значення для вирішення спору по суті: припинення дії Тимчасового договору відбулося в силу прямої вказівки закону з 01.12.2021 незалежно від того, яким чином відповідач іменував позивача у своєму листуванні до моменту офіційного повідомлення про припинення договору.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, оскільки зводяться переважно до незгоди з правовою оцінкою встановлених судом обставин та іншого тлумачення норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги", однак не містять належного спростування тих юридично значимих обставин, які зумовили висновок про припинення дії Тимчасового договору №11600 від 01.02.2007 в силу закону з 01.12.2021.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/4744/25, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Інвестпром" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 73, 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона зобов`язана довести підстави своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює докази на предмет належності, допустимості та достовірності. Місцевий суд дотримався зазначених приписів, діяв у межах своїх повноважень, забезпечив сторонам реалізацію процесуальних прав і ухвалив рішення на підставі всебічно встановлених обставин та норм матеріального права.
Відповідно до статей 236 та 276 ГПК України підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не встановила. Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, понесені заявником витрати, пов`язані з її поданням і розглядом, відшкодуванню не підлягають відповідно до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвестпром" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2026 у справі №922/4744/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 07.08.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Є.О. Васильєв
Суддя Д.О. Попков