ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.08.2026 Справа № 910/8457/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Фіш»
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Фіш»
до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн»
про визнання протиправним та скасування пункту наказу, стягнення гарантійного внеску
без участі представників сторін
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Фіш» (далі - ТОВ «Максі Фіш, заявник) до Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн», про визнання протиправним та скасування пункту 1.4 наказу Держрибагентства № 42 від 23.01.2025 та стягнення гарантійного внеску в сумі 67 003,56 грн.
Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 22.01.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026, позовні вимоги ТОВ «Максі Фіш» задоволено; визнано протиправним та скасовано пункт 1.4 наказу Держрибагенства № 42 від 23.01.2025 щодо дискваліфікації переможця ТОВ «Максі Фіш»; стягнуто з Держрибагенства на користь позивача гарантійний внесок у сумі 67 003,56 грн та судовий збір у сумі 4844,80 грн.
Поряд з цим 23.02.2026 ТОВ «Максі Фіш» подало до Господарського суду міста Києва заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в якій заявник просив стягнути з Держрибагенства понесені ним витрати в сумі 30 000,00 грн. Проте ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 вказана заява була повернута заявнику без розгляду з підстав, наведених у цій ухвалі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 скасовано, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви ТОВ «Максі Фіш» щодо розподілу судових витрат до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2026 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати у судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.
Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат та дослідивши в цій частині наявні докази, дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку позивач долучив наступні докази:
- ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Максі Фіш» адвокатом Гавриловим Д.О. серії СА № 1127729;
- договір про надання професійної правничої допомоги № 285/25 від 25.06.2025, укладений між ТОВ «Максі Фіш» та адвокатом Гавриловим Д.О.;
- додаткову угоду № 1 від 25.06.2025 до вказаного договору, в якій наведено запланований перелік послуг, що надаються адвокатом, та визначено їх вартість у сумі 30 000,00 грн;
- акт № 1 від 30.06.2025 про надання послуг з професійної правничої допомоги за договором на суму 30 000,00 грн.
Як зазначив суд апеляційної інстанції у постанові від 24.06.2026 у цій справі, вказані докази понесення витрат на правничу допомогу позивачем були додані до позовної заяви, як і попередній розрахунок суми таких витрат, як і зроблено заяву про стягнення відповідних витрат на оплату послуг адвоката, а тому суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл відповідних витрат з урахуванням наданих доказів та зроблених позивачем заяв.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом
наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Перевіривши надані позивачем доводи щодо розміру та розрахунку витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлена до стягнення сума є адекватною та співмірною зі ступенем складності справи, предметом спору, значенням справи для сторін, обсягом виконаних адвокатом робіт для надання правничої допомоги.
Зокрема суд врахував категорію справи із предметом спору, що виник у зв`язку із проведенням аукціону; ступінь складності такого спору; розгляд справи в загальному позовному провадженні; кількість судових засідань у суді першої інстанції; на яких був присутній представник позивача (в режимі відеоконференції); обсяг та якість наданих адвокатом послуг під час підготовки позову та розгляду справи в суді; кількість наданих суду пояснень, зокрема, заперечень на всі доводи відповідача; тривалість розгляду даної справи у суді першої інстанції.
Отже, врахувавши критерії розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом та заявленими витратами, здійсненими на оплату адвокатських послуг, суд вважає обґрунтованим заявлений розмір судових витрат ТОВ «Максі Фіш» на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
При цьому суд приймає до уваги висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, про те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Фіш» про розподіл судових витрат задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А, ідентифікаційний номер 37472282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Максі Фіш» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39 Г, ідентифікаційний номер 45040478) витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 грн.
Повне додаткове рішення складене 6 серпня 2026 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного додаткового рішення.
Суддя Головіна К. І.