УХВАЛА
04 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16200/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Марк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 (суддя Котков О. В.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Алданова С. О., Корсак В. А.)
у справі № 910/16200/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Марк»
до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України
про визнання додаткової угоди укладеною,
(у судовому засіданні взяли участь: представники позивача - Варес М. О., Степаненко М. Ю., представники відповідача - Хитрик В. А., Іваннікова Д. О.)
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Марк» (далі - позивач, ТОВ «Глобал Марк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - відповідач, Департамент) про визнання укладеною додаткової угоди до договору у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у позові відмовлено повністю.
3. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виснував, що у спірних правовідносинах сторони не досягли згоди щодо зміни істотних умов договору, зокрема, ціни товару.
4. Суд першої інстанції зауважив, що фактично зміна істотної умови (ціни договору) у разі зміни курсу іноземної валюти можлива лише до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, в той час як товар за договором був поставлений з 22.04.2024 по 01.07.2024.
5. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що вимога про визнання укладеної додаткової угоди до договору не є належним та ефективним способом захисту права позивача, що є додатковою підставою для відмови у позові.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 залишено без змін.
4. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення відповідного судового рішення). В іншому випадку буде відсутній предмет спору, яким і є у такому разі договір, до якого вносяться зміни. ТОВ «Глобал Марк» звернулося до суду з позовною заявою 30.12.2024 (про що свідчить відтиск штампу реєстрації вхідної кореспонденції за відсутності доказів направлення позовної заяви на адресу суду засобами поштового зв`язку), в той час як умовами пункту 10.1 договору визначено строк його дії до 31.12.2024.
5. Суд апеляційної інстанції посилання позивача на умови пункту 10.2 договору, зокрема на те, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором (яким у цьому випадку є в тому числі обов`язок замовника своєчасно та в повному обсязі оплатити товар / партію товару) відхилив, зазначивши, що в цьому конкретному випадку такий обов`язок Департаменту пов`язаний з настанням обумовлених пунктом 3.8 умов та доведення ТОВ «Глобал Марк» факту наявності підстав для виконання такого зобов`язання Департаментом.
6. ТОВ «Глобал Марк», не погодившись у повній мірі із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
7. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
8. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, ТОВ «Глобал Марк» зазначає, що апеляційний господарський суд застосував статті 626, 631 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої палати Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 911/94/23.
9. У межах встановленого Верховним Судом строку Департамент, подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Глобал Марк», в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
10. Заслухавши суддю-доповідача і пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень та дослідивши наведені у ній доводи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою, з огляду на таке.
11. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
12. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
13. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вище вказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
14. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
15. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
16. Водночас слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
17. Помилково посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
18. Проаналізувавши фактичні обстави, які мають юридичне значення для висновку щодо відсутності підстав для визнання укладеною додаткової угоди до державного контракту про внесення змін до істотних умов договору (ціни) після виконання сторонами договору зобов`язань в повному обсязі та після закінчення його дії, і які були встановлені судами у цій справі та у судових справах, на неврахування сформульованих судом касаційної інстанції правових висновків у яких посилається скаржник у поданій ним касаційній скарзі, Верховний Суд вбачає, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, з урахуванням, зокрема, досліджених та відповідним чином оцінених місцевим та апеляційним господарськими судами у справі №910/16200/24 доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог.
19. Як вже зазначалось у справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що в укладеному договорі сторони передбачили можливість зміни його умов, зокрема, в частині ціни товару (у зв`язку зі зміною офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ, порівняно з курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату підписання договору) шляхом укладення додаткової угоди за наявності передбачених пунктом 3.8 договору підстав.
20. На підтвердження наявності підстав для внесення змін до договору шляхом підписання додаткової угоди ТОВ «Глобал Марк» надало висновок експерта.
21. Апеляційний господарський суд, надаючи оцінку зазначеному висновку у контексті підтвердження ним необхідності укладення додаткової угоди перед Департаментом, який зміни до договору не погодив, встановив, що висновок експерта не мітить інформації щодо курсової різниці у процентному співвідношенні, в той час як у договорі сторони обумовили можливість коригування ціни товару саме «прив`язкою» зміни офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ, порівняно з курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на дату підписання договору, більше ніж на 0,5% на дату оплати замовником товару / партії товару з неоплаченої частини від загальної вартості договору.
22. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд констатував, що ТОВ «Глобал Марк» не довело наявності передбачених пунктом 3.8 договору підстав для укладення додаткової угоди щодо коригування ціни товару у складі ціни товару за договором у визначеному цим договором порядку.
23. Апеляційний господарський суд погоджуючись з висновком суду першої інстанції виходив з того, що внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення відповідного судового рішення). В іншому випадку буде відсутній предмет спору, яким і є у такому разі договір, до якого вносяться зміни.
24. Апеляційний господарський суд констатував, що ТОВ «Глобал Марк» звернулося до суду з позовною заявою 30.12.2024 (про що свідчить відтиск штампу реєстрації вхідної кореспонденції за відсутності доказів направлення позовної заяви на адресу суду засобами поштового зв`язку), в той час як умовами пункту 10.1 договору визначено строк його дії до 31.12.2024. В апеляційній скарзі скаржник стверджував про подання позовної заяви 27.12.2024, однак у справі відсутні матеріали, які свідчили би про подання позовної заяви 27.12.2024. При цьому колегія суддів зазначила, що, враховуючи визначені процесуальним законодавством строки розгляду справи, ухвалення рішення у цьому спорі до 31.12.2024 (визначена пунктом 10.1 договору дата закінчення дії договору) у будь-якому разі було неможливим незалежно від того, подало ТОВ «Глобал Марк» позовну заяву 27.12.2024 чи 30.12.2024.
25. Саме ці встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінених доказів, що були надані позивачем, фактичні обставини справи №910/16200/24 і були покладі в основу їх висновків про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору про закупівлю товару за державні кошти.
26. Як вже зазначалось, у поданій касаційній скарзі ТОВ «Глобал Марк» посилається на те, що судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №911/94/23.
27. Однак, на відміну від справи № 910/16200/24 у вказаних справах №910/9072/17 і № 911/94/23, не порушувалося та не вирішувалося судами (зокрема, і Верховним Судом у перелічених постановах) питання правильної юридичної кваліфікації обставин щодо можливості внесення змін до істотних умов договору (ціни договору) внаслідок зміни курсу іноземної валюти шляхом визнання укладеною додаткової угоди після виконання договору сторонами в повному обсязі та закінчення строку його дії.
28. Так, у справі № 910/9072/17 предметом спору були вимоги про стягнення з підрядника невикористаного авансу на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, сплаченого на виконання умов договору, який станом на момент вирішення спору був чинним, а також виходячи з обставин не виконання підрядником робіт у повному обсязі станом на дату закінчення строку дії договору.
29. У зазначені справі (№ 910/9072/17) суди виходили з того, що дії замовника (позивача), а саме - сплата авансу, свідчать про виконання ним умов договору підряду, а звертаючись до відповідача з претензіями, в яких вимагав повернути не використаний аванс та сплатити штрафні санкції, позивач не зазначав про односторонню відмову від договору, пов`язану із невиконанням відповідачем його обов`язків за договором. Суди встановили, що позивач не надав доказів того, що договір підряду. був розірваний сторонами або визнаний недійсним у судовому порядку, відтак, позивач не довів, що правова підстава набуття відповідачем спірних грошових коштів - відпала.
30. Предметом розгляду у справі № 911/94/23 було визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав невідповідності вимогам статей 202, 203 Господарського кодексу України та 601, 602 Цивільного кодексу України, оскільки, такий правочин вчинений в односторонньому порядку та при прямій забороні такого зарахування за умовами укладених договорів та, оскільки відповідачем здійснено зарахування зустрічних вимог, а саме: цивільно-правової вимоги про оплату поставлених товарів, виконаних робіт, і вимоги про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов`язань), які не є однорідними.
31. У справі (№ 911/94/23) задовольняючи позов суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився Верховний Суд, виходив з того, що зустрічні грошові вимоги, що виникли в сторін спору на підставі договорів поставки вугілля, можуть бути припиненими зарахуванням зустрічних однорідних вимог виключно в порядку, погодженому сторонами в таких договорах, незважаючи на закінчення строку їх дії, тобто за письмовою згодою іншої сторони, та не могло бути припиненим в будь-який інший спосіб. Наявність в договорі умови, що встановлює порядок припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (наявність письмової згоди іншої сторони), та її недотримання повністю відповідає випадку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 602 Цивільного кодексу України, який виключає правомірність такого зарахування.
32. Отже, у цій справі, що переглядається, та у справах № 910/9072/17 і №911/94/23, на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду в яких посилається відповідач у поданій касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їхніх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
33. Отже, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій господарській справі та в зазначених скаржником справах № 910/9072/17 і № 911/94/23 не є подібними.
34. Наведене вище свідчить, що посилання скаржника на означені постанови Верховного Суду є лише фактично цитуванням загальних сформованих висновків Суду (що припинення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань). Однак такі цитування скаржник робить безвідносно до фактичних обставин спору, за яких Верховний Суд робив такі висновки, а тому Суд відхиляє означені доводи скаржника з огляду на нерелевантність вказаних справ зі справою, що розглядається за фактичними обставинами спору, встановленими судами.
35. За своєю суттю такі аргументи скаржника спрямовані на переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи № 910/16200/24 задля ухвалення іншого судового рішення про задоволення позову.
36. Однак, згідно із частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
37. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).
38. Тож сама по собі незгода ТОВ «Глобал Марк» з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи, досліджених доказів, як і в результаті його незгода із ухваленими ними судовими рішеннями, не може бути підставою для здійснення їх касаційного перегляду, оскільки відповідно до визначених у процесуальному законі підстав касаційного оскарження наведене такою підставою не є.
39. Підсумовуючи все вищевикладене, Верховний Суд зазначає, що посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у наведених ними постановах, правовідносини в яких є неподібними до правовідносин, що склалися в цій справі №910/16200/24, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зміст цих постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права без урахування висновків, викладених у них. Наведене має наслідком закриття касаційного провадження, відкрите з цієї підстави, без аналізу правильності здійсненого судами попередніх інстанцій правозастосування.
40. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
41. Зважаючи на те, що наведені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а обґрунтування інших підстав касаційного оскарження ними у поданій касаційній скаргзі не викладено.
42. Разом з тим, положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду, висловленого щодо застосування правової норми, не було враховано при прийнятті оскаржуваного судового рішення, саме на скаржника, що з урахуванням положень статті 290 ГПК України зобов`язує останнього у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми у справа у подібними правовідносинами.
43. Верховний Суд здійснює касаційний перегляд виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги та не може доповнювати її (як і брати до уваги чи оцінювати доводи і посилання, які не були у ній викладені), позаяк інакше це б було порушенням принципу диспозитивності та змагальності сторін у господарському судочинстві. Підстави для застосування частини четвертої статті 300 ГПК України також відсутні.
44. За таких обставин, Верховний Суд вбачає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Глобал Марк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025, ухвалені у цій справі.
45. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Марк» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі № 910/16200/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил