УХВАЛА
07 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5925/25
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Случ О. В.
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія-Україна"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 (суддя Бєлік В. Г.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 (головуючий суддя Демчина Т. Ю., судді Кошля А. О., Стефанів Т. В.)
у справі № 904/5925/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія-Україна"
про визнання відсутнім права нарахування та одержання орендної плати, визнання обов`язку щодо сплати орендної плати, стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
20.07.2026 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 904/5925/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
28.07.2026 Приватне акціонерне товариство "Київстар" подало до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено в розмірі 3 028 грн (позов було подано у 2025 році).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
09.02.2026 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026, позовні вимоги задоволено частково.
Як убачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржник просить скасувати рішення і постанову повністю.
Предметом позову у цій справі є (1) визнання відсутнім права у відповідача на нарахування та одержання орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 22.06.2020 № 392929, після 29.02.2024, (2) визнання відсутнім обов`язку у позивача щодо сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 22.06.2020 № 392929, після 29.02.2024, (3) стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 98 147,99 грн, з яких 80 000 грн сума гарантійного платежу, 14 333,12 грн - сума інфляційних нарахувань та 3 814,87 грн - 3 % річних і (4) стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 56 349,02 грн, з яких зайво сплачені авансові платежі за комунальні послуги складають 45 914,50 грн, інфляційні нарахування в сумі 8 226,23 грн та 3 % річних - 2 208,29 грн.
Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 18 168 грн.
При цьому, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Правова позиція щодо необхідності застосування частини третьої статті 4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Таким чином, з огляду на те, що касаційну скаргу скаржник подав в електронній формі через систему "Електронний суд" судовий збір підлягає сплаті з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8, отже належною до сплати сумою судового збору є 14 534,40 грн.
Однак, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору взагалі. Натомість скаржник у своїй касаційній скарзі заявив клопотання про зменшення суми судового збору за подання цієї касаційної скарги до 2 000 грн на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Розглянувши клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Верховний Суд зауважує, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Крім цього, Суд зазначає, що позивач не є фізичною особою, до якої може застосовуватися можливість відстрочення сплати судового збору у зв`язку з тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає касаційну скаргу.
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).
Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
У касаційній скарзі відсутні доводи та докази, що підтверджують реальну фінансову неспроможність скаржника сплатити судовий збір.
Крім того, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржник не надав докази, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що подане клопотання не містить достатніх та належних доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
З огляду на викладене та враховуючи відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія-Україна" про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 904/5925/25, а відтак, у задоволенні необхідно відмовити.
Таким чином, у зв`язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку на надання доказів про сплату судового збору у розмірі 14 534,40 грн (та/або уточнити вимоги касаційної скарги і сплатити судовий збір відповідно до прохальної частини касаційної скарги), який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в запереченнях Приватного акціонерного товариства "Київстар", відповідно до яких з посиланням на відсутність підстав для перегляду Верховним Судом малозначної справи, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд не відніс цю справу до категорії малозначних, предмет позову теж не свідчить про малозначність справи, зокрема, в частині зобов`язання відсутнім права та обов`язку, а отже справа підлягає перегляду в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Джорджія-Україна" у задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія-Україна"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 904/5925/25 залишити без руху.
3. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Джорджія-Україна" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Случ