Справа № 161/17721/24
Провадження № 2/161/2577/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого судді - Олексюка А.В.,
при секретарі - Опальчук А.А.,
за участю представниці позивача - Стретович І.С..
представника відповідача - Нечая Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про зміну розміру визначених платежів та звільнення від них, -
В С Т А Н О В И В :
24.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зміну розміру визначених платежів та звільнення від них.
Позов обгрунтовано тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2023 року у справі №161/5092/23 задоволено позовну заяву Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 31516.53грн. та стягнення судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2684.00грн. Пояснює, що рішення суду йому не вдалося оскаржити в судах вищої інстанції, проте присуджена сума для стягнення не відповідає визначеному розміру через ряд обставин.
На початок розгляду справи сума боргу змінилась, про що свідчить рахунок ДКП «Луцьктепло» № 1510879 від 07.07.2023р, в якому борг зазначено у розмірі 26242.98грн.
Вказує, що відповідач подаючи позовну заяву від 24.03.2023р., у наданому поясненні по справі №161/5092/23 щодо застосування строків позовної давності з листопада 2017року, посилався на дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19) N?540-IX.
Вважає, що відповідач не мав нараховувати та обліковувати будь-яку заборгованість, тобто за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з листопада 2016р. по серпень 2019р., за який йому було нараховано та обліковано заборгованість в сумі - 3779.74грн. та 4064.96 грн, відповідно, на загальну суму 7844.70грн. Вказана сума має бути визнана від?ємною від суми визначеного судом платежу і скласти 23671.83грн. (31516.53 - 7844.70).
Залишкова сума заборгованості у 23671,83грн також не може бути прийнятною, оскільки у заявленому відповідачем періоді дії строку позовної давності, ним вже подавалась позовна заява про стягнення з позивача заборгованості по теплопостачанню в розмірі 8831.08грн. станом на 01.02.2019р.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.08.2019р. у справі №161/5784/19 було визначено стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованість в розмірі 8831.08грн.
Вказана сума заборгованості, відповідно до постанови ВП N?65778424 від 25.01.2022р. винесеної Державною виконавчою службою у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), за зверненням про стягнення знаходиться на виконанні у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, але на даний час припинена з 26.03.2022р.
Вказана сума має бути визначена від?ємною від суми визначеного платежу і скласти 14840.75 грн. (23671.83 - 8831.08). На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021року у справі № 140/9037/21 була отримана житлова субсидія за період з травня 2020р. по квітень 2021р., що дало змогу позивачу справити заборгованість з теплопостачання в розмірі 10931.73грн. Вказує, що дана сума має бути визначена від?ємною від суми визначеного платежу і скласти 3919.02 грн. ( 14840.75 - 10931.73). До суми стягнення заборгованості визначеної судом, відповідно розрахунків наданих відповідачем включено заборгованість абонентського обслуговування опалення в сумі 157.01 грн. та абонентського обслуговування гарячої води в сумі 145.55 грн., всього на 302.56 грн., яка на даний час погашена повністю, що підтверджується дублікатом квитанції N?570 від 21.03.2024р. Відповідно до вказаної обставини, вказана сума має бути також визначена від?ємною від суми визначеного платежу і скласти 3616.46 грн. (3919.02 - 30256).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.08.2019року визначено стягнення з позивача суми в розмірі 1921 грн. понесених витрат по сплаті відповідачем (позивачем) судового збору. Вказана сума не може бути прийнятною до сплати через слідуючі обставини. Відповідач, в позовній заяві надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до яких відніс судовий збір за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 176.20грн. та за подання позовної заяви в розмірі 1744.80грн. всього на суму 1921грн. Включення суми оплати подання заяви про видачу судового наказу було вказано відповідачем при поданні позовних вимог всупереч ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.12.2018р. у справі № 161/15757/18, якою було скасовано судовий наказ від 14.10.2018р. (справа №161/15757/18) про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача (позивача) заборгованості та 176 грн. судового збору від сплати якого він був звільнений. Вказана обставина є підставою для визначення від?ємною від суми визначеного платежу і скласти 1744.80грн. (1921-176.20).
Вказує, що його річний дохід за 2018рік складав 18212.40грн, 5 відсотків від вказаного розміру доходу становить 910.62 грн., що дає підставу для звернення до суду з проханням звільнити його від сплати на користь відповідача (позивача) залишкової суми за сплату судового збору у розмірі 1744.80грн., або всієї суми у розмірі 1921 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 вересня 2023 року визначено стягнення з нього суми в розмірі 2684 грн. понесених витрат по сплаті відповідачем (позивачем) судового збору. Вказує, що на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», з врахуванням розміру річного доходу за 2022 рік, який складав 32816.64грн., що дає підставу для звернення до суду з проханням звільнити його від сплати на користь відповідача (позивача) суми сплати судового збору в розмірі 2684грн.
Сума процентів річних, яка була нарахована та заявлена в позові відповідача (позивача) у 2019 році в розмірі 271.36 грн., з урахуванням зменшення суми заборгованості може бути зменшення через перерахунок, а з врахуванням істотних обставин, які склалися, дає підставу просити суд про звільнення від сплати трьох процентів річних за пред?явлену заборгованість станом на 01.02.2019р.
Вказує, що вимога відповідача (позивача) сплатити інфляційних в нинішніх економічних і соціальних умовах, які на даний час воєнним станом, по відношенню до пенсіонера, одинокої людини похилого віку, з мізерною пенсією за 37 років трудового стажу, яка не індексується у відповідності та строки визначені законодавством, є некоректним, а тому дає підстави просити суд про звільнення від сплати інфляційних нарахувань визначених у позові станом на 01.02.2019р. в розмірі 683.94грн.
Додатково просить суд при прийнятті рішення врахувати монопольного положення відповідача на ринку надання комунальних послуг з теплопостачання в м. Луцьку.
Вважає, що розмір визначеного судом платежу у 31516.53грн. має бути змінений, за наведених підстав і доказів, до 3616.46грн.
На підставі вищенаведеного, просить суд знати бездіяльність Державного комунального підприємства «Луцьктепло», яка полягає у невиконанні постанови Кабінету міністрів України від 11.11.2016 р. №803, якою було доповнено постанову Кабінету міністрів України від 23.06.2016 р. №534, зокрема, абзац другий пункту 7 порядку розрахунку та повернення до бюджету невикористаних сум субсидій для відшкодування витрат на оплату послуги з централізованого опалення (теплопостачання), послуг з газо та електропостачання для індивідуального опалення, затвердженого цією постановою, внаслідок чого було допущено нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку позивача, у період з 11.11.2016 р. по 14.08.2019 як заборгованість за послугу з теплопостачання на загальну суму 7844.70 грн; зобов?язати Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» змінити розмір визначеного платежу, скоротивши його на 7844.70 грн, залишивши заборгованість позивача у розмірі 23671.83 грн; визнати незаконним (неправомірним) повторне включення до позовної вимоги заборгованості з теплопостачання, яка утворилася станом на 01.02.2019 в розмірі 8831.08 грн і була визначена для стягнення на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.08.2019 р. по справі №161/5784/19; зобов?язати Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» зменшити розмір визначеного платежу на 8831.08 грн, як від?ємну суму, залишивши заборгованість позивача у розмірі 14840.75 грн; зобов?язати Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» зменшити розмір визначеного платежу за послуги з теплопостачання на 10931.73 грн суми, як житлової субсидії, сплаченої позивачем 24.05.2024 р. як від?ємну суму, залишивши заборгованість позивача за послуги з теплопостачання у розмірі 3919.02 грн; зобов?язати Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» зменшити розмір визначеного платежу за абонентське обслуговування теплопостачання на 302.56 грн. суми сплаченої позивачем 21.03.2024 р., як від?ємну суму, залишивши заборгованість позивача за послуги з теплопостачання у розмірі 3616.46 грн; визнати незаконним (неправомірним) включення до позовних вимог, як витрат на оплату судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 176 грн, від сплати якого позивач був звільнений ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.10.2018 р. по справі №161/15757/18; звільнити позивача від сплати витрат понесених Державним комунальним підприємством Державним комунальним підприємством «Луцьктепло» у вигляді судового збору в розмірі 1744.80 грн, встановленої рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.08.2019 р. по справі №161/5784/19; визнати незаконним (неправомірним) нарахування, як заборгованості, інфляційних в розмірі 683.94 грн та трьох процентів річних в розмірі 271.36 грн, в сумі 955.30 грн визначених для виплати на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.08.2019 р. по справі №161/5784/19 та скасувати її, як незаконно (неправомірно) визначеної до виплати, як заборгованість за послуги з теплопостачання.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 08.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін.
Представниця позивача адвокатка Стретович І.С. в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити
Представник відповідача Нечай Б.Б. в задоволені позову просив відмовити.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2019 року у справі № 161/5784/19 з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» стягнено заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 8 831,08 грн, інфляційні нарахування в сумі 683,94 грн, 3% річних у сумі 271,36 грн, а також судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Постановою Волинського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 161/5784/19 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2019 року залишено без змін.
Дане рішення набрало законної сили 06.02.2020 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2023 року у справі № 161/5092/23 з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» стягнено заборгованість у сумі 31 516,53 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Зазначене рішення залишено без змін судами вищих інстанцій та набрало законної сили.
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 січня 2024 року у справі № 161/5092/23 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від від 25 вересня 2023 року залишено без змін.
Дане рішення набрало законної сили 16 січня 2024 року.
Судовим наказом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.10.2018 року у справі №161/15757/18 стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Державного комунального підприємства "Луцьктепло" заборгованість за надані послуги з теплопостачання в розмірі 7939,78грн., інфляційні в розмірі 269,92грн. та три відсотки річних в розмірі 144,86грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі - 176,20 грн.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.12.2018 року у справі №161/15757/18 заяву ОСОБА_1 задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору та скасовано судовий наказ від 14 жовтня 2018 року ( справа № 161/15757/18) про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача Державного комунального підприємства «Луцьктепло» заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 7 939 грн. 78 коп. та 176 грн. судового збору.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі № 140/9037/21 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії з травня 2021 року по квітень 2022 року, зобов`язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради відновити надання житлової субсидії для оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 для домогосподарства за адресою реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , на період з травня 2021 року по квітень 2022 року.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 травня 2022 року у справі № 140/9037/21 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі №140/9037/21 - без змін.
Рішення набрало законної сили 09.05.2022 року.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (ст.129 Конституції України).
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зазначене конституційне положення знайшло розвиток у ч.1 ст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 у справі №1-7/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України » та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової визначеності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи.
Щодо вимоги про визнання бездіяльності ДКП «Луцьктепло» та про вирахування 7 844,70 грн, суд зазначає, що питання правильності нарахування заборгованості за період з 2016 по 2019 роки, обліку субсидій підприємством та застосування строків позовної давності (зокрема Закону № 540-IX) були предметом дослідження під час розгляду цивільної справи № 161/5092/23. Оскільки рішення у даній справі набрало законної сили, визначена сума боргу в розмірі 31 516,53 грн є преюдиційною (остаточно встановленою) згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Суд у новому процесі не має повноважень здійснювати переоцінку цих доказів.
Щодо вимоги про визнання незаконним подвійного стягнення станом на 01.02.2019 в розмірі 8 831,08 грн, суд зазначає, що окремий позов про визнання дій підприємства незаконними після ухвалення судового рішення є неналежним процесуальним кроком. Самостійні вимоги про «скасування сум» або «зміну розміру платежу», який уже стягнутий судовим рішенням, що набрало законної сили, є неналежними способами захисту.
Щодо вимоги про зобов`язання ДКП «Луцьктепло» зменшити розмір платежу на 10 931,73 грн як житлової субсидії, сплаченої позивачем 24.05.2024 та розмір платежу за абонентське обслуговування теплопостачання на 302,56 грн, сплачену позивачем 21.03.2024, суд зазначає, що зарахування коштів субсидії (24.05.2024 р.) та добровільна сплата абонплати (21.03.2024 р.) відбулися після ухвалення рішення суду. Ці дії є фактом часткового виконання судового рішення боржником на стадії виконавчого провадження.
Згідно з нормами чинного законодавства, фактична оплата боргу після суду не дає підстав для зміни самого тексту рішення суду. Облік цих сум та зменшення фактичного залишку заборгованості покладається виключно на державного виконавця в межах ВП. У разі відмови стягувача врахувати ці суми, позивач має право звернутися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (повністю або частково) в порядку ст. 432 ЦПК України, а не пред`являти новий позов.
Щодо вимоги про звільнення позивача від судового збору, інфляційних та 3% річних визначених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.08.2019 у справі №161/5784/19, суд вказує, що посилання позивача на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» є безпідставним, оскільки дана норма дозволяє суду звільнити або відстрочити сплату судового збору стороні при поданні позову до суду в поточній справі. Суд не має права звільняти громадянина від обов`язку компенсувати судові витрати іншої сторони (ДКП «Луцьктепло»), які вже були остаточно стягнуті судовими рішеннями від 2019 та 2023 років. Те саме стосується вимог про скасування інфляційних (683,94 грн) та 3% річних (271,36 грн) - ці суми стягнуті судом у справі № 161/5784/19, рішення у якій є чинним. Тяжке матеріальне становище, статус пенсіонера чи умови воєнного стану не є підставою для анулювання законних судових рішень.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши та дослідивши представлені та дослідженні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, позовні вимоги є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 18, 76-81, 82, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про зміну розміру визначених платежів та звільнення від них - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло», адреса: м. Луцьк, вул. Г. Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925.
Повний текст рішення складено 07.08.2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області А.В. Олексюк