П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2026 року м. Київ
Справа № 753/4274/25
Провадження: № 22-ц/824/7622/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Желепи О. В., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шмиголь Світлани Сергіївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф. А.,
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
в с т а н о в и в:
У березні 2025 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 6 грудня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «KIA CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок якої транспортний засіб страхувальника ПрАТ «СК «АРКС» отримав механічні пошкодження. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Зазначено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди пошкоджений автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF» був застрахований у ПрАТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО). Після звернення страхувальника із заявою про настання страхового випадку та проведення огляду пошкодженого транспортного засобу позивач визнав подію страховим випадком і 17 січня 2022 року виплатив страхове відшкодування у розмірі 39 165,55 грн, у зв`язку з чим до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, та її страховика в порядку суброгації.
При цьому, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, 130 000 грн та франшизою у розмірі 1 500 грн. Незважаючи на звернення ПрАТ «СК «АРКС» до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, останнє страхове відшкодування не виплатило, посилаючись на пропуск строку звернення із відповідною заявою.
Посилаючись на положення статей 993, 1194 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» 37 665,55 грн страхового відшкодування (з урахуванням франшизи), а з ОСОБА_1 - 1 500 грн франшизи, а також понесені судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2025 року позов ПрАТ «СК «АРКС» задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» витрати зі сплати страхового відшкодування у розмірі 37 665,55 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 912,93 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» витрати зі сплати страхового відшкодування у розмірі 1 500 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 115,97 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням Шмиголь С. С. в інтересах ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта», неправильно застосував норми матеріального права та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказує, що позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування лише 14 квітня 2023 року, тобто після спливу одного року з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 грудня 2021 року. При цьому належних та допустимих доказів звернення до ПАТ «НАСК «Оранта» із відповідною заявою у межах установленого законом річного строку матеріали справи не містять.
На думку представника відповідача, визначений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним (преклюзивним), поновленню не підлягає, а його пропуск є самостійною підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. У зв`язку з цим апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 753/5293/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 та від 15 травня 2024 року у справі № 161/8285/22.
Крім того, представник ПАТ «НАСК «Оранта» зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення статті 37 зазначеного Закону, помилково дійшовши висновку про поширення на них лише загальної позовної давності. На переконання представника відповідача, право на отримання страхового відшкодування від страховика виникає та може бути реалізоване виключно за умови дотримання спеціальної процедури й строків, установлених Законом, а тому їх недотримання виключає виникнення у страховика обов`язку щодо здійснення страхової виплати незалежно від дотримання строків позовної давності.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 25 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу в порядку письмового провадження. без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦІК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦІК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В прохальній частині апеляційної скарги представник ПАТ «НАСК «Оранта» просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, в той же час наведені в апеляційній скарзі доводи стосуються виключно законності рішення в частині задоволення позовних вимог до ПАТ «НАСК «Оранта». Відтак, відповідно до статті 367 ЦПК України рішення суду першої інстанції переглядається колегією суддів в частині вирішення позовних вимог ПАТ «НАСК «Оранта».
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 грудня 2021 року у м. Києві на перехресті Брест-Литовського шосе та вул. Зв`язківців сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «KIA CERATO», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року у справі № 759/895/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням ним вимог пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України (а. с. 4).
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF» були застраховані у ПрАТ «СК «АРКС» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 76314alкоа від 09 грудня 2021 року (а. с. 5- 10). Після звернення страхувальника із заявою про настання страхової події (а. с. 11) позивачем проведено огляд пошкодженого транспортного засобу, складено відповідний страховий акт, здійснено визначення вартості відновлювального ремонту та 17 січня 2022 року виплачено страхове відшкодування у сумі 39 165,55 грн (а. с. 14- 19).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як власника забезпеченого транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ000919340, яким встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130 000 грн та безумовну франшизу в сумі 1 500 грн. (а. с. 22).
Після виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК «АРКС», посилаючись на перехід до нього права вимоги в порядку суброгації, звернулося до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а. с. 23).
Листом від 11 травня 2023 року № 09-02-22/3450 ПАТ «НАСК «Оранта» відмовило у здійсненні страхової виплати, посилаючись на підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначивши про пропуск встановленого законом строку звернення із відповідною заявою (а. с. 47).
При цьому, як убачається з матеріалів справи, позивач посилався на те, що звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування 30 червня 2022 року, тоді як ПАТ «НАСК «Оранта» заперечувало факт отримання такої заяви у межах річного строку, зазначаючи, що фактично заява надійшла лише 14 квітня 2023 року.
Задовольняючи позовні вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», суд першої інстанції виходив із того, що після виплати ПрАТ «СК «АРКС» страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту до позивача відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, та її страховика в порядку суброгації.
Суд першої інстанції встановив, що цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», а тому саме на останнього покладається обов`язок відшкодувати шкоду в межах ліміту відповідальності, визначеного договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому суд дійшов висновку, що передбачений підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк звернення із заявою про страхове відшкодування не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він стосується реалізації права потерпілої особи на отримання страхового відшкодування, тоді як у цій справі позов заявлено страховиком, який реалізує право вимоги, що перейшло до нього в порядку суброгації.
Суд першої інстанції виходив із того, що до таких правовідносин застосуванню підлягають загальні положення цивільного законодавства про позовну давність, а не спеціальний присічний строк, передбачений статтею 37 зазначеного Закону. Врахувавши, що позов подано в межах загальної позовної давності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ПрАТ «СК «АРКС» 37 665,55 грн страхового відшкодування.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц зроблено висновок про те, що відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах виплаченого страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією та не припиняє деліктного зобов`язання, а лише змінює його кредитора.
При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, що перейшло до нього в порядку суброгації, шляхом звернення з позовом, зокрема, до страховика, у якого особа, відповідальна за завдану шкоду, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Вирішуючи питання предметної юрисдикції такого спору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги страховика потерпілої особи до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди, є спором між двома суб`єктами господарювання, який виник у зв`язку зі здійсненням ними господарської діяльності, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Водночас вимоги до фізичної особи - завдавача шкоди підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічні правові висновки щодо визначення предметної юрисдикції спорів цієї категорії викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 515/425/20 та від 06 грудня 2023 року у справі № 688/2151/23.
Отже, оскільки спір у частині позовних вимог ПрАТ «СК «АРКС» до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виник між двома юридичними особами у зв`язку з реалізацією позивачем права вимоги, що перейшло до нього в порядку суброгації, такий спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарських судів.
Проте наведеного суд першої інстанції не врахував, не звернув уваги на правову природу спірних правовідносин, суб`єктний склад їх учасників та обов`язкові для врахування правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування юрисдикції спорів цієї категорії, унаслідок чого помилково розглянув по суті позовні вимоги ПрАТ «СК «АРКС» до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ухвалив рішення щодо них по суті спору, хоча провадження у справі в цій частині підлягало закриттю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПрАТ «СК «АРКС» до ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, оскільки спір між зазначеними юридичними особами належить до юрисдикції господарських судів України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Шмиголь Світлани Сергіївни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 липня 2025 року в частині вирішення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О. В. Желепа
В. А. Нежура