П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року м. Київ
Справа № 373/132/26
Провадження: № 22-ц/824/10370/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Желепи О. В., Нежури В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Бачинського Остапа Михайловича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»
на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лебедя В. В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 року ТОВ ФК «Артеміда-Ф» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що між первісним кредитором та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит, за умовами якого останній надано грошові кошти, проте відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач, як правонаступник кредитора, просив стягнути в судовому порядку.
Рішенням Переяславськогоміськрайонного суду Київськоїобласті від 12 березня 2026 рокупозов ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором № 47273 від 09.03.2020 у розмірі 7688, 38 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір у розмірі 2346, 09 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням в частині розподілу судових витрат, адвокат Бачинський О. М. в інтересах «ФК «Артеміда-Ф» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 7 000 грн до 2 000 грн, хоча відповідачка не подавала клопотання про їх зменшення та не доводила їх неспівмірності. На думку апелянта, суд, всупереч принципам диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, самостійно застосував критерій співмірності витрат, чим порушив вимоги статті 137 ЦПК України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості зменшення витрат на професійну правничу допомогу з ініціативи суду. Крім того, зазначає, що суд не врахував умови договору про надання правничої допомоги, яким сторонами погоджено фіксований розмір адвокатського гонорару, та безпідставно пов`язав розмір компенсації із кількістю підготовлених процесуальних документів і участю адвоката у судових засіданнях, хоча такі обставини не впливають на розмір фіксованого гонорару. Також вказує, що заявлені до відшкодування витрати підтверджені належними доказами, відповідають умовам укладеного договору та є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають стягненню у повному заявленому розмірі.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦІК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦІК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2026 року оскаржується в частині розподілу судових витрат, а тому в іншій частині колегією суддів не переглядається.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зазначило попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 7 000 грн.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 02 грудня 2025 року № 02/12/25, укладений з адвокатом Бачинським О. М., а також розрахунок судових витрат, згідно з яким до складу правничої допомоги включено аналіз документів, вивчення судової практики, визначення перспектив судового захисту, підготовку та подання позовної заяви, збір доказів, а також підготовку й подання інших процесуальних документів у ході розгляду справи.
Задовольняючи позов частково та вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у розмірі 2 000 грн. При цьому, суд виходив із того, що дана справа не є складною, представником позивача фактично було підготовлено лише позовну заяву, інших процесуальних документів протягом розгляду справи не подавалося, участі у судових засіданнях адвокат не брав, а тому заявлений до відшкодування розмір витрат є завищеним.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору сторона подає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку з розглядом справи. На виконання зазначених вимог процесуального закону, звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» зазначило попередній розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 7 000 грн. На підтвердження понесення таких витрат позивачем подано договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих адвокатом послуг та інші документи, які, на його думку, підтверджують наявність обов`язку зі сплати адвокатського гонорару.
За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною. Для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Водночас частиною п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд за клопотанням іншої сторони може зменшити їх розмір, а обов`язок доведення неспівмірності покладається саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. Такий правовий висновок неодноразово висловлений Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у цій справі відповідачка не подавала клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не посилалася на їх неспівмірність, а тому суд першої інстанції, мотивуючи зменшення заявленої до відшкодування суми критеріями складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та часу, витраченого на її виконання, фактично застосував положення частини п`ятої статті 137 ЦПК України за відсутності передбачених законом процесуальних підстав.
Разом з тим зазначене саме по собі не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації усієї заявленої позивачем суми витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін та інших обставин. При цьому суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат.
Як убачається з поданого позивачем розрахунку, фіксований гонорар у розмірі 7000 грн визначений як винагорода за комплекс правничої допомоги, який охоплює аналіз документів, вивчення судової практики, визначення перспектив судового захисту, підготовку та подання позовної заяви, збір доказів, а також підготовку й подання інших процесуальних документів у ході розгляду справи.
Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи представником позивача фактично було підготовлено та подано лише позовну заяву, тоді як інших процесуальних документів до суду не подавалося, участі у судових засіданнях адвокат не брав, а справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.
Колегія суддів також враховує, що зазначені у розрахунку такі види правничої допомоги, як аналіз документів, вивчення судової практики, визначення перспектив судового захисту та збір доказів, не мають самостійного значення, а є складовими єдиної комплексної послуги з підготовки та подання позовної заяви. Отже, наведений позивачем перелік виконаних робіт сам по собі не свідчить про надання окремих самостійних правничих послуг, вартість яких підлягає компенсації, а підтверджує комплексний характер підготовки одного процесуального документа.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на помилкове застосування судом першої інстанції критеріїв співмірності, передбачених статтею 137 ЦПК України, кінцевий висновок про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн є правильним, оскільки саме такий розмір компенсації відповідає вимогам частини третьої статті 141 ЦПК України, є обґрунтованим, реальним та пропорційним характеру і фактичному обсягу наданої у цій справі правничої допомоги.
Отже, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правильно визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки, однак помилково мотивував такий висновок застосуванням положень статті 137 ЦПК України замість критеріїв, передбачених частиною третьою статті 141 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на вищенаведене рішення апеляційного суду підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів, з яких суд дійшов висновку про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, із залишенням його резолютивної частини в цій частині без змін.
Колегія суддів також враховує, що в апеляційній скарзі представником позивача порушено питання про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000 грн.
Разом з тим, за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про необхідність лише зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції без зміни його висновку щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки. За таких обставин підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Бачинського Остапа Михайловича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» задовольнити частково.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О. В. Желепа
В. А. Нежура