УХВАЛА
04 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 496/3092/16-ц
провадження № 61-8917ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
03 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала
до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду
від 11 лютого 2025 рокуу зазначеній справі.
Верховний Суд ухвалою від 15 липня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишив без руху та встановив заявниці строк для усунення її недоліків, зокрема запропоновано заявниці:
- подати суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку
на касаційне оскарження із зазначенням у ній випадків, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, та наданням доказів на їх підтвердження;
- надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій вказати підстави касаційного оскарження та чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав) та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а у разі подання касаційної скарги у новій редакції та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет надати докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів всім учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу;
- надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- надати докази надсилання її копії та копії доданих матеріалів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) усім особам, які беруть участь у справі.
Заявниці роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений судом строк вимог вказаної ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявниці.
27 липня 2026 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, касаційна скарга у новій редакції, клопотання про відстрочення сплати судового збору та клопотання про поновлення строків касаційного оскарження судового рішення.
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_1 та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду
на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана
з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Виняток з наведеного загального правила статті 127 ЦПК України викладено
в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи
або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Передбачений статтею 394 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним), який
не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за винятком випадків неповідомлення особи про розгляд справи та виникнення обставин непереборної сили.
У наведеній ситуації з метою вирішення процесуального питання допуску
до касаційного оскарження судових рішень суд касаційної інстанції враховує, оцінює та перевіряє наведені заявником виняткові обставини, які зумовили тривалий пропуск строку звернення з касаційною скаргою, тобто ті обставини, які визначені виключно у частині третій статті 394 ЦПК України.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася
з апеляційною скаргою, пов`язані із дійсно істотними обставинами, перешкодами
чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункти 52, 54)).
Обставини непереборної сили (в тому числі воєнні дії) можуть бути підставою
для поновлення процесуального строку, передбаченого статтею 127 ЦПК України
у межах річного строку. Проте, якщо пропущено річний присічний строк,
він є абсолютний, що унеможливлює касаційний перегляд.
Суд має оцінити, чи діяли ці обставини протягом всього строку оскарження
і чи не було у заявника реальної можливості (наприклад, через систему «Електронний суд» або поштою) подати касаційну скаргу.
Разом з тим, річний строк не застосовується лише у випадках, якщо особа не була повідомлена про розгляд справи (пункті 2 частини третьої статті 394 ЦПК).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржену постанову Одеський апеляційний суд ухвалив 11 лютого 2025 року, повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року, тому останнім днем звернення з касаційною скаргою, з урахуванням вихідних днів, у цій справі було 17 березня 2025 року. Після цього вказаний процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Вперше ОСОБА_1 11 березня 2025 року направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року визнав неподаною та повернув на підставі статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України.
03 липня 2026 року ОСОБА_1 повторно надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року.
Річний строк, який відповідно до положень частини третьої статті 394 ЦПК України обраховується від дня складення повного судового рішення, у цій справі сплинув
13 лютого 2026 року. Касаційна скарга подана 03 липня 2026 року, тобто більше, ніж через рік з дня складення повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року. Отже, заявницею істотно пропущено строк на касаційне оскарження.
У постанові від 25 вересня 2024 року в справі № 490/9587/18 (провадження
№ 14-29цс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору)
із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
Положення ЦПК України дозволяють поновити пропущений більше, ніж на рік строк на касаційне оскарження лише за наявності певних обставин, а саме: неповідомлення про розгляд справи особи, яка подає касаційну скаргу,
або незалучення такої особи до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення
про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; виникнення обставин непереборної сили.
Аналізуючи обставини, наведені заявницею у клопотанні про поновлення строку
на касаційне оскарження, на предмет наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд виходить з такого.
Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня
до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи,
але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Тривале перебування на розгляді вперше поданої касаційної скарги не є обставиною непереборної сили та не є підставою для прийняття касаційної скарги, поданої після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Заявниця мала зважати на строк касаційного оскарження судового рішення
та наслідки його недотримання.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи
або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тлумачення наведених положень процесуального закону дає підстави
для висновку, що у разі пропуску строку на касаційне оскарження у межах одного року, він може бути поновлений за наявності відповідного клопотання учасника справи та за умови доведеності наявності поважних причин такого пропуску.
Зі спливом річного строку - особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, оскільки такий строк є присічним, за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 394 ЦПК України. Тож, при поданні касаційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, такий строк може бути поновлений лише при доведеності існування виключних обставин, визначених
у пунктах 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України.
Касаційна скарга заявниці не містить посилання на випадки, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких строк на касаційне оскарження може бути поновлений у разі його пропуску більше, ніж на рік.
Право суду на поновлення строку не є безмежним.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те,
що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE,
№ 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження незалежно від причин пропуску строку на касаційне оскарження.
З огляду на те, що касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 260, 390, 392, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду
від 11 лютого 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров