УХВАЛА
06 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 314/5348/24
провадження № 61-10230ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року (повний текст постанови виготовлений 26 червня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, у якому просила суд розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що зареєстрований 22 червня 2007 року Виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 05.
Заочним рішенням Вільнянський районний суд Запорізької області від 26 березня 2025 року задоволено позов. Розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 22 червня 2007 року у виконавчому комітеті Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 05.
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 травня 2025 року виправлено описку в рішенні від 26 березня 2025 року, зазначивши в описовій частині рішення: «Від шлюбу сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 »
Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 23 вересня 2025 року скасовано заочне рішення від 26 березня 2025 року за заявою ОСОБА_3 .
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 березня 2026 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року, позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 22 червня 2007 року у виконавчому комітеті Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 05.
До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року. ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У пункті 4 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.
Справа № 314/5348/24 є малозначною в силу вимог закону.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
ОСОБА_1 в касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки процесуальне питання, яке піднімається у цій касаційній скарзі, а саме питання повноважень суду апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції після скасування судом першої інстанції свого ж заочного рішення, яке набрало законної сили, та залишення в силі заочного рішення суду першої інстанції, яке встигло набрати законної сили, дійсно стосується питання права (процесуального права) та має важливе (фундаментальне) значення для формування відповідної правозастосовчої практики, пов`язаної з повноваженнями (правами) суду апеляційної інстанції у цивільному судочинстві з урахуванням принципу юридичної визначеності.
Процесуальна ситуація, яка склалась у цій цивільній справі, є дещо унікальною (нестандартною), але суттєво впливає на юридичний факт (момент) припинення шлюбу.
Крім цього, справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки отримавши заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року, яке набрало законної сили, позивачка добросовісно розраховувала на припинення комплексу її прав та обов`язків як дружини (одного із подружжя) у шлюбі, передбачених для подружжя у відповідності до приписів сімейного законодавства України та інших нормативно-правових актів.
Позивачка також добросовісно розраховувала на виникнення у неї нового комплексу прав та обов`язків, які виникають у подружжя (колишнього подружжя) після припинення шлюбу, зокрема, право на повторний шлюб, вчинення правочинів без згоди іншого із подружжя, питання опіки над дітьми, утримання дітей і таке інше. Саме такі права позивачка добросовісно почала реалізовувати, розуміючи та знаючи про те, що відповідне заочне рішення про розірвання шлюбу існує та вже набрало законної сили.
Безпідставне та незаконне скасування заочного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року, яке набрало законної сили, та на яке позивачка добросовісно покладалась при формуванні своєї подальшої поведінки, вчинення дій, прийняття певних рішень, вчинення різного роду правочинів, призвело до очевидної юридичної невизначеності для позивачки (виходить, що певний час позивачка реалізовувала свої права, вчиняла певні дії, вчиняла певні правочини у статусі дружини (у статусі перебування у зареєстрованому шлюбі).
Проте зазначені ОСОБА_1 мотиви не свідчать про те, що справа має виняткове значення та ОСОБА_1 не обгрунтовує, чому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення, а касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат