Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(заочне)
Справа №377/439/26
Провадження №2/377/460/26
07 серпня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Кононової Н.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Левченко Марія Миколаївна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У С Т А Н О В И В:
27 квітня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якої діє представник - адвокат Левченко М.М., посилаючись на статті 104, 105, 110, 112, 114, 115, 150, 160 СК України, просить розірвати шлюб, укладений 12 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 111.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 12.09.2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 111. Від шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З березня 2025 року сторони проживають окремо, з цього часу їх подружнє життя фактично припинилося, шлюбні відносини не підтримуються. Причиною припинення шлюбних відносин стала несумісність характерів та діаметрально різні погляди на життя, різні цілі, плани та задачі, з огляду на що, відновлення шлюбних стосунків та подальше сумісне життя з відповідачем на переконання позивача, неможливе. За час роздільного проживання з відповідачем позивач впевнилася, що не прагне відновлення сімейних стосунків з ним, продовження перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем шкодить їх інтересам, оскільки шлюб вже тривалий час носить виключно формальний характер. Плани на подальше спільне життя у сторін відсутні. Відповідач, ОСОБА_2 , за весь час окремого проживання подружжя, своїми словами та діями жодного разу не демонстрував намірів щодо збереження шлюбу та налагодження відносин у ньому. Отже, почуттів взаємної любові, взаємної підтримки та поваги між сторонами вже немає досить тривалий час, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні. На думку позивача, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі.
Ухвалою судді від 29 травня 2026 року, після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 21 липня 2026 року.
Ухвалою суду від 21 липня 2026 року відкладено розгляд справи на 07 серпня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.
Позивач та її представник - адвокат Левченко М.М. у призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. До суду в підсистемі «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Левченко М.М. надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою та доданими документами повернуто до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_2 , якому адресовано судову повістку разом із доданими документами, за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, причини неявки суд не повідомив.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 07 серпня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 12 вересня 2009 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 12 вересня 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 111. Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_6 , дружині ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 12 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, копія якого долучена до позовної заяви.
Під час шлюбу у сторін народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є відповідач, мати - позивач, що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких долучені до позовної заяви.
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою стало те, що з березня 2025 року сторони проживають окремо, з цього часу їх подружнє життя фактично припинилося, шлюбні відносини не підтримуються. Причиною припинення шлюбних відносин стала несумісність характерів та діаметрально різні погляди на життя, різні цілі, плани та задачі, з огляду на що, відновлення шлюбних стосунків та подальше сумісне життя з відповідачем на переконання позивача, неможливе. За час роздільного проживання з відповідачем позивач впевнилася, що не прагне відновлення сімейних стосунків з ним, продовження перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачем шкодить їх інтересам, оскільки шлюб вже тривалий час носить виключно формальний характер. Плани на подальше спільне життя у сторін відсутні. Відповідач, ОСОБА_2 , за весь час окремого проживання подружжя, своїми словами та діями жодного разу не демонстрував намірів щодо збереження шлюбу та налагодження відносин у ньому. Отже, почуттів взаємної любові, взаємної підтримки та поваги між сторонами вже немає досить тривалий час, тобто морально-правові основи шлюбу відсутні. На думку позивача, заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з частиною другою статті 18, пункту 3 статті 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
На час розгляду справи в суді спір про розподіл спільного майна подружжя та визначення місця проживання дітей між сторонами відсутній.
У відповідності до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачем заяви про відновлення дошлюбного прізвища не подано, отже після розірвання шлюбу їй необхідно залишити прізвище ОСОБА_6 .
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 331,20 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 331,20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 111.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 331 гривня 20 копійок.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_6 .
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне заочне рішення суду складено 07 серпня 2026 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька