Провадження № 2/537/1723/2026
Справа № 537/2765/26
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.08.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання - Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» звернулося до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовною заявою до ОСОБА_1 згідно якої прохає суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1947680 від 10.08.2021 року в розмірі 21127,90 грн. та судові витрати: 2662,40 грн судового збору та 13000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтуванні позовних вимог представник позивача посилається на те, що 10.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» та ОСОБА_1 був укладений договір №1947680 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний за допомогою електронного підпису. ТОВ «ФК «Верона» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5900,00 грн, строком на 29 днів, відсоткова ставка становить 1,9 % на добу. 01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено Договір відступлення вимоги №1-01/12/2023, відповідно до умов якого кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШ» за плату належні права вимог до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги за кредитним договором №1947680 від 10.08.2021 року, укладений з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШ» набув права грошової вимоги до відповідача. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 21127,90 грн, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5900,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 15227,90 грн. В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся з позовом до суду де просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за договором №1947680 від 10.08.2021 року, у розмірі 21127,90 грн.
03.06.2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШ» надіслав до суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, де вказав, що під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 15 662,40 грн., які складаються з витрат на судовий збір (2662,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 13 000,00 грн. Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду цієї справи в суді першої інстанції становить 13 000,00 грн., що підтверджується Актом про отримання правової допомоги від 02.06.2026 та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 02.06.2026. Тому позивач просить стягнути з відповідача 13 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
15.06.2026 року від відповідача надійшов до суду відзив згідно якого ОСОБА_1 просила позовні вимоги ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» задовольнити частково, а саме: стягнути з неї, ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5900,00 грн.; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення прострочених відсотків у розмірі 15 227,90 грн - відмовити повністю або зменшити їх розмір з урахуванням обмежень ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та практики Верховного Суду; судові витрати на професійну правничу допомогу зменшити до співмірного та обґрунтованого розміру (до 1000-1500 грн) або відмовити у їх стягненні; судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; здійснювати розгляд справи за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів. Вказує, що строк дії кредитного договору № 1947680 від 10.08.2021 року 29 календарних днів, отже строк дії договору закінчився 07.09.2021 року. Позивач здійснює нарахування відсотків у розмірі 1,9% на добу за період з моменту виникнення прострочення станом на 20.02.2026 року, що за розрахунком позивача становить 15 227,90 грн. Проте, відповідно до сталої, послідовної та обов`язкової до застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постановах від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16, від 13.10.2020 р. у справі № 234/13404/17), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення строку кредитування (після 07.09.2021 р.), або навіть з урахуванням умов про вимушену автопролонгацію на 70 днів (разом 99 днів до 17.11.2021 р.), у межах кредитного договору кредитор втрачає право нарахування щоденних договірних відсотків. Подальші правовідносини регулюються ст. 625 ЦК України (3% річних та інфляційні витрати за наявності обґрунтованого розрахунку), а не мікрокредитними відсотками. Нарахування Позивачем щоденних відсотків протягом 4,5 років у сумі 15 227,90 грн є безпідставним та незаконним. Щодо нарахування відсотків то відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення договору): «У договорах про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки (штрафу, пені), процентів за користування таким кредитом та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит, не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за згодою сторін». Аналогічна імперативна норма закріплена безпосередньо у пункті 6.3 укладеного Кредитного договору № 1947680: «Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань за Кредитним договором, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за таким договором». Сума виданого кредиту становить 5900,00 грн, що на дату підписання договору (серпень 2021 року) не перевищувало розміру однієї мінімальної заробітної плати в Україні (6000,00 грн). Таким чином, сукупна сума всіх можливих нарахувань за цим договором (нарахованих відсотків за порушення, пені та штрафів) за жодних обставин не може перевищувати подвійний розмір кредиту, тобто 11 800,00 грн. Заявлена позивачем сума відсотків у розмірі 15 227,90 грн грубо порушує норми Закону України «Про споживче кредитування» та умови п. 6.3 самого договору. Також позивач просить стягнути з відповідача 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу, однак ця справа є типовою, малоскладною (категорія споживчих мікрокредитів), позовна заява сформована за шаблоном в системі «Електронний суд». Заявлені адвокатом години на складання позову (6 250,00 грн) та «моніторинг судового реєстру» (3 750,00 грн) є штучно завищеними та не відповідають критеріям реальності та співмірності. Сума 13 000,00 грн правничої допомоги за позовом ціною у 21 127,90 грн є надмірною та необґрунтованою.
16.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де останній вказує, що відповідно до п.1.2. Договору, загальний розмір наданого кредиту складає 5900,00 гривень. Відповідно до п.1.3. за цим Договором, строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 10.08.2021 року по 07.09.2021 року включно. Відповідно до п.1.4. за цим Договором, процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення - на непогашену частину. Відповідно до п.9.4.3. за цим Договором, сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: відповідно до п.9.4.3.1. за цим Договором, строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; Відповідно до п.9.4.3.2. за цим Договором, в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації. Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач просить суд долучити до матеріалів справи документ, наданий первісним кредитором, а саме детальний розрахунок заборгованості за договором № 1947680.
18.06.2026 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, де ОСОБА_1 вказує, що наданий позивачем розрахунок підтверджує, що після завершення 29 днів основного строку кредитування (починаючи з 08.09.2021 року) первісний кредитор повністю припинив нарахування базової договірної ставки 1,9% (112,10 грн/день) та почав безперервно нараховувати відсотки за підвищеною кабальною ставкою автопролонгації у розмірі 2,9% на добу (171,10 грн/день) протягом 70 днів. Такий розрахунок прямо суперечить сталій правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови у справах № 444/9519/12 та № 912/1120/16). Верховний Суд чітко вказав: право кредитодавця нараховувати передбачені договором щоденні проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором основного строку кредитування. Жодні умови про автоматичне продовження чи пролонгацію не дозволяють нараховувати щоденні мікрофінансові проценти поза межами основного строку (у даній справі - поза межами 29 днів). Таким чином, законними є виключно нарахування за перші 29 днів договору на суму 3 250,90 грн (112,10 грн х 29 днів). Решта суми у розрахунку позивача є безпідставною. Також позивач у своїй відповіді повністю проігнорував імперативну норму ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 6.3 власного Кредитного договору. Для даного типу договорів (розмір кредиту менше однієї мінімальної зарплати) сукупна сума абсолютно всіх нарахувань за законом не може перевищувати подвійної суми кредиту. Оскільки тіло становить 5 900,00 грн, максимальний ліміт нарахованих процентів за цим договором імперативно обмежений сумою - 11 800,00 грн. Розрахунок позивача на суму 15 227,90 грн є завідомо протиправним, оскільки перевищує максимальну встановлену законом «стелю» навіть за умови нарахування процентів під час пролонгації. Щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу то наданий «детальний розрахунок» є автоматичним витягом із внутрішньої системи обліку установи, сформованим ще у 2021 році, а тексти процесуальних документів позивача є типовими шаблонами. Жодних екстраординарних інтелектуальних чи часових витрат з боку представника позивача у цій малоскладній справі не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 18.05.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у позовній заяві та відповіді на відзив зазначив про розгляд справи за відсутності представника та у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, скористалася правом на подання відзиву де просила здійснювати розгляд справи за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вирішив можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у справі доказів.
З матеріалів справи, наявних у ній доказів, суд приходить до переконання, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ч. 1 ст. 610 ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Судом встановлено, що 10.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» та ОСОБА_1 був укладений договір №1947680 (надалі Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно п.1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором. Тип кредиту - кредит. Згідно п.1.2. Договору загальний розмір наданого кредиту (сума коштів, які кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові за цим Договором) складає 5900,00 грн. Згідно із п. 1.3.Договору строк, на який надається Кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме: з 10.08.2021 року по 07.09.2021 року включно. Згідно із п.1.4. Договору процентна ставка за кредитом становить 1,90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення - на непогашену частину. Згідно п. 2.1. Договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору. Згідно п. 3.1. Договору за користування наданими у кредит грошовими коштами позичальник сплачує кредитодавцю проценти від суми наданого кредиту у національній валюті України - гривні, по фіксованій процентній ставці, яка визначена в пункті 1.4. цього Договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії Договору. Згідно із п. 3.2. Договору проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в день надання кредиту у фіксованому незмінному розмірі за кожен день за період з моменту списання коштів за кредитом з поточного рахунку кредитодавця до моменту повернення коштів на поточний рахунок кредитодавця, але не більше строку, на який надається Кредит. Згідно п. 4.2. позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених Договором, але не більше строку, на який надається кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії Договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за весь період продовження терміну користування кредитом та строку дії Договору. Згідно п. 6.3. Договору у разі порушення позичальником зобов`язання у вигляді несвоєчасного повернення або неповернення суми кредиту та несплати процентів за користування кредитом, за Договором, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 200 % відсотків від суми одержаного кредиту позичальником за цим Договором. Кредитодавець має право нарахувати штраф, визначений Договором, починаючи з першого календарного дня, що слідує за останнім днем строку користування кредитом. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань на підставі кредитного договору, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за таким договором. Згідно із п. 9.2. Договору строк дії цього Договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується 07.09.2021. Згідно з п. 9.3. Договору закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Згідно із п. 9.4.2. Договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Згідно із п. 9.4.3. Договору сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: п. 9.4.3.1. строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; 9.4.3.2. в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації. 9.4.4. Продовження строку користування кредитом та строку дії Договору не є зміною істотних умов Електронного Договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому Договорі та Сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення Електронного договору.
01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено Договір відступлення вимоги №1-01/12/2023, відповідно до умов якого кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШ» за плату належні права вимог до боржників вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і право вимоги за кредитним договором №1947680 від 10.08.2021 року, укладений з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШ» набув права грошової вимоги до відповідача
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 21127,90 грн, що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5900,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 15227,90 грн.
ТОВ «ФК «Верона» надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5900,00 грн, про що свідчить інформаційна довідка, відповідно до якої 10.08.2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5900,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , а також дана обставина не заперечувалася відповідачем.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість. Згідно з наданою позивачем випискою з особового рахунку, а також розрахунку заборгованості наданого первісним кредитором заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 21127 грн. 00 коп., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5900,00 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 15227,90 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість за відсотками у сумі 15227,90 грн розраховувалася наступним чином: за перші 29 днів договору з 10.08.2021 року по 07.09.2021 року включно на суму 3 250,90 грн за відсотковою ставкою 1,9% (112,10 грн х 29 днів), наступні 70 днів з 08.09.2021 року по 16.11.2021 року включно на суму 11977,00 грн за відсотковою ставкою 2,9 % (171,10 грн х 70 днів).
Згідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення договору): «У договорах про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки (штрафу, пені), процентів за користування таким кредитом та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит, не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за згодою сторін».
У пункті 6.3 укладеного Кредитного договору № 1947680 вказано, що: «Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань за Кредитним договором, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за таким договором».
Сума виданого кредиту становить 5900,00 грн, що на дату підписання договору (серпень 2021 року) не перевищувало розміру однієї мінімальної заробітної плати в Україні (6000,00 грн). Таким чином, сукупна сума всіх можливих нарахувань за цим договором (нарахованих відсотків за порушення, пені та штрафів) за жодних обставин не може перевищувати подвійний розмір кредиту, тобто 11 800,00 грн.
Заявлена позивачем сума відсотків у розмірі 15 227,90 грн порушує норми Закону України «Про споживче кредитування» та умови п. 6.3 самого договору.
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року по справі № 679/1103/23 зазначено, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
З огляду на вище вказане, а також беручи до уваги доводи відповідача та незгоду з вказаним розміром заборгованості по відсоткам, враховуючи наведені обставини, суд вважає за необхідне зменшити розмір відсотків за кредитним договором, визначивши їх у розмірі подвійного розміру кредиту, тобто 11 800,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №1947680 від 10.08.2021 року підлягають до часткового задоволення а саме - 17700,00 грн. з яких: 5900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11800,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України ухвалюючи рішення суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частина 3 ст. 141 ЦПК України визначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивач просить стягнути з відповідача 13000,00 грн витрат на правничу допомогу на підтвердження чого долучає: копію договору про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШ» та адвокатом Пархомчук С.В.; довіреність; копію акту про отримання правової допомоги від 02.06.2026 року; копію рахунку № 02.06.2026-83 від 02.06.2026 року та копію платіжної інструкції № 2820 від 02.06.2026 року на суму 13000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.
Досліджуючи докази надані позивачем на відшкодування правничої допомоги, суд вважає, що вони не є виправданими витратами та не є справедливим по відношенню до іншої сторони, тому такі витрати не можуть бути враховані в повному обсязі при розподілі судових витрат, понесених стороною, адже складання адвокатом процесуальних документів в даній справі не потребувало значної кількості часу та вивчення судової практики, оскільки вказані позовні заяви в інтересах фінансових установ є стандартними та базуються на аналогічних обставинах справи, умовах кредитних договорів і нормах законодавства, та з огляду усталеність судової практики зі спірного питання, що не потребувало додаткового аналізу документів та доказів, такі витрати не відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, наявності заяви відповідача про зменшення таких витрат, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, є сума - 2500 грн, яка і підлягає до стягнення.
Тож, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 2500 грн.
Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню (83,78%) то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2230,56 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вулиця Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941, заборгованість за кредитним договором №1947680 від 10.08.2021 року у розмірі 17700,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Айкон Дебт Коллекшн», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вулиця Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941, судовий збір в сумі 2230,56 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2500 грн. 00 коп.
В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.
Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич