Справа №: 148/703/26
Провадження № 2/148/906/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О.
за участю секретаря Носулько К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному порядку в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОКРЕДИТ"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК "ЄВРОКРЕДИТ"» набуло права вимоги до відповідача за зазначеними нижче підставами:
19.02.2018 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «МЕГАБАНК» та відповідачем було укладено Кредитний Договір № 15-804-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) (далі Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. 03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МУСТАНГ ФІНАНС"» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким останній набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018. 27.12.2024 ТОВ «ФК "МУСТАНГ ФІНАНС"» уклало з ТОВ «ФК "ЄВРОКРЕДИТ"» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого до ТОВ «ФК "ЄВРОКРЕДИТ"» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018. Зазначає, що станом на 12.03.2026 заборгованість за вказаним кредитним договором відповідачем не погашено, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за кредитни договором у сумі 116561,53 грн, яка складається з: 39279,68 грн - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 14016,43 грн - заборгованість за відсотками ( в тому числі прострочена); 63265,42 грн - заборгованість за комісією (в тому числі прострочена). Також просить стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 11200,00 грн.
У судове засідання представник позивача (а.с.20), будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи не з`явилася. У прохальній частині позовної зави міститься вимога про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.9).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 , та його представник адвокат Кугутюк О.В. (а.с.96) які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку відповідно до ст. 128 ЦПК України в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомили. 23.06.2026 до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про проведення судового розгляду за відсутності сторони відповідача (а.с.113).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, вважає позовну заяву не підлягаючою задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
21.04.2026 від представника відповідача за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому посилаючись на неправомірність нарахування та стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Надав свій контррозрахунок, із якого вбачається, що відповідач здійснив переплату в розмірі неправомірно стягнутої комісії в сумі 87688,33 грн. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Відзив через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету позивача був доставлений 21.04.2026, однак відповіді на відзив позивачем до суду подано не було.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Судом встановлено, що 19.02.2018 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 15-804-850-2-18-Г, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 86448,60 грн, а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: Розмір кредиту 86448,60 грн; строк користування кредитом 4 роки, кінцевий термін повернення 18.02.2022; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 15 % річних; розмір комісійної нагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в розмірі 2,5 % від суми кредиту, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.
Кошти кредиту були надані відповідачу банком готівкою, що підтверджується заявою на видачу готівки № TR.1738719.2471.46 від 19.02.2018 у якій відповідач власноруч розписався про отримання (а.с.61).
Також сторона відповідача укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечувала.
03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "МУСТАНГ ФІНАНС"» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, у відповідності до умов якого АТ «МЕГАБАНК» відступило ТОВ «ФК "МУСТАНГ ФІНАНС"» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 (а.с.14-16).
Відповідно до копій електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 ТОВ «ФК "МУСТАНГ ФІНАНС"» стало переможцем аукціону та власником лота № GL1N426240 (а.с.18), платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024, вбачається, що ТОВ «ФК "МУСТАНГ ФІНАНС"» сплатило на користь АТ «МЕГАБАНК» ціну продажу лота відповідно до електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 (а.с.17), витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників/дебіторів за такими договорами (а.с.41) та довідки розрахунку заборгованості відповідача станом на 03.09.2024 (а.с.42) на підставі чого ТОВ «ФК "МУСТАНГ ФІНАНС"» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 у розмірі 116561,53 грн.
Пунктом 2 Договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 передбачено, що новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам.
Згідно договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 ТОВ «ФК "МУСТАНГ ФІНАНС"» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «ФК "ЄВРОКРЕДИТ"», у тому числі за кредитним договором № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018 (а.с.12-13).
Пунктом 2 договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 передбачено, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами).
Відповідно до копії витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами від 27.12.2024 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с.31), копій платіжних інструкцій № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025 та № 1822 від 22.09.2025 (а.с.30) ТОВ «ФК "ЄВРОКРЕДИТ"» отримало право грошової вимоги до відповідача.
Із копії витягу з Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами від 27.12.2024 вбачається, що відповідач станом на дату відступлення права вимоги мав загальну заборгованість у розмірі 116561,53 грн (а.с.31) за кредитним договором № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018, а саме: 39279,68 грн - основний борг; 14016,43 грн - відсотки; 63265,42 грн - комісії.
Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, позивач набув право вимоги за кредитним договором № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 12 ЦПК України передбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Водночас, суд погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вимог позивача зі стягнення з відповідача щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки у кредитному договорі не зазначено перелік послуг за які стягується зазначена комісія.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно усталеної практики ВС щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості висловленої в постановах Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 та від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 не підлягає стягненню, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки із досліджених у судовому засіданні доказів наданих представником позивача, а саме: заяви № 71171 на отримання кредиту на споживчі цілі у ПАТ «МЕГАБАНК» від 19.02.2018, Кредитного договору № 15-804-850-2-18-Г від 19.02.2018, графіку платежів від 19.02.2018, паспорта споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою» (а.с.66-70), підписаних відповідачем власноручним підписом, хоча і передбачено стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, однак не можливо встановити за які саме послуги стягується щомісячна комісія та чи не віднесено до неї надання щомісячної інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», тому, з врахуванням практики ВС, вимога щодо стягнення з відповідача 105899,78 грн заборгованості за комісією, що розрахована та зазначена у графіку платежів є нікчемною та задоволенню не підлягає.
Також, суд погоджується з позицією представника відповідача з тим, що сплачена відповідачем сума в рахунок погашення комісії, а саме 105309,74 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача погашає суму заборгованості відповідача за основною сумою боргу в розмірі 39279,65 грн та процентами в розмірі 14016,43 грн, що загальною сумою складає 53296,08 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.59-60) значно менше вже сплаченої відповідачем суми у погашення за комісією, відтак, вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПКУ передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі відмови в позові - на позивача, а тому понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.04.2026 (а.с.97), копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 20.04.2026 (а.с.97 зворот), копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.04.2026 на суму 10000,00 грн (а.с.98), а тому з урахуванням вимог ч.2 ст.141 та ст.137 ЦПК України суд вважає, що з позивача підлягає стягненню на користь відповідача відшкодування у розмірі 10000,00 грн. Клопотань про зменшення суми витрат на правничу допомогу в порядку ч.5 ст. 137 ЦПК України від позивача на адресу суду не надходило.
Згідно позиції ВС висловленої у Постанові КЦС ВС року по справі № 275/150/22 від 13.03.2025, у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, обґрунтованого цією стороною відповідного клопотання щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року по справі № 940/1004/22, провадження № 61-2675св23).
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 625-626, 628, 629, 634, 1054, п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ЗУ «Про споживче кредитування», суд,
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОКРЕДИТ"» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОКРЕДИТ"» (код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Ушинського, буд. 1, офіс 105) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 10000,00 (Десять тисяч) гривень 00 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Дамчук О.О.