Справа №303/1321/26
2-а/303/22/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретара судового засідання Славич М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.201-1 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.201-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.12.2025 року позивач дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 склав відносно нього Постанову №40 від 21.02.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.201-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
У постанові відповідач зазначив, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 , електронна повістка через «Укрпошта», згідно якої повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення призначення документів, проходження медичного огляду, чим порушив п.п. 2, 8, 10 п.1 Додатку до Порядку «Правил військового обліку призовників, військовозобовязаних і резервістів».
ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції ПВ №2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 16.01.2025 року, після чого і було складено Протокол.
Сам позивач зазначає, що у його присутності протокол не складався, про час та місце розгляду справи його не повідомляли, а оскаржувана постанова на його адресу проживання не надходила.
Із оскаржуваною постановою позивач не згідний, оскільки позивач не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Крім цього, положення ст.ст. 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи було призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
У свою чергу, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначив, що позов є безпідставним, необґрунтованим та таким у задоволенні якого слід відмовити. Зокрема зазначив, що стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пункт 3 цієї статті передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Позивачем цього не виконано.
Позивачу, засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» надсилалась повістка №1099747 від 12.11.2024 р., якою викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.00 год. 22.11.2024 р. і яку йому було надіслано поштовим відправленням з описом вкладення № 061[телефон приховано] від 12.11.2024р.
У зазначений день і час позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, про причини неявки ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив.
16 лютого 2026 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Воловець) працівниками Національної поліції де і було складено протокол про адміністративне правопорушення у присутності позивача ОСОБА_1 , про що свідчать особисті підписи позивача у протоколі про адміністративне правопорушення №40 від 16.02.2025 року.
Під час складання вищевказаного протоколу, позивач власноруч написав про визнання своєї вини у скоєнні правопорушення під чим і підписався, факт отримання повістки № 1099747 від 12.11.2024 року - не заперечував. Також, до позивача під особистий підпис було доведено про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього буде проводитись о 15 год. 30 хв. 21 лютого 2025 року в кабінеті № 29 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У зазначені час, день і місце для розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 знову не прибув, про причини неявки ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив.
Таким чином, представник відповідача вважаю, що позивача було обґрунтовано та на законних підставах притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням положень ч.8 ст.262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши представлені докази та з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст.245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягнення до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Судом встановлено, що Постановою за справою про адміністративне правопорушення №40 від 21.02.2025 року притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.
Із даної постанови слідує, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , електронна повістка через «Укрпошту», згідно якої він повинен був з`явитися протягом трьох днів, вважається таким, що був належним чином повідомлений про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для визначення призначення на особливий період, оформлення відстрочки, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, чим порушив п.п. 2, 8, 10 п.1 Додатку 2 до Порядку «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів». ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції ВП №2 до ІНФОРМАЦІЯ_4 16.01.2025 року де і було складено протокол о 15 год. 30 хв. Свою вину у скоєні вказаного правопорушення визнає, детально пояснити про причини неявки за викликом у передбачений строк, не міг пояснити (а.с. 7).
24.12.2025 року Постановою головного державного виконавця Мукачівського відділу ДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хриптак Ю.В. було відкрито виконавче провадження №79874645 по примусовому виконанні постанови №40 виданої 21.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).
Із посвідчення серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ої групи (а.с. 9).
Із роздруківки мобільного телефону вбачається, що 16.02.2026 року ОСОБА_1 сплатив 18 900 гривень стягувачу ІНФОРМАЦІЯ_5 в межах виконавчого провадження №79874645 (а.с. 10).
У свою чергу, представник відповідача до відзиву на позовну заяву додав докази, в тому числі:
- оскаржувану Постанову від 21.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.201-1 КУпАП;
- Протокол про адміністративне правопорушення №40 за ст.210-1 ч.3 КУпАП складеного на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Крім цього, в протоколі міститься підпис ОСОБА_1 про те, що він повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, яке відбудеться о 15 год. 30 хв., 21.02.2025 року в кабінеті №29 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Також в поясненні ОСОБА_1 власноручно зазначив, що порушення правил військового обліку не заперечує, однак просить не накладати штраф;
- Повістку №1099747 від 12.11.2024 року на ОСОБА_1 про виклик його до Мукачівського районного ТЦКта СП для уточнення даних;
- Опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення АТ «УКРПОШТА» на ім`я ОСОБА_1 ;
- Довідку про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 16.02.2025 року о 11:15 год.
Суд зазначає, що згідно з ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до приписів ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи, як і на момент винесення відповідачем стосовно позивача оскаржуваних постанов, правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до визначених пунктів чи військових частин у строки, зазначені в повістках, мобілізаційних розпорядженнях або за викликом відповідних органів під час мобілізації у строк та місце, зазначені в повістці.
Відповідно до абз. 1 п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до ТЦК або іншими уповноваженими органами або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Абзацом 2 п. 34 Порядку №560 встановлено, що у разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
Згідно з положеннями пп. 2 п. 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ТЦКта СП або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
Положеннями частини 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
При цьому, судом встановлено що позивач по повістці №1099747 від 12.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 22.11.2024 року о 14.00 год. для уточнення даних не з`явився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім цього, сам позивач ОСОБА_1 в Протоколі про адміністративне правопорушення сам зазначив, що він не заперечує той факт, що він порушив правила військового обліку.
З урахуванням наведеного, для встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач повинен був з`ясувати відсутність поважних причин неприбуття позивача у строк, визначений у повістці для уточнення даних. У свою чергу, відповідачем таких поважних причин не було встановлено, а позивачем такі причини не були вказані ні в Протоколі про адміністративне правопорушення, ні в поданій до суду позовній заяві з належними доказами.
З урахуванням вищезазначеного, дослідивши докази, надані сторонами, судом встановлено, що такі відповідають вимогам законодавства, оскільки містять всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст.283 КпАП України, а позивач порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що передбачає адміністративну відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України, а отже суд вважає прийняте рішення відповідачем є законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог та їх скасування не вбачає.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України суд відносить судові витрати за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 72-78, 132, 139, 241-247, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування Постанови за справою про адміністративне правопорушення №40 від 21.02.2025 року, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закриття провадження у справі закрити - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складений 06.08.2026 року.
Суддя Ю.Ю. Куцкір