Справа № 346/1412/26
Провадження № 2/450/2018/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Мельничук І. І.
при секретарі Дикій О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Трубчанінов Станіслав Олегович, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
В С Т А Н О В И В :
представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просить суд зменшити розмір аліментів утримуваних із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2020 року по справі № 346/6055/19 дитини: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що судовим наказом Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2020 року у справі № 346/6055/19 з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Позивач зазначає, що після видачі судового наказу істотно змінилися його сімейний та матеріальний стан, а також стан здоров`я, що є підставою для зменшення розміру аліментів. Зокрема, під час проходження військової служби та виконання бойових завдань із забезпечення національної безпеки і оборони України він неодноразово потрапляв під артилерійські обстріли, отримував закриті черепно-мозкові травми та контузії, у зв`язку з чим за рішенням військово-лікарської комісії від 25.03.2024 року був визнаний обмежено придатним до військової служби. Крім цього, внаслідок участі у бойових діях погіршився його фізичний та психічний стан здоров`я, він неодноразово проходив стаціонарне лікування та реабілітацію, має ряд хронічних захворювань, потребує постійного лікування, що зумовлює значні матеріальні витрати. Також зазначає, що є особою з інвалідністю. Крім того, позивач вказує, що після ухвалення судового наказу змінився його сімейний стан, оскільки від повторного шлюбу у нього народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого він також зобов`язаний утримувати. При цьому судовим наказом Холодногірського районного суду м. Харкова від 13.03.2026 року з нього також стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), що, на його думку, істотно погіршило його матеріальне становище. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою від 24.04.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, однак останній подав на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами.
Відповідач у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, будучи належним чином повідомлена про дату, часу та місце судового засідання. Клопотань до суду не скеровувала.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що на підставі судового наказу від 13.01.2020 року у справі №346/6055/19 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розміри 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.
На підставі вищевказаного судового наказу є відкрите виконавче провадження № 61837752 від 15.04.2020 року.
Окрім цього, встановлено, що на підставі судового наказу виданого від 13.03.2026 року у справі № 642/1707/26 з ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання дитини, а саме ОСОБА_4 , щомісячно у розміри 1/4 із всіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 254/26/1945/В від 11.03.2026 року, номер рішення 254/26/1945/Р, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключений з військового обліку (постійно), після проведеного огляду, у обстежуваного виявлені виражені обмеження здатності контролю поведінки та трудової діяльності. Встановлено другу групу інвалідності строком на два роки (встановлено із 11.03.2026 року), захворювання, пов?язане із захистом Батьківщини, основний діагноз: F41.2, супутні діагнози: Z96.1 - наявність інтраокулярних лінз; Н52.1 - міопія; Н65.4 - інші хронічні негнійні середні отити; Н90.3 - нейросенсорна втрата слуху, двостороння; І67.9- цереброваскульна хвороба, не уточнена, причиною інвалідності зазначено: травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов?язків військової служби, пов?язаних з перебуванням на фронті в інші періоди.
Також до матеріалів справи долучено рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідності № 254/26/1945/І від 11.03.2026 року.
Також позивач ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.09.2023 року.
Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення
Згідно ст.ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).
У силу вимог ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Так, ст. 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і чи ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Як встановлено судом, після призначення аліментів для утримання ОСОБА_3 , у позивача ОСОБА_1 з`явилась ще одна дитина - ОСОБА_4 , щодо якої у позивача також існує обов`язок по її утриманню, на підставі чого видано судовий наказ Холодногірським районним судом м. Харкова від 13.03.2026 року.
Так, із досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 під час проходження військової служби та виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, отримав захворювання та ушкодження здоров`я, які перебувають у причинному зв`язку із проходженням військової служби. За результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи йому встановлено ІІ групу інвалідності строком на два роки, причиною якої визначено травми (поранення, контузії, каліцтва) та захворювання, одержані під час захисту Батьківщини. Крім того, у позивача виявлено виражені обмеження здатності до трудової діяльності та контролю поведінки, а також встановлено низку супутніх захворювань, що потребують подальшого лікування та реабілітації.
На переконання суду, встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, виключення його з військового обліку за станом здоров`я, наявність обмежень щодо працездатності, а також необхідність проходження лікування та реабілітаційних заходів свідчать про істотне погіршення його стану здоров`я порівняно з тим, який існував на момент видачі судового наказу про стягнення аліментів у 2020 році.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин та сукупності належних і допустимих доказів, позивачем доведено істотну зміну обставин, які були враховані судом при визначенні розміру аліментів, а саме погіршення стану його здоров`я, встановлення ІІ групи інвалідності, наявність обмежень щодо працездатності, а також зміну сімейного стану у зв`язку з народженням другої дитини та виникненням обов`язку щодо її утримання. Зазначені обставини свідчать про зміну матеріального та сімейного стану позивача і впливають на його можливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі, що є передбаченою законом підставою для зменшення їх розміру.
А тому, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, а розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 змінити, визначивши їх у розмірі 1/6 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з позивача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Трубчанінов Станіслав Олегович, до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,- задоволити.
Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.01.2020 року по справі № 346/6055/19, а саме з розміру 1/4 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, на: 1/6 усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 20.07.2026 року.
Суддя: І. І. Мельничук