Справа № 2-5329/09
Категорія
У Х В А Л А
07 серпня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В. ,
при секретарі - Крупина Ю. А.,
представника заявника - Лодяной І.В. ,
представника позивача - Клименко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2009 р., у справі за позовом Спілки дизайнерів України до ОСОБА_2 , треті особи: Республіканське експериментально-виробниче об`єднання Спілка дизайнерів України, Київське міське бюро технічної інвентаризації прав власності на об`єкти нерухомого майна, приватне підприємство «ВІЗА і К», про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Зазначав, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2009 р. задоволено частково заяву Спілки дизайнерів України про забезпечення позову у вказаній справі та накладено арешт на нежитлову будівлю, площею 1145,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено йому вчиняти дії, в тому числі укладати будь-які правочини, що стосуються нежитлової будівлі, площею 1145,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.04.11 нежитлову будівлю (літ. А), площею 1145,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 передано у користування та на баланс Спілки дизайнерів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 № 1058.
Посилаючись на те, що він є власником нежитлової будівлі (літ. А), площею 1189,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , будь-якого правочину щодо передачі вказаної будівлі між ним та Спілкою дизайнерів України не укладалося, 90 днів з дня набрання рішенням апеляційної інстанції законної сили завершилися, просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2009 та скасувати арешт, накладений на нежитлову будівлю, площею 1145,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати заборону вчиняти йому дії, в тому числі укладати будь-які правочини, що стосуються нежитлової будівлі, площею 1145,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Лодяной І.В. підтримав заяву з викладених у ній підстав та просив заяву задовольнити.
Звертав увагу суду на те, що від дати ухвалення ухвали пройшло 17 років, спір вирішено по суті в 2011р.. Зважаючи на те, що існує пряма норма закону про існування чинності ухвали впродовж 90 днів, однак такі 90 днів давно минули, а в Реєстрах продовжує бути наявним запис про арешт майна ОСОБА_2 , просив скасувати такий арешт, як такий, який не забезпечує будь-яких позовних вимог та втратив актуальність.
Представник заявника повідомив у судовому засіданні, що він та його довіритель зверталися до реєстраторів із заявою скасувати арешту зі впливом 90 днів, однак реєстратори відповіли, що норма ЦПК України не є підставою для внесення змін в Реєстр про скасування арешту.
На запитання суду повідомив, що необхідність скасування арешту пов`язана з тим, щоб ОСОБА_2 зміг виключити про себе відомості як про власника майна, адже до нього мають претензії податкові органи щодо стягнення з нього податку з нерухомості.
Попри це, на уточнюючі питання суду про те, чи являється ОСОБА_2 власником приміщення, представник повідомив, що згідно рішення Апеляційного суду міста Києва від 12.04.2011 р. вже не є власником приміщення.
У судовому засіданні представник Спілки дизайнерів України повідомив, що в даній справі мова йде про двоповерхову будівлю площею 1145,8 кв.м. Дана будівля у 1988-у році була передана у користування Укрпромхудожуправління. В подальшому, Кабінет Міністрів України передавав усі будівлі такого характеру користувачам, однак спірна будівля за адресою: АДРЕСА_1 не увійшла до відповідного переліку будівель, які передавалися у користування.
В подальшому з`явилися підроблені документи на ім`я приватного підприємства «ВІЗА і К», яке продало дану будівлю ОСОБА_2 .
Спілка дизайнерів України оскаржила такий договір купівлі-продажу між ПП «ВІЗА і К» та ОСОБА_2 . Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2011р. договір було визнано недійсним, а приміщення передано у користування Спілки дизайнерів України.
При цьому, щоб не втратити права цю будівлю, ОСОБА_2 поділив дану будівлю на 3 самостійних об`єкта нерухомого майна, про що в Реєстрі речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні записи. При цьому, державний реєстратор закрила розділ про право власності на усю будівлю площею 1145,8 кв.м., а з`явилися нові розділи та нові записи із самостійними номерами об`єктів нерухомого майна на 3 групи приміщень за даною адресою. При цьому, якщо звернути увагу на актуальну інформаційну довідку з Реєстру речових прав на нерухоме майно, то ми бачимо, що відомостей про накладений арешт за даною адресою не існує. Відомості про накладений арешт містяться виключно в розгорнутій інформаційний довідці з Реєстру речових прав у вже закритиму розділі по об`єкту нерухомості площею 1145,8 кв.м.
Спілка дизайнерів України оскаржила рішення державного реєстратора у судовому порядку. Рішенням суду визнано неправомірними дії державного реєстратора та скасовано записи про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 . На даний час в розділі «Відомості про право власності» відомості про власника відсутні. Спілка дизайнерів України продовжує займатися вирішенням питання про оформлення права власності на будівлю за Спілкою.
Представник спілки дизайнерів України стверджував, що арешт є актуальним, адже станом на серпень 2026р. Спілка дизайнерів України так і не зареєструвала право власності на дане майно, рішення суду від 2011р. не виконане.
На запитання суду представник позивача підтвердив, що ще не існує судового рішення, яким би було визнано неправомірність поділу єдиного об`єкта нерухомого майна площею 1145,8 кв.м на 3 менших самостійних об`єкта.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши заяву, дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2009 р. заяву Спілки дизайнерів України про забезпечення позову у вказаній справі задоволено частково. Накладено арешт на будівлю, площею 1145,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , заборонено ОСОБА_2 , Республіканському експериментально-виробничому об`єднанню Спілка дизайнерів України, Київському міському бюро технічної інвентаризації прав власності на об`єкти нерухомого майна, приватному підприємству «ВІЗА і К» вчиняти дії, в тому числі укладати будь-які правочини, що стосуються нежитлової будівлі, площею 1145,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювати державну реєстрацію таких правочинів або реєстрацію прав на вказане майно за будь-якими іншими особами.
Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.12.10 у задоволенні позову Спілки дизайнерів України до ОСОБА_2 , треті особи: Республіканське експериментально-виробниче об`єднання Спілка дизайнерів України, Київське міське бюро технічної інвентаризації прав власності на об`єкти нерухомого майна, приватне підприємство «ВІЗА і К», про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - відмовлено.
Згідно з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.04.11 рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.12.10 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 від 24.02.09, укладений між ОСОБА_2 і ПП «ВІЗА і К», стягнуто з ПП «ВІЗА і К» на користь ОСОБА_2 200 000 грн., нежитлову будівлю (лі. А), загальною площею 1145,8 кв.м. по АДРЕСА_1 передано в користування та на баланс Спілки дизайнерів України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1988 року № 1058.
Обґрунтовуючи заяву про скасування заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 вказував на те, що він є власником нежитлової будівлі (літ. А), площею 1189,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , будь-якого правочину щодо передачі вказаної будівлі між ним та Спілкою дизайнерів України не укладалося, 90 днів з дня набрання рішенням апеляційної інстанції законної сили завершилися.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Як установлено судом, відповідно до рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .
Тау, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухове майно за адресою: АДРЕСА_1 об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_2 не зареєстровано.
В деталізованій довідці з Державного реєстру речових прав на нерухове майно відображені відомості про те, що право власності ОСОБА_2 на об`єкти - 3 групи приміщень припинено 12.04.2023 на підставі рішення суду №758/10758/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Накладаючи арешт на спірне нежиле приміщення, суд першої інстанції в ухвалі від 09.11.2009 виходив з того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нежиле приміщення.
До того ж, як установлено судом рішення суду не виконано, а ОСОБА_2 не є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .
Виходячи з вищевикладеного, правових підстав для задоволення клопотання немає.
Керуючись ст. ст. 158, 259, 268, 353 - 354 ЦПК України,-
У Х В А Л И В :
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.11.2009 р., у справі за позовом Спілки дизайнерів України до ОСОБА_2 , треті особи: Республіканське експериментально-виробниче об`єднання Спілка дизайнерів України, Київське міське бюро технічної інвентаризації прав власності на об`єкти нерухомого майна, приватне підприємство «ВІЗА і К», про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. В. Войтенко