УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7392/24 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 55 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Павицької Т.М., Бондар О.О.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі
цивільну справу №274/7392/24 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Манелюка Михайла Івановича про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Хуторної І. Ю. в м.Бердичеві,
у с т а н о в и в:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Семенюк Тетяну Миколаївну звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Манелюка Михайла Івановича. Просила визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Манелюка М.І. від 10 жовтня 2023 року №134/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - рідна тітка ОСОБА_1 . Після смерті тітки відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 заповіт не склала, а тому спадкування здійснюється за законом. На момент своєї смерті ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала, її чоловік ( ОСОБА_3 ), батьки і рідна сестра (матір позивача ОСОБА_4 ) померли. Син спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановлений законодавством строк спадщину не прийняв. Інших дітей у спадкодавця немає. Разом із ОСОБА_2 на час смерті зареєстрованих осіб не було. У ОСОБА_1 виникло право на спадкування на підставі частини третьої ст.1266 ЦК України за правом представлення, як у племінниці, оскільки її мати ОСОБА_4 на час смерті сестри ОСОБА_2 живою не була. Відповідно до ст.1270 ЦК України та п.3 постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №164, ОСОБА_1 має право подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті рідної тітки ОСОБА_2 упродовж тринадцяти місяців із часу відкриття спадщини (шість місяців згідно з частиною першою ст.1270 ЦК України + три місяці згідно з частиною другою ст.1270 ЦК України + чотири місяці згідно з п.3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №164). Спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Перебіг строку на прийняття спадщини розпочався з наступного дня - 22 серпня 2022 року, а тому останній день строку для прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після смерті рідної тітки, - 22 вересня 2023 року. ОСОБА_1 18 вересня 2023 року подала приватному нотаріусу Бердичівського районного нотаріального округу Манелюку М.І. заяву від 15 червня 2023 року про прийняття спадщини. Приватний нотаріус Бердичівського районного нотаріального округу Манелюк М.І. відкрив 18 вересня 2023 року спадкову справу №120/2023 відносно майна ОСОБА_2 . За таких обставин, позивач спадщину після смерті рідної тітки по лінії матері прийняла своєчасно, а саме, за чотири дні до завершення строку. Проте, 10 жовтня 2023 року приватний нотаріус Бердичівського районного нотаріального округу Манелюк М.І. виніс постанову №134/02-31, якою відмовив представнику ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вважає, що позивач пропустила встановлені законом строки для прийняття спадщини. Постанова нотаріуса є незаконною, оскільки під час підрахунку строків для прийняття спадщини нотаріус не врахував строк три місяці згідно з частиною другою ст.1270 ЦК України, який підлягає до застосування з урахуванням того, що позивач має право на успадкування лише у разі не прийняття спадщини сином спадкодавця. Оскільки постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною, то підлягає скасуванню у судовому порядку.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та залишити без розгляду позов, поданий адвокатом Семенюк Т.М. в її інтересах, до приватного нотаріуса про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що в рішенні суду зазначено, що 17 вересня 2024 року ОСОБА_1 через представника адвоката Семенюк Тетяну Миколаївну звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Манелюка Михайла Івановича від 10 жовтня 2023 року №134/02-41 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через неможливість прибути в Україну вона 23 серпня 2023 року оформила довіреність на ОСОБА_6 з метою оформлення спадщини та представництва в суді, без права передоручення. ОСОБА_6 13 жовтня 2023 року уклав договір №47/23 від її імені з адвокатом Кравцем М.А. про надання правової допомоги, про що її повідомив. Про укладання будь-якого іншого договору з адвокатом на представництво її інтересів їй не було відомо. Більше того, на адресу адвоката Кравця М.А. через свого представника ОСОБА_6 вона направила лист, у якому чітко виклала позицію і обсяг правової допомоги, який їй потрібний - продовження строків на прийняття спадщини, а не оскарження дій нотаріуса. Натомість, як виявилося, від її імені подано позов не з вимогою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, а з вимогою про визнання незаконними дій нотаріуса, адвокатом, із якою у неї ( ОСОБА_1 ) відсутні будь-які правовідносини. Вона ( ОСОБА_1 ) електронним листом та рекомендованим листом поштою звернулася до адвоката Семенюк Т.М. із вимогою пред`явити документи, на підставі яких остання здійснювала представництво її ( ОСОБА_1 ) інтересів. Відповіді не отримала. Відповідно до ст.ст.175,177 ЦПК України у разі, якщо провадження було відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, пунктом 8 частини першої ст.257 ЦПК України встановлена процесуальна санкція у вигляді залишення судом заяви без розгляду. Разом із тим, за наявності обставин, які перешкоджали розгляду справи, суд першої інстанції відкрив провадження у справі та вирішив спір по суті. Отже, суд першої інстанції помилково розглянув справу по суті, чим порушив норми процесуального права. Відповідно до частини першої ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку, зокрема, з залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених ст.257 цього Кодексу. Також частиною четвертою ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.
Відповідач приватний нотаріус Бердичівського районного нотаріального округу Манелюк М.І. правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Жогіна О.О. апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати з залишенням позову без розгляду.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.197,199). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позову про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, суд першої інстанції виходив із того, що у нотаріуса були всі підстави для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємець не дотрималася строку для подання заяви про прийняття спадщини. Нотаріус діяв правомірно відповідно до положень ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вона не укладала договору про надання правничої допомоги з адвокатом Семенюк Т.М. та не уповноважувала останню на представлення її інтересів у суді, а тому суд першої інстанції помилково розглянув справу по суті, чим порушив норми процесуального права, оскільки на підставі положень ст.257 ЦПК України не залишив позовну заяву без розгляду.
Відповідно до положень пункту 2 частини першої ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
За змістом пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частин першої та третьої ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною другою ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За правилом частини сьомої ст.177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Частиною першою ст.58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша ст.60 ЦПК України).
У частині четвертій ст.62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктом 2 частини першої ст.20 якого, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені ст.26 зазначеного Закону, відповідно до частин першої-третьої якої, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Отже, спеціальний Закон, який визначає правила здійснення адвокатської діяльності регламентує подання на підтвердження повноважень адвоката не всіх документів, визначених пунктами частини другої ст.26 наведеного Закону, а лише один із запропонованих альтернатив, які підтвердять такі повноваження.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 липня 2020 року в справі №320/5420/18 наголосила на тому, що не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права висновок апеляційного суду про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, адже ордер, який видано відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Із матеріалів справи вбачається, що 17 вересня 2024 року до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , підписана її представником - адвокатом Семенюк Т.М. (а.с.3).
До позовної заяви долучений ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Семенюк Тетяною Миколаївною у Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області, виданий 16 вересня 2024 року на підставі договору про надання правничої допомоги від 16 вересня 2024 року №84/24 (а.с.6). Цей ордер містить підпис адвоката. У ордері також зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Із викладеного вище вбачається, що повноваження адвоката Семенюк Т.М. на представництво інтересів ОСОБА_1 та ведення справи на день звернення з позовом до суду підтверджені належним чином, а саме: належним чином оформленим ордером на надання правничої допомоги. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що на момент звернення до суду з позовом адвокат Семенюк Т.М. не мала повноважень на ведення справи та здійснення представництва ОСОБА_1 у суді першої інстанції. Вказаних доказів не надано й у суді апеляційної інстанції, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Покликання в апеляційній скарзі на те, що у серпні 2023 року скаржник оформила довіреність на Шмигельського Ю.О. без права передоручення з метою оформлення спадщини і представництва в суді та укладення Шмигельським Ю.О. від її імені 13 жовтня 2023 року договору про надання правової допомоги із адвокатом Кравцем М.А. спростовуються положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також ЦПК України, які не обмежують у праві укладати договір про надання правничої допомоги одночасно з кількома адвокатами, вже не говорячи про те, що у ордері від 16 вересня 2024 року йде посилання на договір про надання правової допомоги 2024 року. Крім того, застереження у довіреності щодо передоручення (без права) не перешкодило ОСОБА_6 підписати договір про надання правової допомоги із адвокатом Кравцем М.А.
Отже, суд першої інстанції не мав підстав для залишення позову без розгляду, ні на підставі п.2 частини першої ст.257 ЦПК України, ні на підставі п.8 частини першої ст.257 ЦПК України (суд першої інстанції не виносив ухвали про усунення недоліків та не встановлював для цього строк), а тому у спосіб, передбачений законом, розглянув справу по суті спору.
Разом із тим, апеляційна скарга не містить жодних доводів, які б стосувалися законності постанови приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Манелюка М.І. від 10 жовтня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а тому рішення суду першої інстанції скасованим бути не може.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, не ґрунтуються на обставинах справи. У доводах апеляційної скарги не зазначено жодної обов`язкової підстави для скасування судового рішення, із якими закон пов`язує порушення норм процесуального права. Апеляційним судом установлено, що справа розглянута повноважним складом суду, судді першої інстанції відводи учасниками справи не заявлялися, апеляційна скарга не обґрунтована неповідомленням належним чином про дату, час і місце засідання суду, рішення прийнято із залученням осіб, прав та обов`язків яких воно стосується, рішення підписано суддею, яка зазначена у ньому та справа розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження.
Підсумовуючи викладене, рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає із залишенням позову без розгляду.
Із огляду на викладене, апеляційний суд залишає судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що узгоджується із приписами ст.375 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 06 серпня 2026 року.
Головуюча Судді: