П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/23404/24
Провадження № 22-ц/4815/1259/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Галінської В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и в :
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Таргонія В.М., звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтовувала тим, 15.09.2023 року на вул. Вокзальна в м. Буча потяг скоїв наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм померла. За вищезгаданим фактом ДТП уповноваженими органами було внесено відомості до ЄРДР під № 12023111050003831 та розпочато досудове розслідування.
Внаслідок смерті ОСОБА_2 її матері було спричинено моральну шкоду. Загибла була молодого віку, неповнолітньою. Померла у віці 17 років, що додатково завдає матері моральних страждань, оскільки попереду в неї було все життя.
Позивач виховувала доньку самостійно, тому була з нею ще ближча, намагалася забезпечити дитині виховання та любов в подвійному розмірі.
Враховуючи, що загибла була неповнолітньою, вона не встигла за життя завести власну сім`ю, тому фактично в її сім`ї була лише мама, що свідчить про міцність і стійкість життєвих зв`язків, руйнування яких завдає моральної шкоди.
Позивач позбавлена можливості спостерігати як в загиблої могла з`явитись своя, сім`я, діти та, відповідно, внуки позивача; відчуває тривожність та постійне відчуття небезпеки по відношенню до інших своїх дітей; відчуває сум, біль та страждання через смерть дочки.
Встановити ціну людського життя неможливо, як і неможливо точно оцінити завдану моральну шкоду, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З урахуванням наведеного вище, невідновності заподіяної шкоди, її тривалості та глибини страждань, позивач оцінює розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті 400 000 гривень. Такий розмір уважає розумним і справедливим, таким, який зможе хоча б частково допомогти в організації свого життя після тяжкої втрати.
Просила стягнути з відповідача на користь позивачки 400 000 грн відшкодування моральної шкоди без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в дохід держави судовий збір в розмірі 2500 грн 00 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що, враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань, понесених позивачем, зважаючи на певну необережність потерпілої та відсутність вини заподіювача шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 250 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Уважаючи справедливою сатисфакцією стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 250 000 грн, тобто зменшуючи заявлений до стягнення розмір шкоди, суд вважав за доцільне покласти на відповідача обов`язок із сплати податків та зборів фізичних осіб, а виплату позивачу визначеної судом шкоди провести без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Не погоджуючись із рішенням суду, АТ "Українська залізниця" оскаржило його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не було належним чином оцінено факт того, що загибла ОСОБА_2 , умисно, зі своєї волі, раптово вибігла на залізничні колії у невстановленому місці та усвідомлено перебувала на останніх, до моменту зіткнення з потягом, незважаючи на попереджувальні, оповіщувальні сигнали машиніста, чим порушила "Правила поведінки громадян на залізничному транспорті", а також те, що всі докази які є в матеріалах справи, обставини та факти події, а саме, що фізична особа, чуючи попереджувальні сигнали, не залишає залізничне полотно чи прилеглі до нього території, а свідомо і зухвало порушуючи ці правила, діє з умислом позбавити себе життя "кидається" під поїзд чим сприяє у неминучому настанні негативних наслідків своєї поведінки - невідворотному заподіянні їй важких травм, що є несумісними з життям, повністю доводять те, що в даному випадку має місце явне самогубство.
За умови встановлення факту умисного порушення потерпілою Правил безпеки громадян на залізничному транспорті - отримання нею травм є безумовним наслідком таких дій.
Відповідач не зобов`язаний нести жодної відповідальності за моральну шкоду, яка була завдана за наявності факту, умисного порушення потерпілою Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
Отже, все вищенаведене свідчить про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
В даному випадку посилання на ст. 1167 ЦК України, як на підставу стягнення моральної шкоди, є безпідставним та помилковим.
Слід врахувати, що травмуванню ОСОБА_2 передувало свідоме та умисне порушення останньою Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
Судом першої інстанції не враховано, що позивач не надала суду докази в
обґрунтування розміру позовних вимог. Обставини, на які посилається позивач, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи.
Просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
22 липня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Таргонієм В.М. подало відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваного рішення.
Вказує, що в матеріалах справи відсутній будь-який доказ який свідчив би про умисел потерпілої.
Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.02.2006 року (а.с. 22, том 1).
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 16 вересня 2023 року Бучанським відділом реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №865, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 17 років., місце смерті: Україна, Київська область, Бучанський район, місто Буча (а.с. 23, том 1).
15.09.2023 року о 18:18 годині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає: АДРЕСА_1 , переходила залізничні колії в невстановленому місці залізничної станції Буча, під час чого електропотяг номер 7664 сполученням Немишаєво-Святошин, який їхав без зупинок, під керуванням машиніста потягу ОСОБА_3 , допустив на неї наїзд. Затримка поїздів - 40 хвилин. ОСОБА_2 загинула на місці. Указана обставина сторонами не оспорюється, підтверджується копією постанови про закриття кримінального провадження від 31.10.2023 у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 , машиніста, складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.276 КК України.
Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №520, від 16 вересня 2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце смерті: Україна, Київська область, Бучанський район, м. Буча, смерть настала: в іншому місці на залізничній колії.
Згідно довідки про причину смерті (до форми №106/о №520, видається для поховання), зазначено, що ОСОБА_2 , померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , причина смерті: травматична ампутація на рівні шиї. Пішохід, травмований потягом.
Відповідно до копії Акту службового розслідування аварії від 22.09.2023, Форма ЦРБО-2, затвердженого ДНЗ-1 Яновським В.П., встановлено обставини аварії: 15.09.2023 р. 18 год. 16 хв., АТ "Укрзалізниця" РФ "Південно-західна залізниця" Виробничий підрозділ "Київська дирекція залізничних перевезень", станція буча, 31 км ПК5, II головна колія. Електропоїзд №7664 ЕР-9м №501, сполученням Немішаєво-Святошин, час затримки 01 год. 31 хв., машиніст ОСОБА_4 , помічник машиніста ОСОБА_5 , депо приписки - РПЧ-8 Борщагівка Технічна. Потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , стан потерпілого, діагноз на підставі довідки медичного закладу - смерть. Наявність сигналів, що застосовуються для позначення поїздів, локомотивів та інших рухомих одиниць у відповідності до вимог Інструкції з сигналізації на залізницях України: Згідно п.10.1. Наявність включених (у нічний час) освітлювальних вогнів пасажирської посадкової платформи, паркових колій і тощо: не було потреби світлий час доби. Машиністом електропоїзда №7664 ОСОБА_6 подавались сповіщу вальні сигнали, згідно вимог п. 11.2 Інструкції з сигналізації на залізницях України №ЦШ-0001, одночасно було застосовано екстрене гальмування. Черговою по залізничній станції ОСОБА_7 проводилося оголошення по гучномовному в`язку про слідування електропоїзда по II головній колії. Згідно з поясненням машиніста електропоїзда №7664 ОСОБА_8 встановлено: слідуючи в прямій ділянці II головної колії станції Буча на 31 км. ПК 5 подаючи звукові сигнали в районі зупиночної платформи на колію раптово вибігла дівчина. Машиністом електропоїзда №7664 ОСОБА_6 негайно було застосовано екстрене гальмування з одночасною подачею оповіщу вальних звукових сигналів великої гучності, однак наїзду уникнути не вдалося. Під час огляду місця події помічником машиніста електропоїзда №7664 ОСОБА_9 було виявлено дівчину з відрізаною головою. Про даний випадок машиніст елктропоїза №7664 ОСОБА_4 , доповів по радіозв`язку черговій по залізничній станції ОСОБА_7 , яка одразу повідомила: працівників швидкої медичної допомоги (Осипенко) працівників поліції (Красильникова) ДНЦ-1 ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в.о ДС ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ). Дана інформація була направлена начальнику відділення №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковнику поліції Віталію Лобасу. Висновок комісії: випадок стався внаслідок порушення самою потерпілою "Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України" затв. Наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 р. №54, а саме п.2.3, 2.5, 2.6. вини працівників залізничного транспорту в даному випадку не вбачається.
Згідно з висновком судово-медичного експерта №520 від 09.10.2023 смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 настала внаслідок повної травматичної ампутації голови на рівні 4-го шийного хребця із численними переломами кісток склепіння та основи черепа, розривами мозкових оболонок, забоями головного мозку , забоями та розривам легень та печінки. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 , 2006 р.н., виявлені так тілесні ушкодження: - повна травматична ампутація голови та рівні 4-го шийного хребця із розтрощенням 2,3 шийних хребців, повним переривом спинного мозку, трахеї, стравоходу, судин, м`язів, численні рани, синці голови, переломи кісток лицевого черепу, його склепіння та основи, розриви твердої та м`якої мозкових оболонок, забої - розмізкування головного мозку, розриви правої частки печінки, забої та розриви тканини обох легень, численні синці, садна, рани тулуба, кінцівок. Комплекс вказаних ушкоджень утворився від дії тупого (их) предмету (ів), можливо в строк та за обставини, вказаних у постанові, а саме 15 вересня 2023 року, внаслідок травмування електропотягом, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті, та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_2 , 2006 р.н., виявлено етиловий спирт в концентрації - 2,04 % (проміле), що відповідає середньому ступеню сп`яніння.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки потяг відноситься до джерела підвищеної небезпеки, відшкодування спричиненої шкоди здійснюється незалежно від вини.
Частиною 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Оскільки на підставі оцінки усіх наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність ознак грубої необережності в діях потерпілої ОСОБА_2 , яка усупереч п.п. 2.1, 2.5 Правил перебувала на залізничній колії в стані алкогольного сп`яніння поза установленим місцем, внаслідок чого трапилась дорожньо-транспортна пригода, місцевий суд дійшов правильного висновку про зменшення визначеного позивачем розміру моральної шкоди через грубу необережність потерпілого.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про повне звільнення відповідача від відповідальності апеляційним судом відхиляються, оскільки умисних дій ОСОБА_2 спрямованих на позбавлення себе життя у спосіб спричинення наїзду на неї потягом, відповідачем не доведено, а апеляційним судом не встановлено.
Стосовно доводів апеляційної скарги про не співмірність розміру відшкодування моральної шкоди, заявленого до стягнення позивачем з вимогами розумності та справедливості, апеляційний суд зазначає наступне.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).
Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань перенесених позивачкою, яка втратила дитину, неможливість поновити попереднє становище внаслідок її загибелі, а також істотність вимушених змін у її житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на її моральному стані, суд першої інстанції, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у 250 000 грн є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.
За встановлених обставин, місцевим судом правомірно задоволено частково позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування шкоди.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2026 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.