ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року Справа №160/28821/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) за період проходження військової служби з 13.04.2022 по 31.12.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 13.04.2022 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020 р. з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 13.04.2022 по 19.05.2023 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 13.04.2022 по 19.05.2023 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 26/6453/18) за періоди: з 13.04.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є відповідач, з 13.04.2022 по 22.12.2024. За період з 13.04.2022 по 31.12.2022 йому нараховано та виплачено лише частину індексації грошового забезпечення, оскільки не було застосовано базовий місяць для обчислення індексу споживчих цін - жовтень 2020 року та не вирішено питання про наявність права на суму індексації, визначену за правилами абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Крім того, позивач вказує, що у період з 13.04.2022 по 19.05.2023 розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням, а відтак і похідних від них щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначалися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), тоді як підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Наведене зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу надано строк для подання відзиву та витребувано документи щодо нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення та індексації.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Позиція відповідача зводиться до того, що пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 уперше набрав чинності в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, а скасування цього пункту постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не поновлює дію попередньої редакції; що величина 1762,00 грн є лише сталою розрахунковою одиницею, а не державною соціальною гарантією, а зростання грошового забезпечення військовослужбовців забезпечувалося збільшенням розміру щомісячної премії за окремими рішеннями Міністра оборони України; що поточна індексація позивачу нараховувалася та виплачувалася, права на індексацію-різницю він не має, оскільки у місяці підвищення посадових окладів враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, а на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено. Відповідач також заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду та просив залишити позов у відповідній частині без розгляду. Разом із відзивом відповідач надав довідку про грошові доходи позивача від 12.05.2025 № 1665/2495.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з 13.04.2022 по 22.12.2024, що підтверджується записами у його військовому квитку серії НОМЕР_6 .
З 23.12.2024 по 24.12.2024 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_7 , а з 26.12.2024 і до цього часу проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_8 , тобто є військовослужбовцем та продовжує проходження військової служби.
Військова частина НОМЕР_2 ліквідована на виконання директиви Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2025 № Д-35/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у 2025 році», що підтверджується листом Військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2025 №1665/ВихЗВГ/68. Ліквідована Військова частина НОМЕР_2 перебувала у безпосередньому підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), яка є розпорядником інформації та документів ліквідованої військової частини, її правонаступником і належним відповідачем у цій справі.
Зазначеним листом від 22.08.2025 № 1665/ВихЗВГ/68 відповідач підтвердив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 та щомісячно отримував грошове забезпечення. Цей лист отримано представником позивача 28.09.2025 на адвокатський запит від 07.08.2025, переданий на розгляд Військовій частині НОМЕР_1 .
З наданої відповідачем довідки про грошові доходи позивача від 12.05.2025 №1665/2495 вбачається, що обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за весь період служби здійснювалося виходячи з розміру 1762,00 грн, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Цю обставину відповідач не заперечує.
Доказів, які підтверджують, який базовий місяць застосовано відповідачем при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2022 по 31.12.2022 та чи враховано при цьому норми абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, матеріали справи не містять.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Аналогічні за змістом приписи містять примітки до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови №704.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, згідно з якою для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.
При цьому згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, а також приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до неї, перевагу належить віддати положенням закону як акта вищої юридичної сили. Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи підзаконного акта, відсутні підстави для обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із використанням іншого показника, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи; такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22).
Таким чином, з 29.01.2020 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 10.10.2022 у справі № 400/6214/21 та від 10.01.2023 у справі №120/8682/21-а.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено в розмірі 2481,00 грн, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 встановлено в розмірі 2684,00 грн. Отже, у кожному з цих років прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, перевищував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).
Спірний період за цією групою вимог обмежений 19.05.2023, тобто днем, що передує набранню чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, а тому зазначена постанова до спірних правовідносин не застосовується.
Застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, який є нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2022 та 2023 років, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушено його право на належне грошове забезпечення.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює здійснення перерахунку (донарахування) усіх щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розміри яких є похідними від зазначених окладів, зокрема грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням раніше виплачених сум та за умови їх фактичної виплати у відповідному періоді.
З огляду на встановлену судом протиправність застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача з 13.04.2022 по 19.05.2023 такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, вимоги позивача про визнання протиправними відповідних дій та про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового забезпечення, а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки в сторону збільшення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про індексацію грошового забезпечення суд зазначає таке.
Як зазначено вище, за приписами частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
За приписами статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини другої статті 6 цього Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведених положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділену на 100 відсотків. Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню.
Абзацами першим і другим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з абзацом третім пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.
Системний аналіз наведених приписів свідчить, що підвищення тарифної ставки (окладу) у певному місяці не тягне за собою безумовного припинення виплати індексації у подальших періодах: визначена за правилами абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення доходу перевищить таку суму індексації. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №816/1728/16, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 та від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
Місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 та від 23.09.2020 у справі №620/3282/18. При цьому підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи, тоді як зміна розміру доплат, надбавок та премій на встановлення базового місяця індексації не впливає (постанова Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №400/3017/19).
Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд у справі №400/3826/21 звернув увагу на таке.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в січні 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Так, позивач звернувся до суду з позовом стверджуючи про порушення своїх прав, оскільки за період проходження військової служби позивачу не здійснювалась виплата грошового забезпечення в повному обсязі.
Тобто, позивач чітко усвідомлював, яке грошове забезпечення йому виплачували та яке повинні були платити.
Проте, не надав разом з позовною заявою будь-яких доказів, з яких можна встановити його грошове забезпечення за спірний період, зокрема виписки з банківського рахунку.
Крім того, як зазначив Верховний суд, для застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 необхідно порівняти грошове забезпечення до підвищення та після підвищення.
Проте, слід зазначити, що позивач розпочав службу після підвищення в березні 2018 року та в жовтні 2020 року, а тому вказані норми до позивача не застосовуються.
Також, слід зазначити, що позивачу виплачено поточну індексацію в 2022 році.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2025 р. між Позивачем та адвокатом Берзінь Сергієм Людвиговичем укладено Договір про надання професійної правової допомоги, що міститься у матеріалах справи.
Так, додатково надано акт наданих послуг від 01.08.2025 та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01.08.2025 про сплату 8000,00 грн.
З цих підстав, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності та враховуючи часткове задоволення позовної заяви, розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає до відшкодування в розмірі 2500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 13.04.2022 по 19.05.2023 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 13.04.2022 по 19.05.2023 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки в сторону збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) за періоди: з 13.04.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова