КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1800/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
Військова частина НОМЕР_1 (надалі - позивач), звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), у якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , розрахунковий рахунок [рахунок приховано], відкритий в УДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 363844,08 грн (триста шістдесят три тисячі вісімсот сорок чотири гривні 08 копійок) надлишково виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 27.02.2022 №58 ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 04.08.2022 №216 ОСОБА_1 вибув на лікування поза розташуванням військової частини з 04.08.2022. Після завершення лікування, починаючи з 23.08.2022 до військової частини НОМЕР_4 не повернувся та до виконання обов`язків військової служби не приступив. У військовій частині НОМЕР_1 штатної посади не обіймає та грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 не отримує.
Водночас, за результатами цього службового розслідування встановлено факт безпідставної виплати відповідачу грошового забезпечення у сумі 363844,08 грн за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року, на яке він не мав права, адже відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260) грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Зауважує, що метою досудового врегулювання спору військова частина НОМЕР_1 направляла відповідачу письмові вимоги про добровільне повернення надлишково виплачених коштів, однак на даний час кошти не повернуто.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.
Ухвала суду від 31.03.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження надіслана відповідачу за адресою його місця проживання: АДРЕСА_2 , однак відправлення не було вручено адресату та повернулось на адресу суд з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у цій справі.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.
31.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 27.02.2022 №58 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 з 27.02.2022 (а.с. 23зв.)
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 31.07.2022 №212 солдат ОСОБА_1 31.07.2022 вибув до військової частини НОМЕР_5 на лікування (а.с. 24).
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №216 від 04.08.2022 ОСОБА_1 вказано з 04.08.2022 утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_4 (а.с. 24зв.)
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №10 від 10.01.2023 у зв`язку з безперервним перебуванням на стаціонарному лікуванні в лікарняних закладах (без висновку військово-лікарської комісії) більше чотирьох місяців відповідачу припинено виплату грошового забезпечення та інших додаткових винагород з 04.12.2022 (а.с. _25).
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 29.01.2024 №43 призначено проведення службового розслідування по факту неповернення відповідача з лікувального закладу, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (а.с. 14).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.11.2024 №767 термін виконання наказу від 29.01.2024 №43 продовжено з 14.11.2024 (а.с. 17зв.)
Згідно Акта службового розслідування солдат ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування в КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» Кіровоградської обласної ради та 22.08.2022 був виписаний зі стаціонару. На місце тимчасового розташування 3 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 в АДРЕСА_3 після виписки з медичного закладу не повернувся. Будь яких документів на підтвердження своєї відсутності на військовій службі не надав. У діях військовослужбовця встановлено наявність ознак кримінального правопорушення самовільного залишення військової частини в умовах дії воєнного стану з 23.08.2022. Вину визначено у формі прямого умислу (а.с. 28зв.-35).
Результати службового розслідування за фактом нез`явлення з лікування до місця служби солдата ОСОБА_1 затверджені наказом командира військової частини НОМЕР_4 (з основної діяльності) №462/1 від 04.12.2024. Вказано вважати останнього таким, що з 23.08.2022 самовільно залишив військову частину (а.с. 35зв.-37).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №1216 від 16.02.2026 військова частина польова пошта - НОМЕР_6 (умовне найменування мирного часу військова частина НОМЕР_4 ) з 15.03.2015 підпорядкована командиру військової частини НОМЕР_7 . Відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.06.2025 № Д-321/78/дск, директиви Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 13.06.2025 №Д-38/дск, військові частини, які перебували на окремому штаті та в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 з 25.08.2025 переформовані у військову частину НОМЕР_1 , 3 анулюванням їх коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) №240 від 25.08.2025 відповідача з 25.08.2025 зараховано до списків особового складу частини (а.с. 50).
У наступному наказом командира військової частини НОМЕР_7 (з адміністративно-господарської діяльності) №4494 від 28.11.2025 призначено службове розслідування за фактом ймовірної переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 ) (а.с. 39).
За результатами такого службового розслідування 27.12.2025 складено Акт, яким встановлено, що солдат ОСОБА_1 здійснив самовільне залишення частини з 23.08.2022, тому враховуючи даний факт та на підставі довідки-розрахунку №0989/10/6183 від 22.12.2025, наданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що останньому безпідставно було здійснено нарахування та виплати грошового забезпечення за період перебування на стаціонарному лікуванні у загальній сумі 363844,08 грн, у тому числі:
за серпень 2022 року: грошове забезпечення у розмірі 8773,92 грн, індексацію у розмірі 372,14 грн та додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн;
за вересень 2022 року: грошове забезпечення у сумі 13677,40 грн, індексацію у сумі 1281,80 грн та додаткову винагороду у сумі 100000,00 грн;
за жовтень 2022 року: грошове забезпечення у сумі 13677,40 грн, індексацію у сумі 1281,80 грн та додаткову винагороду у сумі 100000,00 грн;
за листопад 2022 року: грошове забезпечення у розмірі 13677,40 грн, індексацію у сумі 1424,80 грн;
за грудень 2022 року: додаткову винагороду у сумі 9677,42 грн (а.с. 50зв.-54).
Наказом командира військової частини НОМЕР_7 (з основної діяльності) №2073 від 28.12.2025 встановлено, що сума прямої дійсної шкоди інтересам військової частини НОМЕР_1 в розмірі відповідачем становить 363844,08 грн (а.с. 54зв.-57).
Вважаючи, що вказана вище сума грошового забезпечення є безпідставно набутими коштами, які мають бути відшкодовані ОСОБА_1 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.92 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Приписами частини 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.2019 №548-XIV (далі - Статут №548-XIV).
Статтею 11 Статуту №548-XIV передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 26 Статуту №548-XIV військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно зі статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до статті 1 Закону №160-IX, матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Приписами статті 3 Закону №160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;
3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (стаття 4 Закону №160-IX).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Абзац 1 частини другої статті 8 Закону №160-IX встановлює, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частиною третьою статті 8 Закону №160-IX передбачено, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина 2 статті 10 Закону №160-IX).
Згідно частини 1 статті 12 Закону №160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина 2 статті 12 Закону №160-IX).
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 9 Порядку №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Відповідно до пункту 12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Натомість, згідно пункту 15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Також, відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн та 30000 грн не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, згідно частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини 2 статті 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зробив висновок про те, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України, як винятку із статті 1212 ЦК України, суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
З матеріалів справи вбачається, що призваний по мобілізації, на особливий період солдат ОСОБА_1 у період з 31.07.2022 до 23.08.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах. Після виписки з КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» Кіровоградської обласної ради не прибув до місця проходження служби - військової частини НОМЕР_4 , з 23.08.2022 вважається таким, що самовільно залишив місце служби та відсутній на службі без поважних причин.
Під час службового розслідування за фактом протиправного нарахування грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 встановлено, що останній обліковувався як військовослужбовець, який перебуває на стаціонарному лікуванні і до 04.12.2022 протиправно отримував грошове забезпечення в повному обсязі, починаючи з місяця залишення місця стаціонарного лікування, а саме з 23.08.2022.
У зв`язку з неповідомленням про завершення лікування 23.08.2022 та неповерненням до місця несення служби позивачем зайво нараховано та виплачено ОСОБА_1 363844,08 грн, у тому числі: за серпень 2022 року - 109146,06 грн; за вересень 2022 року - 114 959,20 грн; за жовтень 2022 року - 114 959,20 грн; за листопад 2022 року - 15 102,20 грн; за грудень 2022 року - 9677,42 грн.
Оскільки ОСОБА_1 був відсутній на службі без поважних причин з 23.08.2022 по 04.12.2022, проте продовжував отримувати грошове забезпечення, суд доходить висновку, що дані виплати були здійснені безпідставно, в супереч пункту 15 Порядку №260 та в наслідок недобросовісності зі сторони набувача, а відтак наявні підстави для стягнення безпідставно набутих коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц дійшла висновку, що «у разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас встановлення правомірності дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця передбачене в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби."
Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 у справі № 14-481цс18.
Відповідач на час безпідставного отримання ним грошового забезпечення перебував на військовій службі, мав статус військовослужбовця. Позов пред`явлений військовою частиною про стягнення шкоди, завданої особою під час проходження нею військової служби внаслідок ухилення від проходження військової служби.
За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, що станом на час розгляду справи, відповідач не надав до суду доказів про повернення безпідставно отриманого грошового забезпечення в розмірі 363844,08 грн, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача вказаної суми безпідставно набутих коштів.
Натомість, відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно до частини 2 статті 139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) безпідставно набуті ним грошові кошти в сумі 363844 (триста шістдесят три тисячі вісімсот сорок чотири) гривень 08 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ).
Відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК