П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/18321/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
07 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 064250010618 від 29.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.11.2001 по 13.01.2003 на посаді медичної сестри анестезістки реанімаційного відділення Малинського районного територіального медичного об`єднання, період роботи з 01.11.2007 по 16.04.2025 на посаді сестри медичної стаціонарного відділення реанімації в Державній установі "Інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського Академії медичних наук України" та здійснити з 16.04.2025 перерахунок і виплату пенсії з урахуванням вже проведених виплат.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 17.04.2025 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров`я, на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка їй призначена із розрахунку страхового стажу в 29 років 4 міс. 18 днів.
19.05.2025 та 10.06.2025 позивачка зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявами про перерахунок пенсії з урахуванням у подвійному розмірі стажу роботи з 12.11.2001 по 13.01.2003 на посаді медичної сестри анестезістки реанімаційного відділення Малинського районного територіального медичного об`єднання та у період з 01.11.2007 по 16.04.2025 на посаді сестри медичної стаціонарного відділення реанімації в Державній установі "Інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського Академії медичних наук України".
Як стверджує представник відповідача 1, після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуто подану таку за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви прийнято рішення № 064250010618 від 29.07.2025 про відмову у зарахуванні її періоду роботи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я до подвійного стажу та перерахунку призначеної пенсії.
Позивачка вважає свої права порушеними, що спонукало її звернення до суду із даною позовною заявою.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004. Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону № 1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.
Згідно статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 (далі - Порядок № 383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Із трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.08.2001 вбачається, що позивачка у період з 12.11.2001 по 13.01.2003 працювала на посаді медичної сестри анестезістки реанімаційного відділення Малинського районного територіального медичного об`єднання та у період з 01.11.2007 по 16.04.2025 на посаді сестри медичної стаціонарного відділення реанімації в Державній установі "Інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського Академії медичних наук України".
Отже, в період з 12.11.2001 по 13.01.2003 та з 01.11.2007 по 16.04.2025 позивачка працювала на посадах в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, який набрав чинності 01.01.2004, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону № 1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачами під час виконання покладених на них функцій.
Проаналізувавши викладені положення, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідно до статті 60 Закон № 1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2025 у справі № 420/8637/24.
Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний щодо протиправності прийнятого Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 064250010618 від 29.07.2025, та скасував таке рішення, і правильно з метою здійснення ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати у подвійному розмірі до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.11.2001 по 13.01.2003 на посаді медичної сестри анестезістки реанімаційного відділення Малинського районного територіального медичного об`єднання, період роботи з 01.11.2007 по 16.04.2025 на посаді сестри медичної стаціонарного відділення реанімації в Державній установі "Інститут фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського Академії медичних наук України" та здійснити з 16.04.2025 перерахунок і виплату пенсії з урахуванням вже проведених виплат.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.