П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/139/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
06 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт-рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №4953/25/820 від 05.11.2025 відносно ОСОБА_1
- зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальпих проблем інвалідності МОЗ України» провести повторне оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 з урахуванням усіх медичних документів.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
25 травня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
04 серпня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника позивача.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивачка перебуває на обліку в головному управлінні та з 2003 отримувала пенсію за віком, із Відповідно до довідки від 17.04.2022 №24 про обставини травми (порушення, контузії, каліцтва), старший лейтенант ОСОБА_1 24 лютого 2022 року одержав: мінно-вибухову травму Закриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Вогнепальне осколкове проникаюче поранення лівої гомілки та лівого плеча. За обставин: 24 лютого 2022 року, зоні відповідальності ОУВ Примор`я, поблизу населеного пункту Олешки Херсонської області, під час артилерійського обстрілу зі сторони збройних сил російської федерації. Під час виконання обов`язків військової служби, завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.08.2025 №216/25/934/Р встановлено, що згідно критеріїв встановлення інвалідності затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, у позивача наявне легке обмеження життєдіяльності та встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 %, інвалідність не встановлено.
Не погоджуючись із рішенням щодо невстановлення інвалідності, позивач подав скаргу до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальної комісії від 05.11.2025 №4953/25/820 вказано, що на підставі встановлених під час розгляду медичної документації, в т.ч. ЕНМГ, порушень обмеження життєдіяльності, а саме: пересування - легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності - легкий ступінь обмеження, орієнтації відсутність - обмеження, навчання - відсутність обмеження, самообслуговування - відсутність обмеження, спілкування - відсутність обмеження, контролю за поведінкою - відсутність обмеження, відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, підстави до визнання особою з інвалідністю відсутні. Відповідно до наказу № 420 від 05.06.2012, п. 12, встановлено 25% втрати професійної працездатності по причині «Поранення, ТАК, пов`язане зі захистом Батьківщини».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України №2961-IV ід 06.10.2005 «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Закон №.2961-IV).
Дія цього Закону поширюється, зокрема на: військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збро наступних мотивів.
Частинами 1-4, 17 ст.7 Закону №.2961-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року, затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до пункту 2 даної Постанови, установлено, що до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року (далі по тексту Порядок № 1338), цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно- спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності (пункт 3 Порядку № 1338).
Оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті (пункт 4 Порядку № 1338).
Оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку (пункт 6 Порядку № 1338).
Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди) (пункт 8 Порядку № 1338).
Відповідно до пункту 21 підпункту 2 Порядку № 1338 до електронного направлення, серед іншого, додаються електронні копії оригіналів таких документів: медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров`я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання: у разі надання медичної допомоги в умовах стаціонару, що пов`язано з діагнозом або станом здоров`я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, в обсязі лише тих даних, на підставі яких встановлено ступінь важкості захворювання або діагноз, який розглядатиметься експертною командою; у разі надання медичної допомоги в амбулаторних умовах, що пов`язано з діагнозом або станом здоров`я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, за останній рік із закладу (закладів) охорони здоров`я, де проводилося лікування або обстеження, та/або оригінали консультативних висновків лікарів та/або діагностичних досліджень за останній рік щодо діагнозу або стану здоров`я, який розглядатиметься експертною командою; результати лабораторних, інструментальних, променевих та інших обстежень, що підтверджують діагнози або стани здоров`я та ступінь їх важкості. Для громадян України, які тимчасово на законних підставах перебувають за кордоном, - медичні документи, видані закладом охорони здоров`я в країні перебування (крім медичних документів, виданих у Російській Федерації або Республіці Білорусь), засвідчені відповідно до вимог законодавства України переклади на українську мову; копія індивідуального реабілітаційного плану (за наявності); акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я.
На підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров`я: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; поранення чи інші ушкодження здоров`я одержані під час антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України; одержані під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання (пункт 23 Порядку № 1338).
Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (пункт 31 Порядку).
Якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ (пункт 32 Порядку № 1338).
За результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам наступних мотивів.
Пунктом 52 Порядку № 1338 встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальної комісії від 05.11.2025 №4953/25/820 вказано, що на підставі встановлених під час розгляду медичної документації, в т.ч. ЕНМГ, порушень обмеження життєдіяльності, а саме: пересування - легкий ступінь обмеження, здатність до трудової діяльності - легкий ступінь обмеження, орієнтації відсутність - обмеження, навчання - відсутність обмеження, самообслуговування - відсутність обмеження, спілкування - відсутність обмеження, контролю за поведінкою - відсутність обмеження, відповідно до Постанови КМУ №1338 від 15.11.2024 року, підстави до визнання особою з інвалідністю відсутні. Відповідно до наказу № 420 від 05.06.2012, п. 12, встановлено 25% втрати професійної працездатності по причині «Поранення, ТАК, пов`язане зі захистом Батьківщини».
Відповідно до п.1, 2 «Порядку встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 05 червня 2012 року № 420 (далі Порядок), цей Порядок визначає механізм встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання), що здійснюється в закладах охорони здоров`я експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі експертна команда).
Ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється у відсотках.
Відповідно до п. 10 Порядку за наявності у особи наслідків, спричинених двома або більше випадками, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється: 1) при I групі інвалідності не вище 100%; 2) при II групі інвалідності не вище 85%; 3) при III групі інвалідності не вище 65%. У випадках не встановлення інвалідності особі сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40%.
Відповідно до абз.5,6 п.12 Порядку, При помірно виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності), якщо особа може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30-60 відсотків. У разі невстановлення інвалідності особі, якщо вона може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи, або при зміні умов праці, що призводять до зниження заробітку, або якщо виконання її професійної діяльності вимагає більшого навантаження, ніж раніше, відсотки втрати професійної працездатності не повинні перевищувати 25 відсотків, а при поєднанні декількох випадків 40 відсотків.
Відповідно до Постанови КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338, третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами. обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Відповідно до п.12 Порядку, при помірно виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності), якщо особа може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з вираженим зниженням кваліфікації або із зменшенням обсягу виконуваної роботи або якщо він втратив здатність продовжувати професійну діяльність внаслідок помірного порушення функцій організму, але може у звичайних виробничих умовах продовжувати професійну діяльність нижчої кваліфікації, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30-60 відсотків. Враховуючи наведене, ступінь втрати професійної працездатності напряму впливає на визначення інвалідності особи, якщо особа має втрату професійної працездатності у розмірі 45%, це вказує на наявність 3 групи інвалідності .
Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 04 березня 2019 року (справа № 805/773/17-а) «Системний аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновків, що ступінь обмеження життєдіяльності є загальним критерієм як при встановленні інвалідності, так і при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності. При цьому, для встановлення інвалідності, поміж іншого, має значення ступінь втрати професійної працездатності у відсотковому співвідношенні, який визначається медико-соціальними експертними комісіями відповідно до Порядку № 420.
Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який 24 лютого 2022 року під час виконання обов`язків військової служби в зоні відповідальності ОУВ Примор`я поблизу населеного пункту Олешки Херсонської області отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку), а також вогнепальне осколкове проникаюче поранення лівої гомілки та лівого плеча, тобто отримані ним ушкодження є наслідком безпосередньої участі у заходах, пов`язаних із захистом Батьківщини та відсіччю збройної агресії Російської Федерації проти України.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.08.2025 № 216/25/934/Р визначено наявність у позивача легкого ступеня обмеження життєдіяльності та встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 25 %, у зв`язку з чим інвалідність не встановлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».
За результатами розгляду скарги рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 05.11.2025 № 4953/25/820 встановлено, що на підставі дослідженої медичної документації, (ЕНМГ), у позивача наявні порушення життєдіяльності легкого ступеня, а саме: щодо пересування та здатності до трудової діяльності - легкий ступінь обмеження, при відсутності обмежень за іншими основними категоріями життєдіяльності. У зв`язку з цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, підстав для встановлення інвалідності не виявлено. Водночас, згідно з пунктом 12 наказу № 420 від 05.06.2012, позивачу визначено 25 % втрати професійної працездатності з причини поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Проте, позивач зазначав, що незважаючи на проведені оперативні втручання та тривале лікування, суттєвого полегшення стану досягнуто не було больовий синдром зберігається, функціональні порушення нижньої кінцівки залишаються стійкими, а результати електронейроміографії підтверджують значне зниження провідності нервових імпульсів, що свідчить про відсутність істотної позитивної динаміки та незворотний характер ушкодження.
Згідно з протоколом електронейроміографії, проведеної 13 серпня 2025 року у медичному центрі «Ультрадіагностика» у ОСОБА_1 виявлено виражені патологічні зміни. Результати обстеження засвідчили наявність післятравматичної сенсорно-моторної нейропатії лівого великогомілкового нерва з показниками 47,53% від норми.
Суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних та також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, повинні уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
В свою чергу, зі змісту Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальної комісії від 05.11.2025 №4953/25/820 не вбачається, що таке рішення прийнято на підставі повного та всебічного дослідження стану здоров`я позивача.
Більше того, судом першої інстанції доречно зауважено, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав витребуваних судом доказів та матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а також не надав жодних пояснень щодо спірних правовідносин.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача та не доведено правомірності прийнятого рішення.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.11.2025 №4953/25/820 є протиправним, оскільки прийняте з порушенням встановленої процедури, без належного дослідження всіх обставин справи та без урахування всіх наявних медичних документів позивача.
Як наслідок, порушене право позивача належним чином відновлене у спосіб визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" від 05.11.2025 №4953/25/820, прийнятого стосовно ОСОБА_1 ., а також зобов`язання Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» провести повторне оцінювання функціонального стану позивача з урахуванням усіх наявних медичних документів.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.