П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/12434/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
06 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій позивач просив:
- визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у здійсненні перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції у період 2017-2022 років;
- зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 перерахунок тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції у період 2017-2022 років та надати підтверджуючу інформацію про наявну кількість днів додаткової оплачуваної відпустки.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, оформлену листом від 07.04.2025 №6031-2025, у здійсненні перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки.
Зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 перерахунок тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки та надати йому інформацію про наявну кількість днів додаткової оплачуваної відпустки.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 23.10.2017 прийнятий на службу в поліцію, де продовжує проходити службу.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі №240/2065/22, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2023, зобов`язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 1 квітня 2006 року до 7 вересня 2017 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року у справі №240/30851/23, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2024 року, зобов`язано Департамент патрульної поліції здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату грошового забезпечення за період служби в Департаменті патрульної поліції з 23 жовтня 2017 року по 13 серпня 2023 року включно, в частині виплати надбавки за вислугу років, в тому числі премії, із врахуванням до стажу служби в поліції наявного стажу служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01 квітня 2006 року по 07 вересня 2017 року, з урахуванням висновків суду у даній справі та раніше виплачених сум.
Листом від 07.04.2025 №6031-2025 Департамент патрульної поліції на запит позивача про перерахунок додаткової відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки повідомив, що на виконання цього рішення наказом ДПП від 14.08.2023 №1030о/с установлено стаж служби в поліції - 18 років 02 місяці 15 днів (станом на 14.08.2023). Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 № 240/30851/23 ДПП зобов`язано здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період служби в ДПП з 23.10.2017 до 13.08.2023 у частині виплати надбавки за вислугу років, у тому числі премії, з зарахуванням до стажу служби в поліції наявного стажу служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.04.2006 до 07.09.2017 (зважаючи на висновки суду в цій справі та раніше виплачені суми). Таким чином, станом на 01.04.2025 набуто право за стаж служби в поліції на оплачувані відпустки за 2022 рік - 1 доба, за 2023 рік - 13 діб, за 2024 рік - 14 діб, за 2025 рік - 14 діб (після 30.05.2025 - 15 діб). Ураховуючи викладене, підстав для перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки немає.
Вважаючи протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у здійсненні перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2017-2022 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.83 КЗпП України.
Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон №580-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч.ч.1 і 3 ст.59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.60 наведеного Закону).
Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин 9-11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Таким чином, відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки у порядку та тривалості, визначених цим Законом. Водночас, особливості обчислення тривалості відпусток урегульовано статтею 93 зазначеного Закону, частиною третьою якої передбачено, що за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більше ніж п`ятнадцять календарних днів.
Судовим рішенням у справі № 240/2065/22, яке набрало законної сили, встановлено, що період служби позивача в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01 квітня 2006 року по 07 вересня 2017 року підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.
На виконання даного рішення наказом ДПП від 14.08.2023 № 1030о/с установлено стаж служби в поліції - 18 років 02 місяці 15 днів (станом на 14.08.2023).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що на момент прийняття позивача на службу до Національної поліції у 2017 році в нього вже виникло право на щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби, яке підлягало реалізації, починаючи з відповідного періоду служби.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що право на зарахування стажу виникло у позивача лише після ухвалення Житомирським окружним адміністративним судом рішення від 21.04.2023 у справі № 240/2065/22, колегія суддів вважає помилковими. Зазначене судове рішення не створює нових прав, а має правовідновлювальний характер, оскільки спрямоване на захист та відновлення вже існуючого права позивача, порушеного відповідачем. Зокрема, у вказаній справі судом визнано протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у зарахуванні до стажу служби в поліції періоду служби з 01.04.2006 по 07.09.2017 в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Стосовно позиції апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд також вважає їх безпідставними. Предметом оскарження у цій справі є відмова Департаменту патрульної поліції у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за період 2017-2022 років, викладена у листі № 6031-2025 від 07.04.2025. Саме з моменту отримання зазначеного листа позивач дізнався про порушення свого права. Враховуючи, що позов подано 05.05.2025, позивачем дотримано встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання відмови Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, оформленої листом від 07.04.2025 №6031-2025, протиправною та зобов`язання його здійснити ОСОБА_1 перерахунок тривалості щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за період 2017-2022 років, а також надати інформацію про наявну кількість днів такої відпустки.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.