Справа № 212/14105/25
2/212/1567/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2026 року Покровський районний суд міста Кривого Рогу
в складі: головуючого, судді - Козлов Ю.В.
за участю секретаря судового засідання - Кучеренко Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Жданівської міської ради, Донецької обласної військової адміністрації про визначення права власності на нерухоме майно,-
ВСТАНОВИВ:
В провадження Покровського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла вище вказана позовна заява, яка була змінена 30.12.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.10.1996 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано Кіровським державним комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації та внесено до реєстрової книги за № 1993.
Позивачі зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті була заведена спадкова справа, а 01 липня 2025 року між спадкоємцями укладено договір про поділ спадщини.
Посилаючись на те, що відомості про спірну квартиру відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, позивачі звернулися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 79904338 від 14.07.2025 у проведенні державної реєстрації прав було відмовлено з підстав того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Посилаючись на неможливість здійснення державної реєстрації права власності в позасудовому порядку, позивачі просили суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/3 частині квартири за кожним, а за ОСОБА_4 - право власності на 1/3 частину квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Звернення до суду з позовом є єдиною можливістю позивачів відновити порушені права.
Ухвалою суду від 15.12.2025 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 05.03.2026 за правилами загального позовного провадження, витребувано докази.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 29.04.2026 у справі залучено співвідповідача та відкладено розгляд справи на 28.05.2026.
Ухвалою суду від 28.05.2026 закрито підготовче судове засідання, призначено судове засідання на 07.07.2026.
01.06.2026 від представника Донецької обласної військової адміністрації надійшов відзив, де зазначено, що Донецька обласна державна адміністрація не є належним відповідачем.
Позивачі у судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача не з`явився, надав суду письмову заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Представник Донецької обласної державної адміністрації просив розглядати справу у його відсутність та на підставі поданого відзиву.
Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом було встановлено, що о5.11.1977 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) уклали шлюб (а.с.23). Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_5 (а.с.45).
ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) 24.03.2010 уклали шлюб (а.с.40). Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_4 (а.с. 35).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (а.с. 41). Після смерті ОСОБА_5 була зареєстрована спадкова справа (а.с. 46, 47).
Згідно матеріалів спадкової справи (а.с. 200-233) встановлено, що після смерті ОСОБА_5 його батьки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 син ОСОБА_4 , в інтересах якої діє його мати, звернулися до нотаріуса П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на спадкове майно, яке складалось із спадкової маси : автомобіль марки RENAULT модель LOGAN, тип загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер
НОМЕР_2 , рік випуску 2019. колір - коричневий, що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ,
виданого ТСЦ 8045 19.11.2019 року; автомобіль марки RENAULT модель LOGAN, тип загальний легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , рік випуску 2019, колір - сірий, що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 ,
виданого ТСЦ 8043 25.04.2019 року: автомобіль марки RENAULT модель LOGAN, тип загальний легковий седан-В, помер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 , рік випуску 2020, колір - білий, що належав померлому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 ,
виданого ТСЦ 8046 04.11.2020 року. Згідно договору про поділ спадщини від 01.07.2025 між спадкоємцями було поділено спадкове майно.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 79904338 від 14.07.2025 у проведенні державної реєстрації прав було відмовлено з підстав того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (а.с. 49).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 22.10.1996, встановлено що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у рівних частках належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50-52).
Оцінка суду.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що судовий захист має бути ефективним та відповідати характеру порушеного права. Обраний спосіб захисту повинен бути таким, що дійсно усуває порушення права, а також не може застосовуватися за відсутності передбачених законом підстав. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.)
Згідно роз`яснень, наведених у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1268, 1269 ЦК України спадкоємець приймає спадщину шляхом подання заяви нотаріусу або вважається таким, що прийняв спадщину у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.10.1996 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належала на праві спільної часткової власності по 1/3 частині кожному квартира за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали спадкової справи не містять доказів звернення спадкоємців до нотаріуса з питання видачі свідоцтва про право на спадщину саме на 1/3 частку спірної квартири та постанови нотаріуса про відмову у видачі такого свідоцтва. За таких обставин рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації саме по собі не підтверджує неможливості оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та не є достатньою підставою для судового визнання права власності у порядку спадкування.
Суд звертає увагу, що обраний позивачами спосіб захисту повинен відповідати характеру порушеного права та бути ефективним. При цьому судове визнання права власності не може підміняти собою нотаріальний порядок оформлення спадкових прав, якщо позивачами не доведено неможливість реалізації такого порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19 (провадження № 61-16069св20).
У даній справі матеріали спадкової справи не містять доказів звернення спадкоємців до нотаріуса з питання видачі свідоцтва про право на спадщину саме на 1/3 частку спірної квартири та не містять постанови нотаріуса про відмову у видачі такого свідоцтва. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що оформлення спадкових прав щодо зазначеного нерухомого майна є неможливим у позасудовому порядку.
Крім того, зі спадкової справи вбачається, що спадкоємцями є чотири особи. Так, після смерті ОСОБА_5 його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини на користь малолітнього сина ОСОБА_4 , який також є спадкоємцем. Разом із тим матеріали спадкової справи не містять відомостей про включення 1/3 частки спірної квартири до складу спадкового майна, визначення часток спадкоємців щодо цього нерухомого майна, а також про видачу чи відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно. Саме до повноважень нотаріуса належить встановлення складу спадкового майна, кола спадкоємців, їхніх спадкових часток та видача свідоцтв про право на спадщину. За відсутності вчинення таких нотаріальних дій та відповідної постанови нотаріуса суд не вправі підміняти нотаріальний порядок оформлення спадкових прав шляхом безпосереднього визначення спадкових часток і визнання права власності на спадкове майно.
Оскільки заявлений позов спрямований на судове підтвердження права власності на спірну квартиру з урахуванням переходу права на частку померлого співвласника у порядку спадкування, а підстави для судового визнання права власності на зазначену спадкову частку позивачами не доведені, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Таким чином, оцінивши всі подані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування обраного ними способу судового захисту, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Жданівської міської ради, Донецької обласної військової адміністрації про визначення права власності на нерухоме майно - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_10 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_11 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інтереси якого представляє ОСОБА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Жданівська міська рада, Код ЄДРПОУ - 04053068, місцезнаходження за адресою : 86391, Донецька область, м. Жданівка, вул. Комсомоська, 1.
Відповідач: Донецька обласна військова адміністрація, Код ЄДРПОУ - 00022473, місцезнаходження за адресою : 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 6.
Суддя: Ю. В. КОЗЛОВ