Судові рішення

Постанова № 138841246 у справі № 212/1145/26 від 06.08.2026

Постанова від 06.08.2026 у цивільній справі № 212/1145/26 (категорія «Спори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»). Суд: Дніпровський апеляційний суд, суддя Остапенко В. О.

Справа№ 212/1145/26
СудДніпровський апеляційний суд
СуддяОстапенко В. О.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСпори про відшкодування шкоди, заподіяної від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Дата ухвалення06.08.2026
Надійшло до реєстру09.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138841246

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7385/26 Справа № 212/1145/26 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/1145/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Дяченко Д.П.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка, внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що її чоловік - ОСОБА_2 , з яким вони перебували у шлюбі з 1980 року, працював на ПрАТ «Суха Балка» (далі - Відповідач, ПрАТ «Суха Балка», підприємство, яке є правонаступником: рудника «Суха Балка», ВАТ «Суха Балка», після приведення діяльності у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства» - ПАТ «Євраз Суха Балка»/ПрАТ Євраз Суха Балка») з 11 липня 1978 року по 10 липня 2002 року на посадах електрослюсаря, бурильщика, прохідника з правом ведення вибухових робіт. Був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію.

27 червня 2001 року щодо ОСОБА_2 було складено Акт розслідування професійного захворювання №20 (далі - Акт), відповідно до якого він, виконуючи роботу в шкідливих умовах праці (належать до ІІІ класу 2-го ступеня) за вказаними посадами піддавався впливу шкідливих факторів і через тривалий строк роботи в умовах підвищеної вібрації та пилу набув професійне захворювання: вібраційна хвороба першої-другої ст., синдром вегетативно сенсорної полінейропатії у вигляді плечолопаткового периартрозу і ліктьового артрозу НФС 0-1 ст.; пиловий бронхіт 1 ст. з бронхоспастичним синдромом. Емфізема легень 1 ст. ДН 1-2 ст.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія ДНА-02 № 05795 від 21 листопада 2005 року ОСОБА_2 було безстроково встановлено втрату працездатності 40 % (25% - вібраційна хвороба та 15% - ХОЗЛ).

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 122299 від 13 жовтня 2022 року втрата професійної працездатності ОСОБА_2 зросла до 90% (85%-ХОЗЛ, 5%- вібраційна хвороба). Та була встановлена в такому значенні безстроково, надано потерпілому 1Б групу інвалідності.

Отже, внаслідок професійного захворювання, яке прогресувало, чоловік позивачки мав втрату працездатності в обсязі 90% станом на 2022 рік.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 66 років внаслідок професійного захворювання - Хронічного обструктивного захворювання легень, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2024 року та довідкою про причини смерті від 13 серпня 2024 року.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/10/Р від 06 січня 2026 року, викладеним у витягу №125/26/10/В, встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я - за основним діагнозом: J68.4 - Хронічні респіраторні стани, спричинені дією хімічних речовин, газів, димів і парів, супутні діагнози: атеросклероз артерій кінцівок, неуточнений; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; вплив вібрації.

Таким чином, працюючи на підприємстві відповідача, чоловік позивачки набув ряд захворювань (зокрема - ХОЗЛ), які з моменту встановлення у 2001 році до моменту смерті в 2024 році впливали на його працездатність та якість його життя, він став інвалідом, не мав змоги вести звичне життя, тому що змушений був постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршувався. Внаслідок професійного захворювання чоловік позивачки помер, що завдає їй моральних страждань. Зазначає, що у зв`язку із втратою чоловіка позивач зазнає душевного болю й відчуває сильний емоційний стрес, чим їй завдано моральну шкоду.

На підставі наведенного вище позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь, без утримання податків та зборів, моральну шкоду у розмірі 1 037 640 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн, без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка», ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та смертю батька позивача від професійного захворювання, підприємство не вчиняло будь-яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянню моральних страждань ОСОБА_1 . Зазначає, що працівник ОСОБА_2 свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження здоров`я.

Стягнутий судом розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_1 400 000 грн не відповідає ні вимогам розумності, виваженості, ні вимогам справедливості та критеріям ст. 23 ЦК України.

На думку відповідача, судом першої інстанції надано більшу перевагу доказам позивачки, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду і задоволенню позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Толстих А.Б. просить залишити рішення суду без змін, як законне і обґрунтоване, аепляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який наполягав на доводах апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Толстих А.Б., яка запереувала проти задволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 16 серпня 1980 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу прізвище дружні присвоєно « ОСОБА_4 ».

Актом № 20 розслідування хронічного професійного захворювання від 27 червня 2001 року проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання вібраційної хвороби першої-другої ст., синдром вегетативно сенсорної полінейропатії у вигляді плечолопаткового периартрозу і ліктьового артрозу НФС 0-1 ст.; пилового бронхіту 1 ст. з бронхоспастичним синдромом. Емфізема легень 1 ст. ДН 1-2 ст. Комісією встановлено, що вказані хронічні професійні захворювання виникли у ОСОБА_2 внаслідок його роботи у важких умовах праці за професією прохідника.

21 листопада 2005 року ОСОБА_2 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 40 %, з яких 25% по вібраційній хворобі, 15% за ХОЗЛ, безстроково.

13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 90 %, з яких 5% по вібраційній хворобі, 85% за ХОЗЛ, безстроково.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/10/В від 06 січня 2026 року, встановлено наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та отриманим ним за життя професійним захворюванням легень.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивачці має бути відшкодовано моральну у зв`язку зі смертю чоловіка внаслідок отриманих ним професійних захворювань на підприємстві відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого, виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Позивач ОСОБА_1 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім`ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивачки на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

На думку колегії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ПрАТ «Суха Балка» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачці - дружині померлого, оскільки у зв`язку зі смертю чоловіка позивачки від профзахворювань, вона переносить моральні страждання, які полягають у душевних та психічних стражданнях, що призводять до порушення його звичного ритму та способу життя.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та смертю ОСОБА_2 від отриманих професійних захворювань, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вищеприведеними медичними документами встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 були професійні захворювання, які були отримані ним на підприємстві відповідача.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять належних доказів протиправних дій відповідача відносно ОСОБА_2 , тому ПрАТ «Суха балка» не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди, безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно Акту № 20 розслідування хронічного професійного захворювання від 27 червня 2001 року причиною професійних захворювань ОСОБА_2 слугувала його робота у важких умовах праці за професією прохідника.

Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повному обсязі відповідають вимогам діючого цивільного законодавства та роз`ясненням, наданими Пленумом Верховного Суду України в п.5 Постанови «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої надає перевагу лише аргументам та доводам, які викладені в заяві позивача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, взяв до уваги пояснення та відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування на підставі ст.ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 400 000 грн, суд виходив того, що сам смерті ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його дружина відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Дружина втратила близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивачки і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 400 000 грн, що відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1 , яка втратила чоловіка та залишилась без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
06.08.2026 Постанова № 138841245 Дніпровський апеляційний суд
27.07.2026 Ухвала № 138538437 Дніпровський апеляційний суд
29.06.2026 Ухвала № 137799639 Дніпровський апеляційний суд
28.05.2026 Ухвала № 136944200 без тексту Дніпровський апеляційний суд
13.05.2026 Ухвала № 136488726 без тексту Дніпровський апеляційний суд
15.04.2026 Рішення № 135818780 без тексту Покровський районний суд міста Кривого Рогу
15.04.2026 Рішення № 135818777 без тексту Покровський районний суд міста Кривого Рогу
27.02.2026 Ухвала № 134416101 без тексту Покровський районний суд міста Кривого Рогу
27.02.2026 Ухвала № 134416085 без тексту Покровський районний суд міста Кривого Рогу
06.02.2026 Ухвала № 133932390 без тексту Покровський районний суд міста Кривого Рогу