ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/236/26 Справа № 199/5070/23 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року у складі судді Якименко Л.Г. у справі № 199/5070/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна, про поновлення строку для прийняття спадщини, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, пред`явленим до ОСОБА_1 , визначивши третьою особою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєву Н.С., на предмет поновити йому строк для прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи це тим, що позивачеві та ОСОБА_3 за її життя на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 2003 року, виданого державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С.
Після смерті матері відкрилася спадщина, що складається із частини зазначеної квартири, а також іншого нерухомого та рухомого майна.
Позивач зазначає, що він з 22 грудня 1992 року та по теперішній час зареєстрований та мешкає у вищевказаній квартирі разом зі своєю сім`єю, з 20 травня 2016 року має першу групу інвалідності безстроково та потребує стороннього догляду через порушення функцій опори і руху, внаслідок чого мати позивача ОСОБА_3 почала проживати у свого старшого сина - ОСОБА_1 , позивача у справі.
Однак, за життя батьків було прийнято рішення про умовний поділ майна між синами, а саме: спірна квартира мала перейти у власність позивача, а будинок АДРЕСА_2 мав перейти у власність відповідача, де останній по тепер і проживає. У зв`язку із зазначеними обставинами відповідач не приймав спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, після спливу строку на прийняття спадщини після смерті матері, позивач дізнався від нотаріуса про існування заповіту, відповідно до якого померла ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Для оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Отроцюк О.В., яка, у зв`язку із хворобою ОСОБА_2 , виїхала за адресою його проживання та завірила заяву про прийняття спадщини за законом та/або за заповітом від 07 березня 2023 року, зареєстровано в реєстрі за №№ 354, 355. Вказана заява була направлена до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Однак, постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. від 11 березня 2023 року за №660/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ним, відповідно до ст.1272 ЦК України, пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. Крім цього, відповідно до довідки від 12 серпня 2022 року №14/5-1561, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, позивач не був зареєстрований разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 станом на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач наголошує, що у нього немає можливості, окрім як у судовому порядку, захистити свої спадкові права, які він вважає порушеними (а.с.1-4 Том І).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Н.С., про поновлення строку для прийняття спадщини - задоволено.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Витрати по справі віднесено на рахунок держави (а.с.132-135 Том ІІ).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за станом здоров`я, у зв`язку із довготривалою хворобою, позивач, який має І групу інвалідності з порушень опорно-рухомого апарату, не мав можливості подати заяву про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк. Вказану причину суд вважає поважною. Тобто, позивач на час виникнення правовідносин, які є предметом спору, перебував у стані хвороби, що обмежувала його можливість особисто здійснювати певні юридично значимі дії, зокрема, звернення до нотаріуса або інших органів. У свою чергу, ОСОБА_2 , діючи добросовісно та маючи на меті забезпечити реалізацію своїх прав і законних інтересів, прийняв рішення видати довіреність на ім`я своєї дружини ОСОБА_5 з повноваженнями представляти його інтереси, у тому числі у спадкових та майнових питаннях. Вищезазначені в довіреності повноваження, на думку суду, дають підстави на звернення як до нотаріальної контори, так і до суду, оскільки оформлення спадщини шляхом вирішення певних процесуальних питань у судовому порядку, є невід`ємною частиною оформлення спадщини. Вказана довіреність НСТ 577889 від 28 лютого 2023 року посвідчена приватним нотаріусом ДМНО Отроцюк О.В., зареєстровано в реєстрі за №316, 317, ніким не оспорюється та не скасована. Видача довіреності зумовлена об`єктивним станом здоров`я позивача, що підтверджується наданими медичними довідками та є підставою вважати його дії розумними, обґрунтованими та спрямованими на уникнення порушення своїх прав.
Разом з цим суд першої інстанції вважав доведеним, що позивач від спадщини після смерті матері не відмовився, однак пропустив визначений законодавством строк для прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України, з поважних причин. При цьому суд першої інстанції зауважив, що у разі відмови у задоволенні позову, наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть не пропорційними та несправедливими, оскільки він втратить право на успадкування майна, яке залишилося після смерті матері, не з власної волі, а через тяжку хворобу та реальну неможливість самостійно звернутися до нотаріуса. Будучи особою з інвалідністю 1 групи, маючи єдине житло, він буде позбавлений права на обов`язкову частку у спадщині, яка передбачена законом. Тяжка хвороба, на яку хворіє позивач, безумовно є поважною причиною для поновлення строку для прийняття спадщини, а, відтак, і є підстави для застосування ч.3 ст. 1272 ЦК України.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в системі "Електронний суд", в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.138-145 Том ІІ).
Апеляційна скарга мотивована тим, що позов, як і інші документи у справі, не підписані особисто позивачем, а адвокат Сазонова М.О. не надавала договору з позивачем про надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_2 , що, на думку скаржника, свідчить про подання позову неповноважною особою, а суд першої інстанції на це уваги не звернув та не повернув позов позивачеві. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті зустрічного позову, поданого в рамках цієї справи, як і необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, якими скаржник мав довести факт недієздатності позивача, який вже більше 10 років втратив здатність писати, говорити та усвідомлювати свої дії та дії оточення, спілкується лише жестами та муканням. Разом з цим скаржник наголошує, що судом першої інстанції також було проігноровано клопотання про виклик позивача як свідка у справі та опитати його про обізнаність його про даний позов та надання довіреності як дружині, так і повноважень адвокату представляти його інтереси в суді, що просив зробити зокрема, в режимі відеоконференції.
Також скаржник наголосив, що в позові не зазначено жодної поважної причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, враховуючи, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні строк прийняття спадщини був продовжений на цілий рік. З позивачем разом мешкають дружина та кілька дорослих дітей, а травму позивач отримав за 2 роки до смерті матері та на час відкриття спадщини ще встановленої судом першої інстанції хвороби у позивача не було, а тому скаржник вважає, що відсутні докази неможливості позивача вступу у спадщину своєчасно.
Разом з цим скаржник наголосив, що позивач не має права на спадщину, як про це вказав приватний нотаріус у постанові про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а дружина позивача, яка відвідує секти, повідомила скаржника про повне відібрання у нього спірної квартири. Скаржник наголошує, що спірна квартира є його батьківським домом та він дуже не хотів би, щоб дружина позивача, користуючись його безпорадністю, віддала квартиру на користь секти, а позивача позбавила можливості в ній проживати.
Крім цього скаржник відзначає що судом першої інстанції йому не було надано можливість прочитати відзив на позов вголос в судовому засіданні, натомість, роз`яснення право на адвоката, як і не надано уваги факту підписання довіреності на ім`я дружини позивача самою дружиною, що, на думку скаржника, свідчить про відсутність належних повноважень діяти дружині позивача від його імені. Скаржник відзначив також, що у даній справі не залучено органі опіки та піклування, оскільки позивач знаходиться у безпорадному стані та не усвідомлює своїх дій.
Позивач ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника - адвоката Сазонову М.О. у червні 2025 року в системі "Електронний суд" подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його обґрунтованість, належне встановлення поважності причин пропуску ним такого строку за сукупності таких причин. Також наголосив, що доводи скаржник зводяться до образ позивача, та під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач також намагався робити такі дії в бік позивача. Разом з цим зазначив, що ордер адвоката є достатньою підставою для належних повноважень за для представлення інтересів позивача в суді, що передбачено ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та нормами ЦПК України. Доводи скаржника про те, що позивач є недієздатним не відповідають дійсності, адже судом він таким не визнавався, а в картці огляду сімейного лікарі від 06 квітня 2023 року зазначено, що позивач не розмовляє, однак контакту доступен, може відповідати кивком голови на запитання, що свідчить про усвідомлення позивачем дій навкруги. Сторона позивача наголошує і на тому, що клопотання скаржника про допит тяжко хворої людини, хоча б і в режимі відеозв`язку, може дуже негативно вплинути на здоров`я позивача, який не розмовляє, що і стало підставою для безумовної відмови у задоволенні такого клопотання судом першої інстанції. Представник позивача зазначила, що позивачем було пропущено строк на прийняття спадщини дійсно з дуже поважних причин, як то, через тяжку невиліковну хворобу та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно, що суд першої інстанції правомірно вважав поважними причинами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем (а.с.182-186 Том ІІ).
У жовтні 2025 року, у лютому та червні 2026 року ОСОБА_1 подав додаткові пояснення у справі в системі "Електронний суд", де просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на обставини, зокрема, проживання спадкодавця - матері сторін більше 20 років разом із відповідачем за його адресою проживання, зазначаючи, що позивач не проживав разом із спадкодавцем весь цей час і пропустив встановлений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини (а.с.201-204 Том ІІ).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13 березня 1969 року, актовий запис №590 (а.с.7 Том І).
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 2003 року, виданого державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Лебеденко Н.С., реєстровий №3-47 (а.с.11 Том І).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 10 лютого 2022 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №179 (а.с.102 зворот Том ІІ).
Після смерті матері відкрилася спадщина, що складається із частини квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 червня 2005 року, виданого КП «ДМБТІ» (а.с.12 Том І).
ОСОБА_3 14 березня 2017 року склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мішекіним В.В., реєстровий №320, яким заповіла ОСОБА_1 все належне їй майно після її смерті (а.с.108 Том ІІ).
Позивач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою №006272 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою 28 березня 2023 року Центром надання адміністративних послуг м. Дніпра (а.с.21 Том І).
Для оформлення своїх спадкових прав позивач звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Отроцюк О.В., яка у зв`язку із хворобою ОСОБА_2 виїхала за адресою його проживання та завірила заяву про прийняття спадщини за законом та/або за заповітом від 07 березня 2023 року, зареєстровано в реєстрі за №354, 355. Вказана заява була направлена до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (а.с.14 Том І).
Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. від 11 березня 2023 року за №660/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ОСОБА_2 відповідно до ст.1272 ЦК України пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. Крім цього, відповідно до довідки від 12 серпня 2022 року №14/5-1561, виданої Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 не був зареєстрований разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 станом на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15 Том І). Іншим спадкоємцям відповідно до спадкової справи, копія якої досліджена судом, є ОСОБА_1 ..
Також судом першої інстанції встановлено, що з 20 травня 2016 року позивач має першу групу інвалідності безстроково та потребує стороннього догляду через порушення функцій опори і руху, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №497732 (а.с.10 Том І).
Відповідно до довідки ЛКК №43/6 від 10 квітня 2023 року, виданою КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №8» ДМР, ОСОБА_2 знаходиться під наглядом лікаря-терапевта АЗПСМ в КНП «ДЦП МСД № 8», невролога та травматолога КНП «МКЛ № 9» ДМР (а.с.234 Том І).
Вказана довіреність НСТ 577889 від 28.02.2023 року посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В., зареєстровано в реєстрі за №316, 317, ніким не оспорюється та не скасована (т. 1, а.с.132).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначив, що позивач, діючи добросовісно та маючи на меті забезпечити реалізацію своїх прав і законних інтересів, прийняв рішення видати у лютому 2023 року довіреність на ім`я своєї дружини ОСОБА_6 , яка відповідно до наданого документа отримала повноваження представляти його інтереси, у тому числі у спадкових та майнових питаннях. Суд вважав доведеним, що вищезазначені в довіреності повноваження дають підстави на звернення як до нотаріальної контори, так і до суду, оскільки оформлення спадщини шляхом вирішення певних процесуальних питань у судовому порядку, є невід`ємною частиною оформлення спадщини, правом на що позивач і скористався через дружину, звернувшись до нотаріуса вже в березні 2023 року.
Видача довіреності зумовлена об`єктивним станом здоров`я позивача, що підтверджується наданими медичними довідками та є підставою вважати його дії розумними, обґрунтованими та спрямованими на уникнення порушення своїх прав.
Разом з цим суд першої інстанції вважав доведеним поважність причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини шляхом звернення його до нотаріально контори із відповідною заявою, а, відтак, і наявність підстав для надання позивачеві додаткового строку для звернення до нотаріуса у 2 місця з дати набрання рішення суду законної сили.
Колегія суддів повністю погоджується як зі встановленими фактичними обставинами справи, визначенням судом першої інстанції характеру спірних правовідносин, так і з висновком суду першої інстанції із застосуванням норм як матеріального права, які регулюють такі спірні правовідносини, так і процесуального права, виходячи з наступного.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 1 статті 1269 ЦК України установлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №161/9998/17 виклав правову позицію та зазначив, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. За диспозицією зазначеної норми закону у разі встановлення поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини, суд визначає додатковий строк спадкоємцю, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на час вчинення цих дій.
Колегія суддів відзначає, що запровадження в Україні воєнного стану, тимчасова окупація частини її територій, а також ведення активних бойових дій суттєво впливають на вирішення судами спорів про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Йдеться передусім про ті обставини, які перешкоджають спадкоємцю вчасно прийняти спадщину. З матеріально-правової точки зору суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для прийняття ним спадщини, за умови поважності причин пропуску такого строку. При цьому «поважність» у контексті досліджуваної проблематики є оціночною категорією спадкового права. Ознаками оціночних понять є, по-перше, їх законодавча неврегульованість, а по-друге, їх конкретизація у процесі правозастосування. У кожному конкретному випадку суд має з`ясувати, чи є обставина, на яку посилається позивач, поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
У п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 164 положення про те, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці (набрало чинності 29.06.2022 р.).
У подальшому це положення було виключене на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» від 09.05.2023 р. № 469 (набрало чинності 23.05.2023 р.).
Верховний Суд у своїй постанові від 25 січня 2023 року, справа № 676/47/21, провадження № 61-8014св22 наголосив, що законодавець як у ст. 1270 ЦК, так і в інших нормах ЦК не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку для прийняття спадщини», та можливості в постанові КМУ визначати інші правила щодо строку для прийняття спадщини. Пункт 3 постанови КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 р. № 164 суперечить ст. 1270, 1272 ЦК, а тому не підлягає застосуванню.
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови ВС від 03 квітня 2024 року справа № 639/8197/21, провадження № 61-14773св23.
Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім`єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
Часто позивачі посилаються на події, що відбувалися до часу відкриття спадщини або настали вже після строку, встановленого законом для її прийняття (перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, перебування за кордоном тощо). ВС з цього приводу наголосив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова від 17 серпня 2023 року, справа № 626/274/22, провадження № 61-8694св23.
Колегія суддів наголошує, що закінчення строку, встановленого ст. 1270 ЦК України на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у даній справі є 08 серпня 2022 року, а позивач, як інвалід першої групи інвалідності з порушенням опорно-рухомого апарату з 2016 року, який позбавлений можливості рухатись, говорити, бачити, що підтверджує у скарзі і відповідач, пропустив строк на незначний період, видавши у лютому 2023 року на ім`я своєї дружини довіреність на вчинення дій та представленні його інтересів, зокрема, в нотаріальній конторі, до якої від імені позивача остання звернулась вже у березні 2023 року.
Колегія суддів вважає, що позивач, враховуючи його стан здоров`я, мав на меті забезпечити реалізацію своїх прав і законних інтересів у спадковому майні, не втратив свого бажання вступу у спадщину після матері, перебуваючи впродовж шестимісячного строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, в тяжкому фізичному стані, а доводи скаржника про те, що він не усвідомлює дій та є недієздатним не доведені жодним доказом.
Також посилання скаржника на продовження строку на подання заяви нотаріусу в мовах воєнного стану, чим, нібито, не скористався позивач, не відповідають чинному законодавству, оскільки такі положення було виключене на підставі постанови КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» від 09 травня 2023 року № 469 (набрало чинності 23 травня 2023 року).
Разом з цим доводи скаржника про неповноважність адвоката Сазонової М.О. у даній справі колегією суддів відкидаються, адже, в силу ч.1 ст.60 та п.2 ч.4 ст. 62 ЦПК України, адвокат Сазонова М.О. до позову надала ордер на надання нею правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 в АНД районному суді м. Дніпропетровська, підписаний 16 червня 2023 року (а.с.8 Том І), як і надала у копії свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4005, виданого 23 листопада 2018 року (а.с.9 Том І), що є належним підтвердженням повноважності такого адвоката у справі та підписання нею позову від імені ОСОБА_2 в розумінні положень ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Колегія суддів також зазначає, виходячи з вищенаведеного, що інші доводи скаржника не беруться до уваги, оскільки такі доводи не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції та встановлених судом фактичних обставин, а зводяться до обставин, притаманних для усунення позивача від спадкування, чого у даній справі предметом розгляду не було, враховуючи, що нових обставин та письмових доказів щодо відсутності підстав для поновлення позивачеві такого строку скаржник не надав, які б не були досліджені судом першої інстанції та яким не було б надано належної правової оцінки.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 141, 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "04" серпня 2026 року.
Повний текст постанови складено "07" серпня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
М.О. Макаров