Справа №: 398/317/26
Провадження №: 2-а/398/40/26
РІШЕННЯ
Іменем України
"07" серпня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Подоляк Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Суржик І.С.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №14 від 07.01.2026 року та закриття провадження у справі.
У обґрунтування позову вказує, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17.07.2024 року у відповідності до законодавства України він оновив свої дані в застосунку «Резерв+». 19.12.2025 року через ЦНАП м. Олександрії він подав документи про відстрочку від мобілізації відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - відстрочка військовозобов`язаним, які доглядають за батьками або батьками дружини/чоловіка з інвалідністю І-ІІ групи, за умови відсутності інших працездатних осіб (які не є військовозобов`язаними), зобов`язаних їх утримувати. Зазначена відстрочка від мобілізації також висвітлена у застосунку «Резерв +». Проте, також в застосунку «Резерв +» він з`ясував, що у нього є порушення правил військового обліку, а саме, що нібито він не прибув за повісткою то ТЦК та СП - дата звернення 02.02.2025 року.
Зазначений факт не відповідає дійсності, оскільки на адресу місця його проживання жодного виклику не надходило.
З приводу даних порушень ним правил військового обліку він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому 07.01.2026 року було вручено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
З зазначеною постановою він не згоден.
Так, відповідно до оскаржуваної постанови, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, за порушення вимог п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме, за те, що будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 23.01.2025 року шляхом направлення повістки №1896093 рекомендованим листом №061[телефон приховано] через «Укрпошту» за задекларованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , який повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», не з`явився до територіального центру у визначений термін та не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки.
Він не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_2 жодного повідомлення про виклик, ні засобами поштового зв`язку, ні по телефону.
При цьому, після своєчасного оновлення ним даних, відповідач був обізнаний як про місце його проживання так і про номер його телефону.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.01.2026 року №14, зазначено, що він не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») в особливий період, чим порушив правила військового обліку, передбачені ЗУ «Про військовий облік та військову службу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Таким чином маються розбіжності між правопорушенням, яке зазначене у протоколі, та правопорушенням, яке зазначено в оскаржуваній постанові.
Такі розбіжності у протоколі та постанові є підставою для їх оскарження, оскільки порушують права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адже постанова має базуватись на фактах, викладених у протоколі, а їх відмінність може свідчити про помилки в оформлені або неправомірність дій.
Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акту, який передбачає відповідальність за таке правопорушення.
Отже, в протоколі про адміністративне правопорушення №14 від 03.01.2026 року зафіксовано вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Натомість, в постанові про адміністративне правопорушення зазначено зовсім інше правопорушення та посилання на іншу норму закону, а саме ч.3 ст.210-1 КУпАП.
ІНФОРМАЦІЯ_3 був не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких він не обвинувачувався у протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому разі він виходить за межі своєї компетенції.
Крім того, у контексті правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУПАП, поведінка особи набуває протиправного характеру після не з`явлення до відповідного територіального органу у строк, визначений у повістці. Отже, саме неприбуття у зазначений дату та час (23.01.2025 року о 14 год 00хв) до ІНФОРМАЦІЯ_2 становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто, в даному випадку відсутні підстави для висновку, що вчинене правопорушення мало триваючий характер.
Строк притягнення до адміністративної відповідальності у даному випадку необхідно обчислювати саме з моменту вчинення правопорушення.
Вважає, що відповідач самоусунувся від виконання покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення контролю за прибуттям за повісткою, не склав вчасно протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та наклав на нього стягнення за межами визначеного законом строку.
За таких обставин, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Станом на день розгляду справи відповідачем відзив на адміністративний позов подано не було.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Відповідно до копії протоколу №14 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 03.01.2026 року, ОСОБА_1 23.01.2025 року о 14год 00хв не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») Військовозобов`язаний ОСОБА_1 в особливий період, введений на території України, порушив правила військового обліку, передбачені ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу».
Копію вказаного протоколу ОСОБА_1 було отримано 03.01.2026 року, що останній засвідчив своїм підписом.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11год 00хв 07.01.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Натомість, згідно з копією постанови №14 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення, складеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , військовозобов`язаний ОСОБА_1 в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» порушив правила військового обліку, передбачені ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме в порушення вимог п.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», яким визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службі у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 23.01.2025 року шляхом направлення повістки №1896093 рекомендованим листом №06 102 2285 0323 через «Укрпошту» за задекларованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , який повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», не з`явився до територіального центру у визначений термін та не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки. Доказами винності ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення: копія облікової картки, копія повістки № НОМЕР_1 , копія конверту «УКРПОШТИ» № НОМЕР_2 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 у відповідності до ст.34 КУпАП, не встановлено. Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 у відповідності до ст.35 КУпАП, є вчинення правопорушенні інших надзвичайних обставин, а саме в особливий період. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.
Копію оскаржуваної постанови позивачем було отримано 07.01.2026 року, що підтверджується його підписом у вказаній постанові.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно положеньст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).
У статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є те, що будучи оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 23.01.2025 року шляхом направлення повістки №1896093 рекомендованим листом №061[телефон приховано] через «Укрпошту» за задекларованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , який повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», він не з`явився до територіального центру у визначений термін та не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки.
Згідно з п.10 статі 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.
Вказаний обов`язок громадян також передбачений ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За приписами абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз.11 ч.3 ст.22 цього Закону поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (далі Порядок 560).
Цей порядок визначає:
-механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
-процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
-процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
-порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
-організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів;
-процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
-механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно з абз.1 п.34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку №560 у разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно із п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, імперативною нормою Закону - ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлений обов`язок громадянина з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в повістці місце та строк, саме у разі отримання такої повістки.
З аналізу вищезазначених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Суд встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази про направлення/вручення позивачу повістки про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 23.01.2025 року 11год 00хв як шляхом поштового відправленням повістки №1896093 рекомендованим листом №061[телефон приховано] через «Укрпошту» з описом вкладення за адресою місця реєстрації особи, повідомленою нею під час уточнення своїх облікових даних, що відоброжається у застосунку «Резерв+», так і шляхом її особистого вручення, тобто ознайомлення позивача з її змістом.
Факт своєчасного оновлення позивачем даних підтверджується скріншотом з застосунку «Резерв+». Який містить запис про наявність відстрочки на підставі п.13 ч.1 ст.23 до завершення мобілізації. Інших відомостей суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складено за ч.3 ст.210 КУпАП, натомість оскаржувана постанова складена за ч. 3 ст. 210 КУпАП, при цьому, у самій постанові зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Виявлені недоліки суперечить принципу «юридичної визначеності» закріплений практикою застосування ст. 6 Конвенції.
Також під час винесення оскаржуваної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , помилково було враховано, як обтяжуючу відповідальність ОСОБА_1 обставину: вчинення правопорушення в умовах надзвичайних обставин, а саме в особливий період, оскільки ця обставина є кваліфікуючою ознакою вказаного правопорушення.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Як указано в оскаржуваній постанові № 14 від 07.01.2026, ОСОБА_1 23.01.2025 року вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не з`явившись до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою.
Дане правопорушення не є триваючим, оскільки неприбуття по повістці є одномоментним правопорушенням, яке вчиняється у момент неприбуття по повістці у вказані у ній день та час, то адміністративне стягнення за ним могло бути накладене протягом трьох місяців з дня вчинення, тобто до 23.04.2025 року.
Згідно із ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до cт. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Суду не надано будь-якого належного доказу щодо підтвердження факту порушення позивачем ані вимог ч. 3 ст. 210 КУпАП, ані вимог ч.3 ст.210-1 КУпАП, що свідчить про недоведеність відповідачем правомірності прийнятої постанови.
Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного постанова №14 по справі про адміністративне правопорушення зач.3 ст.210-1 КУпАП від 07.01.2026 року підлягає скасуванню, а справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП підлягає закриттю.
Документально підтверджені витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 665,60 грн підлягають розподілу за правилами ч. 1ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77,205,241-246,286,268-271 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, задовольнити.
Постанову №14 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 07.01.2026 року, складену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн, скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники судового розгляду:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя Я.М.Подоляк