Справа № 212/10310/26
2/212/6790/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2026 року м.Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу
у складі: головуючого судді - Рибкіної Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Ніколенко К.І.,
представник відповідача - Рабко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням,-
ВСТАНОВИВ:
01.07.2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, у якій просить стягнути моральну шкоду у розмірі 747100,80 грн. Вказує, що він здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах 10 років 7 місяців, а саме: зв періоди з 23.07.2004 по 07.12.2007, з 05.09.2008 по 07.10.2010, з 20.07.2020 по 05.07.2022 дробильником технологічної служби Дробильної фабрики; в період з 07.12.2007 по 05.09.2008 слюсарем з ремонту рухомого складу; в період з 05.07.2022 по 20.12.2024 слюсарем ремонтником ВАТ, ПАТ, ПрАТ "ЦГЗК» правонаступником якої є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» .У зв`язку з шкідливими умовами праці Позивач з вини Відповідача отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: Сидеросилікоз першої стадії (t/q, 1/1, em, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії група В, Легенева недостатність другого ступеня. Внаслідок погіршення стану здоров`я у 2026 році позивач знаходився на медичному обстеженні та відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії ВП «Науково-практичного медичного центру професійного здоров`я національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» від 04.02.2026 року № 4/48 позивачу було встановлено уточнений діагноз щодо професійного захворювання на підставі негативної динаміки та прогресуючого перебігу захворювання: МКХ-10 J62.8 Сидеросилікоз першої-другої стадії (t/q, 1/2, em, bu, od) ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень, група В, GOLD III. Легенева недостатність третього ступеня. Позивач зазначає, що згідно із записами трудової книжки, з медичним висновком лікарсько-експертної комісії від 23.11.2023 року, з протоколом № 1299, Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.12.2023 року (форма П-4) та Санітарно-гігієничної характеритстикою умов праці № Пс/3.1/11706-23 від 15.05.2023 року він 10 років 7 місяців працював на ПРАТ "ЦГЗК" в шкідливих умовах праці (3 клас). Відповідно до п.18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.12.2023 року (форма П-4) причина виникнення професійного захворювання: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Таким чином, комісія з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання в Акті встановила, що причиною виникнення професійного захворювання стало те, що протягом значного періоду часу внаслідок професійної діяльності ( роботи) на ПРАТ "ЦГЗК" на організм позивача впливали шкідливі виробничі фактори. У 2024 році позивач пройшов МСЕК, відповідно до довідки МСЕК від 09.02.2024 року йому було встановлено 3 групу інвалідності та 25% втрати працездатності по профзахворюванню сидеросилікоз. У 2026 році позивачу з 10.03.2026 року встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати працездатності.
Позивач зазначає, що недотримання ПРАТ "ЦГЗК" забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці призвело до того, що позивач у віці в 38 років став інвалідом 3 групи, втратив 60% працездатності та вимушений був звільнитися з роботи за згодою сторін через професійне захворювання. У зв`язку з отриманням хронічних професійних захворювань - порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває на задишку після незначного фізичного навантаження та при ході, страждає на періодичний кашель, напади затрудненого дихання за типом задухи, що виникає після фізичного навантаження та в нічний час, важкість, скутість, біль в грудній клітині, свистячі хрипи в грудях, потливість, загальну слабкість, що також підтверджується випискою з медичної карти № 23/378 від 05.02.2026 ВП «Науково-практичного медичного центру професійного здоров`я національного університету охорони здоров`я України імені П.Л. Шупика» ( м. Кривий Ріг). Такий стан не дає йому можливості спокійно спати, займатися фізичною роботою, відчувати повний смак життя, що негативно впливає на його психоемоційний стан. Виходячи з тривалості роботи у відповідача та відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» моральну шкоду у розмірі 747100,80 грн.
Ухвалою суду від 06.07.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 05.08.2026.
17.07.2026 року представник відповідача подав до суду відзив, в якому заявлені позовні вимоги не визнав повністю, зазначив, що відповідач окрім ПрАТ «ЦГЗК» згідно із записами в трудовій книжці, працював у шкідливих умовах за списком №1 у ТОВ «КРИВБАСРЕМОНТ» та в ТОВ «СУХА БАЛКА», позивач був обізнаний, що він зайнятий на робочому місці зі шкідливими умовами праці, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах. Позивач у позовній заяві стверджує, що стаж його роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів у Відповідача становить 10 років 07 місяців, тоді як відповідно до Акту П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) такий стаж складає лише 07 років 05 місяців. Позивачем не доведено причинно- наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди Відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову. Заявлена сума вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, є значно завищеною. В цивільній справі, що розглядається, питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто питання відносин між Відповідачем (як податковим агентом) та державою не є та не може бути предметом спору взагалі.
Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні в задоволені позову просив відмовити, посилаючись на відзив.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ( а.с.34-36)
Відповідно до копії трудової книжки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював в ПАТ "ЦГЗК": з 23.07.2004 по 07.12.2007 року дробильником, з 07.12.2007 по 05.09.2008 слюсар по ремонту рухомого складу (тепловозу), з 05.09.2008 по 07.10.2010 року дробильником, з 20.07.2020 по 05.07.2022 дробильником. З 05.07.2022 року переведений слюсарем-ремонтником дільниці складів збереження, відпуску матеріалів. 20.12.2024 року звільнений за згодою сторін ( а.с.37-40).
Згідно із санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці від 15.05.2023 року № Пс/3.1/11706-23 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та факторів небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248, складеною відносно ОСОБА_1 , дробильника, загальний стаж роботи 16 років 10 міс, у даному цеху 07 років 05 місяців, у даній професії 07 років 08 місяців. У п. 12.1 зазначено періоди роботи в шкідливих умовах : Дробильник за період роботи 23.07.2004 по 07.12.2007, з 05.09.2008 по 07.10.2010, з 20.07.2020 по 05.07.2022 - за показниками по вмісту хімічних речовин в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеню ( шкідливі);-за показниками мікроклімату відносяться до 3 класу 2 ступню ( шкідливі); - за показниками шуму відносяться до 3 класу 2 ступеню ( шкідливі), за показниками важкості праці відносяться до 3 класу 1 ступеню ( шкідливі); за показниками напруженості праці відносяться до 3 класу 1 ступеню ( шкідливі). Висновок про умови праці: загальна оцінка умов віднесена до 3 класу 2 ступню ( шкідливі).
Умови праці слюсаря з ремонту рухомого складу за період роботи 07.12.2007 по 05.09.2008 за показниками по вмісту хімічних речовин в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеню ( шкідливі); );-за показниками мікроклімату відносяться до 3 класу 3 ступню ( шкідливі); - за показниками шуму відносяться до 3 класу 1 ступеню ( шкідливі), за показниками важкості праці відносяться до 3 класу 3 ступеню ( шкідливі); за показниками напруженості праці відносяться до 3 класу 1 ступеню ( шкідливі). Загальна оцінка умов віднесена до 3 класу 3 ступню ( шкідливі).
Кількісна характеристика факторів виробничого середовища і трудового процесу за період роботи слюсарем-ремонтником дільниці складів збереження з 05.07.2022 по теперішній час не надається, потенційні джерела шкідливих небезпечних виробничих факторів відсутні ( а.с.21-24)
Отже , ОСОБА_1 відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 15.05.2023 року № Пс/3.1/11706-23 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та факторів небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248 здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах відповідно до визначеного трудового стажу дробильника 07 років 05 місяців ( а.с.21)
Відповідно до Медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпаталогічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини" про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.11.2023 року № 1299 ОСОБА_1 встановлено захворювання професійного характеру: Сидеросилікоз першої стадії (t/q, 1/1, em, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії група В, Легенева недостатність другого ступеня. Стаж роботи в шкідливих умовах в ТОВ "Кривбасремонт", ПраТ "ЦГЗК" 15 років 01 міс.( а.с. 16-17)
Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ( отруєння) від 21.12.2023 року комісія провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ( отруєння) : Сидеросилікоз першої стадії (t/q, 1/1, em, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії група В, Легенева недостатність другого ступеня. Дата надходження повідомлення 28.11.2023 року. Висновок про наявність шкідливих умов праці: Згідно з санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці від 15.05.2023 року № Пс/3.1/11706-23 Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та факторів небезпеки виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 № 248 умови праці дробильника Дробильної фабрики ПРАТ "ЦГЗК" ОСОБА_1 за загальною оцінкою до 3 класу 3 ступеня "Шкідливі". Діагноз Сидеросилікоз першої стадії (t/q, 1/1, em, od), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії група В, Легенева недостатність другого ступеня. Супутні діагнози відсутні ( а.с.25-27)
Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12ААА №129894 від 09.02.2024 року ОСОБА_1 має 3 групу інвалідності, 25% по Сидеросилікозу ( а.с.28)
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи 124/26/193/В від 10.03.2026 ОСОБА_1 : п. 17.2.3. причина втрати професійної працездатності є професійне захворювання 60%. Професійне захворювання встановлено 21.11.2023 року ( а.с.29-31)
Відповідно до рекомендацій від 10.03.2026 року ОСОБА_1 необхідно санаторно-курортне лікування, потреба в соціальній на побутовій рекомендації ( а.с. 32-33)
Згідно з випискою з медичної карти ОСОБА_1 та медичного висновку закладу охорони здоров`я ЛЕК, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність професійного захворювання від 04.02.2026 року йому протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, фізичного перевантаження, несприятливого мікроклімату, підземно ( а.с. 18-20)
Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.
Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Згідно з статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Згідно з ч. 1, 3 статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.
Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійного захворювання у ОСОБА_1 та діями відповідача.
Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи на підприємстві відповідача та ТОВ " Кривбасремонт", що підтверджується Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпаталогічного закладу охорони здоров`я ДУ Український науково-дослідний інститут промислової медицини" про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 21.11.2023 року № 1299.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Так, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Отриманим професійним захворюванням позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки він постійно відчуває стійкий біль та інші негативні наслідки.
У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає що матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу моральної шкоди в результаті ушкодження здоров`я. Тому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що позивачем не було доведено завдання йому моральних страждань через спричинене йому професійне захворювання. З огляду на викладене, зазначені посилання відповідача суд оцінює як припущення, що не мають належного доказового значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 60 %, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 375 000 грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Щодо доводів відповідача, що дохід у вигляді відшкодування моральної шкоди не може бути предметом спору суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту «а» підпункту 164,2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача ПрАТ « ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 3750 грн.
На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 375 000 ( триста сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір у розмірі 3750 гривень на користь держави.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190977, місцезнаходження за адресою: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.
Повний текст рішення складено 10.08.2026 року.
Суддя: Н. М. Рибкіна