ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12520/26
провадження № 2/753/12112/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі судді Комаревцевої Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок несанкціонованого доступу до банківського рахунку,
В С Т А Н О В И В:
02.06.2026 до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користується банківськими послугами відповідача, зокрема картковими рахунками та системою дистанційного банківського обслуговування «Приват24».
Позивач зазначає, що 12 листопада 2025 року невстановлені особи, які представлялися працівниками АТ КБ «ПриватБанк», шляхом телефонних дзвінків ввели її в оману щодо нібито існування загрози втрати коштів та отримали можливість впливати на її дії під час користування банківськими сервісами.
За твердженням позивача, унаслідок таких дій третіх осіб із використанням її банківських рахунків та платіжної картки № НОМЕР_1 були проведені фінансові операції, зокрема перекази коштів на загальну суму 372 000 грн. 00 коп.
Позивач вказує, що зазначені операції були нетиповими для її звичайної фінансової поведінки, мали ознаки ризикових та підозрілих, однак банк, на її думку, не забезпечив належного контролю за їх проведенням, не вжив достатніх заходів для запобігання списанню коштів, не заблокував підозрілі транзакції та не забезпечив належного захисту її облікового запису в системі дистанційного банкінгу.
Позивач вважає, що банк не забезпечив належного контролю за зміною кредитного ліміту, входом до системи дистанційного банкінгу «Приват24», проведенням нетипових та ризикових операцій, а також не вжив достатніх заходів для запобігання несанкціонованим платіжним операціям.
У зв`язку з цим позивач просить визнати неналежним виконання АТ КБ «ПриватБанк» обов`язків щодо забезпечення безпеки дистанційного банкінгу, захисту облікового запису позивача в системі «Приват24», контролю за зміною кредитного ліміту та запобігання несанкціонованим платіжним операціям; зобов`язати відповідача відновити стан карткових та кредитних рахунків позивача до стану, який існував до проведення операцій 12.11.2025, шляхом повернення безпідставно списаних коштів у розмірі 372 000 грн. 00 коп. та скасування заборгованості, нарахованої внаслідок зазначених операцій, включно з основним боргом, процентами, комісіями, штрафними санкціями та іншими платежами.
Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив, у якому проти позову заперечив у повному обсязі. АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що спірні операції були здійснені після належної авторизації позивача у системах дистанційного обслуговування, із застосуванням фінансового номера телефону, OTP-підтверджень, мобільного застосунку та кваліфікованого електронного підпису ФОП ОСОБА_1 . Відповідач також посилається на відсутність технічних збоїв, відсутність зміни фінансового телефону та PIN-кодів, а також на те, що позивач повідомила банк про шахрайські дії після проведення операцій.
10.08.2026 ухвалою суду відмовлено представнику відповідача у клопотанні про часткове закриття провадження в частині позовних вимог вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк"про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 372 000,00 грн., завданої внаслідок списання коштів з поточного рахунку ФОП № НОМЕР_2 , на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користується банківськими послугами як фізична особа, а також як фізична особа-підприємець.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 28.05.2025 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк». Також між сторонами укладено договір банківського рахунку ФОП та договір про надання кваліфікованих електронних довірчих послуг.
З довідки відповідача про розміри встановлених кредитних лімітів від 14.07.2026 № [номер приховано] вбачається, що на картковий рахунок позивача встановлювалися кредитні ліміти, зокрема 09.06.2025 - 100 000 грн. 00 коп., а 11.11.2025 - 210 000 грн. 00 коп.
12.11.2025 з рахунку ФОП ОСОБА_1 було здійснено чотири вихідні платежі на загальну суму 372 000 грн. 00 коп., а саме: платіж № 103431 на суму 90 000 грн. 00 коп., платіж № 103432 на суму 82 000 грн. 00 коп., платіж № 103433 на суму 100 000 грн. 00 коп. та платіж № 103434 на суму 100 000 грн. 00 коп. Призначення платежів зазначено як зворотна фінансова допомога на підставі договору.
З наданих відповідачем платіжних документів убачається, що зазначені платежі були сформовані, підписані та відправлені у системі «Приват24 для бізнесу».
Із журналу авторизацій у «Приват24 для бізнесу» вбачається, що 12.11.2025 авторизації здійснювалися за логіном, який відповідає фінансовому номеру позивача [телефон приховано], із використанням пристрою Apple iPhone, IP-адреси 93.126.127.166 та OTP/мобільного застосунку.
З журналу SMS-повідомлень убачається, що на фінансовий номер позивача надсилалися повідомлення щодо розблокування картки та оформлення кредиту готівкою із зазначенням кодів підтвердження та попередженням про необхідність звернутися на номер 3700 у разі, якщо клієнт не здійснював відповідну операцію.
З наданих відповідачем журналів змін PIN-кодів та фінансового телефону не вбачається, що в період здійснення спірних операцій відбувалася зміна фінансового номера телефону позивача або зміна PIN-кодів до карток.
Крім того, з довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 28.05.2026 вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 25111200185244 від 12.11.2025 відсутня, кредит закрито 30.12.2025.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Положеннями ч.1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно з ч.1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022, також передбачає обов`язок користувача зберігати платіжні інструменти та індивідуальну облікову інформацію, не допускати їх використання сторонніми особами, а емітента - забезпечувати автентифікацію користувача, інформування про операції та можливість повідомлення про втрату платіжного інструменту чи облікової інформації.
Оцінюючи доводи позивача про те, що операції були несанкціонованими, суд виходить з того, що сам по собі факт телефонного впливу невстановлених осіб, які представлялися працівниками банку, не свідчить автоматично про несанкціонований доступ до банківського рахунку саме з вини банку.
Позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що спірні операції були здійснені без використання її фінансового номера, без проходження автентифікації, без застосування її засобів підтвердження або внаслідок технічного збою чи неправомірного втручання у системи відповідача.
Натомість відповідачем надано сукупність письмових та електронних доказів, які підтверджують, що операції 12.11.2025 були проведені після авторизації у системі дистанційного обслуговування, із використанням фінансового номера позивача, її мобільного пристрою, OTP-підтверджень та КЕП ФОП ОСОБА_1 .
Суд враховує, що платіжні інструкції містять відомості про формування, підписання та відправлення платежів, а журнали банку не містять даних про зміну фінансового телефону, зміну PIN-кодів або використання іншого, нехарактерного для позивача пристрою.
Доводи позивача про нетиповість або ризиковість операцій самі по собі не є достатніми для висновку про протиправність дій банку, оскільки матеріали справи свідчать про застосування банком каналів підтвердження та інформування клієнта. При цьому суду не надано доказів, що до моменту виконання спірних платежів позивач повідомила банк про втрату контролю над платіжним інструментом, фінансовим номером, засобами автентифікації чи індивідуальною обліковою інформацією.
Наявність кримінального провадження за заявою позивача також не є самостійним доказом вини відповідача або факту неналежного виконання ним банківських обов`язків. Відомості з ЄРДР підтверджують лише факт реєстрації кримінального провадження, однак не встановлюють обставин цивільно-правової відповідальності банку.
Суд також бере до уваги, що вимога позивача про скасування заборгованості за кредитом не підтверджена належними доказами існування такої заборгованості на час розгляду справи. Навпаки, відповідачем надано довідку про відсутність заборгованості за кредитним договором № 25111200185244 від 12.11.2025.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту неналежного виконання АТ КБ «ПриватБанк» обов`язків щодо забезпечення безпеки дистанційного банкінгу, не доведено протиправної поведінки відповідача, причинного зв`язку між діями чи бездіяльністю банку та заявленою шкодою, а також не доведено наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку повернути 372 000 грн. 00 коп.
Посилання сторін на емоційний характер спілкування, взаємні оцінки поведінки та суб`єктивне сприйняття подій суд оцінює виключно в межах предмета доказування у цій справі. Вирішальне значення для суду мають не припущення сторін, а належні, допустимі, достовірні та достатні докази, подані на підтвердження заявлених вимог і заперечень.
Оскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у задоволенні позову слід відмовити в повноу обсязі.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 15, 16, 22, 614, 1066, 1068, 1071, 1073 ЦК України, Законом України «Про платіжні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок несанкціонованого доступу до банківського рахунку - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 10.08.2026
Суддя: Комаревцева Л.В.