Судові рішення

Ухвала № 138845916 у справі № 753/16821/26 від 10.08.2026

Ухвала від 10.08.2026 у цивільній справі № 753/16821/26 (категорія «Факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України»). Суд: Дарницький районний суд міста Києва, суддя Заставенко М. О.

Справа№ 753/16821/26
СудДарницький районний суд міста Києва
СуддяЗаставенко М. О.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяФакту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України
Дата ухвалення10.08.2026
Надійшло до реєстру10.08.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138845916

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16821/26

провадження № 2-о/753/612/26

У Х В А Л А

"10" серпня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Київа Заставенко М.О., вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Як вбачається з тексту заяви ОСОБА_1 просить суд встановити в порядку ст. 315 ЦПК України факт смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Російської Федерації, м. Краснодар.

Заява обґрунтована тим, що смерть батька заявниці відбулась на території РФ, а тому заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть в органах державної реєстрації актів цивільного стану на території України для реалізації своїх законних прав та інтересів, зокрема для реалізації права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Процесуальні питання розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення регламентовані главою 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній.

Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Як вбачається з матеріалів справи, заявниця просить встановити факт смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Російської Федерації, а саме м. Краснодар, Краснодарського краю, що підтверджено копією свідоцтва про смерть, виданого 11.08.2025 спеціальним відділом запису актів цивільного стану з державної реєстрації смерті м. Краснодара, актовий запис № 17025923000[телефон приховано].

ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Натомість заявник фактично просить суд встановити факт смерті на території іноземної держави, який вже підтверджений офіційним документом компетентного органу цієї держави, тобто встановити повторно факт, який а) вже підтверджений у встановленому порядку компетентним органом, б) відбувся на території, на яку не поширюється юрисдикція органів державної влади України, посилаючись фактично лише на об`єктивні складнощі отримання заявником оригіналу вказаного офіційного документу, як на підставу звернення до суду.

У частинах третій четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою.

З матеріалів справи вбачається наявність у заявника копії свідоцтва про смерть, виданого 11.08.2025 спеціальним відділом запису актів цивільного стану з державної реєстрації смерті м. Краснодара, актовий запис № 17025923000[телефон приховано].

З фотокопії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 вбачається, що він є громадянином РФ та помер на території РФ.

Місцем смерті не є тимчасово окупована територія України, або територія, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан.

Суд звертає увагу, що з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ, Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь.

Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України було врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.

Так, відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22 (провадження № 61-4479св23) та від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24 (провадження № 61-11539св24), від 04 серпня 2025 року у справі № 757/27745/24-ц (провадження № 61-2461св25).

Тобто згідно чинного законодавства заявник має право використовувати свідоцтво про смерть своєї матері, яке видане компетентними органами іноземної держави у будь-яких правовідносинах на території України.

Згідно ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право".

Таким чином заявником не підтверджено, що реєстрація факту смерті в іншому, ніж судовий, порядку не можлива, місцем смерті не є тимчасово окупована територія України, а до повноважень судів Україні не віднесено встановлення фактів смерті іноземних громадян на території іноземних держав.

Окремо слід зазначити, що суд встановлює відповідно до ст.315 ЦПК України факт смерті особи в певний час, проте не факт смерті особи в певному місці. Дата і місце смерті ОСОБА_3 заявнику відома, що слідує з копії свідоцтва про смерть.

Повторна реєстрація смерті особи законодавством України не передбачена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку із викладеними доводами, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 186, 256, 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: М.О. Заставенко