Справа № 766/16547/25
провадження 2/650/1876/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого - судді Сікори О.О.,
за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначила, що з 2003 року проживала з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спільне проживання сторін було припинено ще до народження дитини. Від спільних відносин сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої у свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_2 .
Позивач послалася на те, що від моменту народження доньки відповідач фактично не брав участі в її житті: не проживав разом з дитиною, не цікавився її здоров`ям, фізичним та духовним розвитком, навчанням, не спілкувався з нею, не вітав зі святами та днем народження, не відвідував заклади освіти, не брав участі у батьківських зборах, не підтримував зв`язку з педагогами та не здійснював інших дій, спрямованих на виховання дитини. Усі питання щодо виховання, навчання, лікування, розвитку та побутового забезпечення доньки вирішує позивач самостійно.
Позивач також зазначила, що дитина постійно проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації позивач разом з донькою переїхали для тимчасового проживання до міста Бровари Київської області та були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.
На підтвердження тривалого самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків позивач надала довідки закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної та мистецької освіти, відповідно до яких протягом усього часу перебування дитини у відповідних закладах питаннями її навчання, виховання та забезпечення потреб займалася виключно мати, тоді як батько участі у цьому не брав.
Позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 та стягнути з відповідача понесені нею витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 16 лютого 2026 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області зобов`язано надати суду письмовий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки.
Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 19 травня 2026 року № 581 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач у судове засідання не з`явилася. Подала до суду письмову заяву, у якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила врахувати висновок органу опіки та піклування від 19 травня 2026 року та розглянути справу без її участі.
Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відомостей про поважні причини неявки відповідача до суду не надходило.
Представник органу опіки та піклування у судове засідання не з`явився. Від виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи. У клопотанні орган опіки та піклування підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. З урахуванням поданих позивачем і третьою особою заяв, належного повідомлення відповідача та відсутності передбачених законом перешкод суд визнав можливим провести судове засідання і вирішити справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами.
Оскільки всі учасники справи у судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності, надавши їм оцінку відповідно до статті 89 ЦПК України, суд встановив такі обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 квітня 2011 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її матір`ю є ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_2 .
З довідки про реєстрацію місця проживання особи № 16-14-7128 від 11 липня 2019 року та довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1841984-2025 від 14 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за місцем реєстрації матері у місті Херсоні. Довідками від 30 вересня 2022 року підтверджено взяття ОСОБА_1 та її доньки на облік як внутрішньо переміщених осіб у місті Бровари.
Висновком служби у справах дітей Броварської міської ради від 02 липня 2025 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 08 липня 2025 року № 602, підтверджено проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю у місті Бровари. Рішенням виконавчого комітету від 09 вересня 2025 року № 821 дитині надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
З матеріалів, досліджених органом опіки та піклування, вбачається, що 28 квітня 2026 року працівниками соціальних служб проведено обстеження умов проживання позивача та дитини. Встановлено, що житлове приміщення чисте, забезпечене необхідними меблями та комунальними зручностями, для дитини облаштовано окреме спальне місце і зону для навчання, дитина забезпечена одягом, взуттям, продуктами харчування та засобами особистої гігієни. Потреби дитини у вихованні, догляді, розвитку та медичному обслуговуванні забезпечуються матір`ю.
Довідкою Херсонського ясла-садка № 57 від 26 серпня 2025 року підтверджено, що у 2016-2018 роках участь у вихованні та забезпеченні потреб ОСОБА_3 здійснювала виключно мати. Батько до закладу не приходив, участі в організації навчання та інших виховних заходах не брав.
Згідно з довідкою Херсонської гімназії № 16 із вивченням мов національних меншин від 02 липня 2025 року № 07-02/79, у період навчання дитини з 01 вересня 2018 року до 19 січня 2023 року питаннями її виховання, навчання та забезпечення потреб займалася виключно мати. Батько дитину з гімназії не забирав, батьківські збори не відвідував і до інших аспектів шкільного життя не долучався.
Довідкою спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 91 Шевченківського району міста Києва від 04 липня 2025 року № 57 також підтверджено, що протягом навчання дитини участь у вихованні, навчанні та забезпеченні її потреб здійснювала мати, тоді як відповідач відповідної участі не брав.
Відповідно до довідки Комп`ютерної Академії IT STEP Херсон від 07 серпня 2025 року № 292 ОСОБА_3 навчається у цьому закладі з 09 вересня 2019 року. Участь у її навчанні та забезпеченні потреб протягом цього періоду здійснювала мати, батько до академічного життя дитини не долучався.
Довідкою дитячої музичної школи № 9 від 05 вересня 2025 року № 39 підтверджено навчання ОСОБА_3 у цьому закладі з 01 вересня 2024 року та відсутність участі батька у питаннях навчання і виховання дитини.
Під час підготовки висновку органу опіки та піклування 21 квітня 2026 року спеціалістом служби проведено бесіду з неповнолітньою ОСОБА_4 у присутності матері. Дитина повідомила, що навчається у 8 класі, займається малюванням, спортом, відвідує музичну школу, а щодо батька пояснила, що ніколи його не бачила, він їй не телефонував та не вітав з днем народження; до збирання матір`ю документів до суду вона навіть не знала, як він виглядає.
Такі пояснення дитини узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують відсутність сформованого особистого та емоційного зв`язку між нею і відповідачем упродовж фактично всього життя дитини.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2012 року у справі № 2112/1474/2012 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 01 травня 2026 року № 20.2/19616, наданим Великоолександрівським відділом державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 7 434,79 грн. За інформацією Єдиного реєстру боржників відповідач перебуває у реєстрі боржників у категорії стягнення аліментів. З матеріалів висновку органу опіки та піклування вбачається, що аліменти стягуються з пенсії відповідача у примусовому порядку.
Отже, матеріальна участь відповідача в утриманні дитини здійснюється не внаслідок добровільного виконання ним батьківського обов`язку, а на підставі судового рішення у межах виконавчого провадження. При цьому навіть примусове стягнення аліментів саме по собі не замінює обов`язків батька щодо виховання, спілкування з дитиною, піклування про її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У висновку органу опіки та піклування також зазначено, що з 24 лютого 2022 року зв`язок з ОСОБА_2 відсутній, а відомості про його фактичне місце перебування не підтверджені. Водночас ця обставина не пояснює і не виправдовує поведінку відповідача у період з народження дитини у 2011 році до початку повномасштабного вторгнення, протягом якого він так само не підтримував з донькою особистих відносин та не брав участі у її вихованні.
З урахуванням зібраних відомостей, результатів обстеження житлово-побутових умов, бесіди з матір`ю та дитиною, документів закладів освіти, матеріалів щодо стягнення аліментів та інших документів орган опіки та піклування дійшов висновку, що ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її життям та не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, у зв`язку з чим вважає доцільним позбавити його батьківських прав.
Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Стаття 9 цієї Конвенції передбачає, що дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи відповідно до закону встановлюють, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага, а особлива увага повинна приділятися найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю можуть переважати над інтересами батьків.
Відповідно до частин першої - третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.
Частиною четвертою статті 155 СК України визначено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, наведене Верховним Судом, зокрема у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, виходить з того, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне істотні правові наслідки, а тому вимагає оцінки всіх конкретних обставин справи та ставлення батька або матері до дитини.
Ухилення від виховання може виявлятися, зокрема, у відсутності піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання і підготовку до самостійного життя, відсутності необхідного спілкування з дитиною, інтересу до її внутрішнього світу, турботи про освіту та створення умов для розвитку. Кожна з цих обставин або їх сукупність може свідчити про ухилення за умови встановлення свідомого характеру такої поведінки.
Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів про позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Частиною п`ятою цієї статті передбачено подання органом опіки та піклування письмового висновку щодо розв`язання спору, а частиною шостою - право суду не погодитися з висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
Суд вважає висновок органу опіки та піклування від 19 травня 2026 року № 581 достатньо обґрунтованим, таким, що складений на підставі значного обсягу відомостей про дитину, умови її проживання, навчання, ставлення матері до виконання батьківських обов`язків та фактичну відсутність участі батька у житті дитини, і таким, що узгоджується з іншими дослідженими доказами.
Сукупність доказів у справі підтверджує не епізодичне або зумовлене тимчасовими обставинами невиконання відповідачем окремих батьківських обов`язків, а тривалу та послідовну модель поведінки, яка фактично існує від народження дитини. Відповідач протягом більш як п`ятнадцяти років не встановив з донькою особистого зв`язку, не спілкувався з нею, не цікавився її здоров`ям, освітою, захопленнями та розвитком, не долучався до її виховання, не підтримував зв`язку із закладами освіти і не виявляв іншої батьківської турботи.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що така поведінка була наслідком об`єктивних і непереборних причин або створення позивачем перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною. Навпаки, відсутність будь-якої батьківської участі виникла ще до народження дитини та тривала задовго до обставин, пов`язаних з тимчасовою окупацією частини Херсонської області.
При цьому суд враховує думку самої дитини, з`ясовану службою у справах дітей під час підготовки висновку: ОСОБА_3 повідомила, що ніколи не бачила батька та не мала з ним спілкування. З огляду на вік дитини, тривалість такого стану та відсутність сформованих сімейних зв`язків суд вважає ці обставини істотними при оцінці її найкращих інтересів.
Суд також враховує, що позивач під час розгляду питання органом опіки та піклування посилалася на необхідність забезпечення дитині можливості лікування, виїзду за межі України та майбутнього професійного навчання. Разом з тим ці практичні міркування самі по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав і суд не покладає їх в основу рішення. Вирішальним є доведене тривале, свідоме і винне самоусунення відповідача від виконання обов`язків щодо виховання доньки та фактична відсутність між ними сімейних відносин внаслідок поведінки самого відповідача.
Застосування менш суворого заходу у вигляді попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків у конкретних обставинах цієї справи не відповідало б установленим фактам. Відповідач не здійснював батьківського піклування не протягом короткого періоду, а від народження дитини, яка на час розгляду справи досягла п`ятнадцятирічного віку; будь-яких доказів зміни такого ставлення, спроб встановити контакт або бажання брати участь у житті дитини суду не надано.
За цих обставин суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є пропорційним втручанням, необхідним для забезпечення найкращих інтересів неповнолітньої ОСОБА_3 , а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо питання утримання дитини суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Частина третя цієї статті зобов`язує суд при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав одночасно вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Разом з тим у цій справі питання про стягнення аліментів уже вирішене чинним рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2012 року у справі № 2112/1474/2012, яке виконується у примусовому порядку. Наявність чинного виконавчого документа виключає необхідність повторного присудження аліментів за тим самим обов`язком і на той самий період.
Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, у якій зазначено, що якщо питання про стягнення аліментів уже вирішено судовим рішенням, повторне вирішення цього самого питання не є необхідним, а законодавчо встановлений мінімальний гарантований розмір аліментів враховується під час виконання судового рішення.
Отже, у межах цієї справи суд не присуджує аліменти повторно. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не припиняє і не змінює його обов`язку сплачувати аліменти на утримання доньки за рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2012 року.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. Оскільки позов задоволено, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини шостої статті 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надсилається органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем державної реєстрації народження дитини.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 3, 9 Конвенції про права дитини, статтею 51 Конституції України, статтями 19, 150, 155, 164-166, 171 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Після набрання рішенням законної сили копію рішення направити органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем державної реєстрації народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 07 серпня 2026 року.
Суддя: ____________________ О.О. Сікора