Номер провадження: 22-ц/813/4809/26
Справа № 947/14628/25
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» до Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської Єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірина Миколаївна, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
22 квітня 2025 року до Київського районного суду міста Одеси через засоби поштового зв`язку надійшла позовна заява Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» до Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської Єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірина Миколаївна, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, в якій позивач просить суд визнати за Релігійною організацією Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» в порядку спадкування за заповітом до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 19/20 частин в нерухомому майні - 7/10 частин домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі №520/10957/15-ц від 18 листопада 2015 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано безвісті відсутнім з 02.05.2015 року.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі №520/5991/17 від 12 лютого 2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано померлим з 15.03.2018 року.
01 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М. відкрито спадкову справу до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .
Про дані події, як вказує позивач, останній дізнався шляхом отримання листа за вих. №363/02-14 від 30.08.2018 року від приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М. з повідомленням про наявність заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому також було зазначено про вжиття заходів до закінчення 6-тимісячного строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.
Згодом, листом приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М. від 03.12.2018 року за вих. №489/02-14 позивача було повідомлено про пропуск строку для прийняття спадщини, передбаченого ст. 1270 ЦК України.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси по цивільній справі №520/20065/18 від 16.04.2019 року Релігійній організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» було визначено додатковий строк - три місяці на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи дані обставини, позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М, щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак постановою приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Сегеченко І.М. №53/02-31 від 01.04.2024 року, йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовлено, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно.
Вказані обставини, стали підставою для звернення позивачка до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2025 року позов Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» до Релігійної організації «Релігійна громада Парафія Різдва Пресвятої Богородиці Переяславсько-Вишневської Єпархії Української православної церкви (Православна церква України) села Гоголів Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сегеченко Ірина Миколаївна про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задоволено. Визнано за Релігійною організацією Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 19/60 часток спадщини, що складається з 7/10 часток домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що:
1)ОСОБА_1 не є фігурантом спадкової справи, а відтак абсолютно не зрозуміло, які саме суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача вона порушує. Отже, фактичні обставини справи дають підстави вважати, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем;
2)точний зміст заповіту судом встановлено не було, що підтверджується листом нотаріуса Сегеченко І.М. (який завів спадкову справу) №489/02-14 від 03.12.2018, в якому він повідомляє спадкоємця, що 27 серпня 2018 року нотаріусом Луцях Т.М. (який посвідчив заповіт) надано інформацію про заповіт з викладенням змісту, але не надано його копію. Згідно із наданої інформації Українській православній церкві Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвятського храму спадкодавець заповів 133/600 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, за повідомленням нотаріуса Луцях Т.М. від 15.08.2018 №90/01-16 спадкодавець заповів 19/20 частин спадкового майна у рівних частках між трьома спадкоємцями. За повідомленням нотаріуса Сегеченко І.М. №489/02-14 від 03.12.2018 спадкодавець заповів 133/600 спадкового майна Українській православній церкві Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвітського храму. У свою чергу Релігійна організація Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської єпархії України православної церкви м. Одеса» у своєму позові просила суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на 19/20 частини спадкового майна і далі, уточнюючи позовні вимоги, просила суд визнати за нею 19/60 спадкового майна. У підсумку, своїм рішенням суд задовольнив позов та визнав за позивачем право власності на 19/60 часток спадщини.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 29 липня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.
29 липня 2026 року від представника Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 червня 2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено актовий запис №27, за наслідком державної реєстрації смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.06.2018 року.
01 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. відкрито спадкову справу №14/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі за №52821532 від 01.08.2018.
У межах вказаної спадкової справи, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. у відповідності до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №52821295 від 01.08.2018 встановлено, що станом на час смерті спадкодавця, наявний чинний заповіт складений ОСОБА_4 , посвідчений 22.11.2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. за реєстровим номером №4026.
За наслідком чого, 03 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. скеровано листа за вих. №319/02-14 на ім`я приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. щодо надання копії заповіту складеного ОСОБА_4 , посвідченого 22.11.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. за реєстровим номером №4026.
15 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. скеровано відповідь з інформацією про заповіт на запит нотаріуса, у відповідності до якої повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт, посвідчений 22.11.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. за реєстровим номером № 4026, відповідно до якого, він розпорядився належним йому майном - 7/10 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином: з якого 19/20 частин у рівних частках кожному заповів: Українській православній церкві Храма Різдва Богородиці, Українській православній церкві Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвятського храму, код ЄДРПОУ 25414211, та ОСОБА_2 , а 1/20 частку з частки зазначеного домоволодіння заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Одночасно у даному заповіті, ОСОБА_4 зазначив, що він свого племінника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , позбавив права спадкування на його майно.
30 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. в межах спадкової справи №14/2018, скеровано листа на ім`я Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» (код ЄДРПОУ 25414211), та повідомлено про наявність заповіту від 22.11.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4026, складеного ОСОБА_4 у тому числі на ім`я Української православної церкви Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвятського храму, код ЄДРПОУ 25414211, яка за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має наступну назву - Релігійна організація Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса», якій заповідані 133/600 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідком чого повідомлено про необхідність до 15.09.2018 року вжити заходів щодо прийняття або відмови від прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та надати документи на підтвердження правонаступництва Української православної церкви Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвятського храму.
31 травня 2019 року Релігійною організацією Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» (код ЄДРПОУ 25414211) подано до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., заяву від 31.05.2019 року за №34 про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. в межах спадкової справи №14/2018, скеровано у тому числі на ім`я позивача Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» (код ЄДРПОУ 25414211) листа від 19.07.2019 за вих. №258/02-14, яким повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Додатково повідомлено про призупинення вчинення нотаріальних дій по вказаній спадковій справі до вирішення Київським районним судом міста Одеси цивільної справи №520/12887/18.
01 квітня 2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. в межах спадкової справи №14/2018 винесено постанову за вих. №53/02-31, якою Релігійній організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» (код ЄДРПОУ 25414211) відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо №19/60 часток спадщини, яка складається з 7/10 часток домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неможливістю ідентифікувати Релігійну організацію Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» (код ЄДРПОУ 25414211), як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заповітом від 22.11.2006 року за р.№4026, та приймаючи відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Беручи до уваги вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами по даній справі виникли спадкові правовідносини, питання яких врегульовано Книгою шостою ЦК України «Спадкове право».
Суд першої інстанції зазначив, що внаслідок смерті особи відкривається спадщина, часом відкриття якої є день смерті такої особи (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).
Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. (ч.1 ст.1235 ЦК України).
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. (ч.2 ст.1235 ЦК України).
У відповідності до положень статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його прийняв (стаття 1271 ЦК України).
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст. 1272 ЦК України).
Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина на належне останньому за час життя майно, серед якого - 7/10 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , заповідані спадкодавцем за заповітом, посвідченим 22.11.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованим в реєстрі за № 4026.
Спадкоємцями за даним заповітом на спадкове майно - 7/10 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є: в межах 19/20 частин спадкового майна у рівних частках кожний: Українська православна церква Храма Різдва Богородиці, Українська православна церква Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвятського храму, з визначеним кодом ЄДРПОУ 25414211, та ОСОБА_2 , тобто кожний по 19/60 часток від спадкового майна та з правом на 1/20 частку спадкового майна - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Одночасно у даному заповіті, ОСОБА_4 зазначив, що він свого племінника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , позбавив права спадкування на його майно.
З матеріалів спадкової справи №14/2018 до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що у відповідності до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №52821295 від 01.08.2018 року, станом на час смерті спадкодавця, даний заповіт складений ОСОБА_4 , посвідчений 22.11.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. за реєстровим номером № 4026, був чинним.
У відповідності до листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. від 19.07.2019 року за вих. №258/02-14, виданого в межах спадкової справи №14/2018, судом встановлено, що відповідний заповіт оспорювався в судовому порядку в межах розгляду Київським районним судом міста Одеси цивільної справи №520/12887/18.
З поданих позивачем до суду доказів, судом першої інстанції правильно встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №520/12887/18 за позовом ОСОБА_7 до Релігійної громади Різдва - Богородиці, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луцях Тетяни Миколаївни, Релігійної організації православна парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської єпархії Української православної церкви м. Одеса», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання заповіту від імені ОСОБА_4 , посвідченого 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т. М. за реєстровим номером № 4026, недійсним.
12 лютого 2020 року рішенням Київського районного суду м. Одеси в задоволенні позову відмовлено, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року вказані судові рішення: рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року залишені без змін.
Даною постановою встановлено зокрема, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 01 серпня 2003 року належало 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
22 листопада 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким належні йому 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 заповів таким чином: 19/20 частин - у рівних частках Українській Православній Церкві Храм Різдва Богородиці; Українській Православній Церкві Одеської Єпархії Парафіяльної Ради Всіхсвятського Храму; ОСОБА_2 ; 1/20 частину - ОСОБА_3 . Поклав на ОСОБА_2 обов`язок поховати його тіло на Новоміському кладовищі. Свого племінника ОСОБА_7 він позбавив права спадкувати його майно.
Вказаний заповіт є чинним і внесений до Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 17 липня 2018 року № 52642862.
Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 06 червня 2019 року № 18-6025, складеним судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Римаревським І. Г., рукописний текст «Заповіт мною прочитано вголос і підписано особисто. ОСОБА_4 » у заповіті від імені ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т. М. 22 листопада 2006 року за реєстровим № 4026, виконаний самим ОСОБА_4 в незвичайному стані, під впливом природних «збиваючих» факторів, серед яких могли бути, як внутрішні (до них можна віднести хворобливий стан, стан хвилювання тощо), так і зовнішні (незвична поза під час письма, нерівна поверхня, на якій розташований заповіт).
Статтею 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» встановлено, що кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у медіа, створення електронних баз даних судових рішень. Будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За наслідком вказаних встановлених обставин, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, який перебуває у вільному доступі було перевірено дані обставини та встановлено наявність оприлюдненого тексту постанови Верховного Суду від 18 грудня 2024 року по справі №520/12887/18, яка набрало законної сили, якому відповідає подана до суду копія вказаного судового рішення.
Частинами 4,5 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, судом першої інстанції вмотивовано встановлено, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, та залишені без змін постановою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року, за наслідком розгляду цивільної справи №520/12887/18, набрало законної сили 18.12.2024 року, є чинним, а відтак вищевказані обставини додатковому доказуванню не підлягають, а заповіт від імені ОСОБА_4 , посвідчений 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т. М. за реєстровим номером № 4026, був чинним та діючим станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Щодо належності позивача - Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» (код ЄДРПОУ 25414211), до кола спадкоємців ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заповітом, посвідченим 22.11.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4026, суд зазначив наступне.
Виходячи з відомостей, повідомлених у відповіді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. від 15.08.2018 року за вих. №90/01-16 щодо заповіту складеного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчено 22.11.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованим в реєстрі за №4026, вбачається, що ОСОБА_4 , було у тому числі заповідано 19/20 часток від 7/10 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному серед трьох осіб, у тому числі Українській православній церкві Одеської єпархії парафіяльної ради Всіхсвятського храму, з визначеним кодом ЄДРПОУ організації - 25414211.
Разом з тим, у відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.04.2025 року за №34972574 вбачається, що за кодом ЄДРПОУ - 25414211, значиться зареєстрованою юридична особа - Релігійна організація Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса», державна реєстрація якої була проведена 21.06.2005 року за №1556120[телефон приховано].
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що вірною назвою організації, яка визначена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кодом ЄДРПОУ організації - 25414211 у заповіті посвідченому 22.11.2006 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованому в реєстрі за №4026, є - Релігійна організація Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса».
Одночасно судом першої інстанції взято до уваги, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. в межах заведеної спадкової справи 14/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , після отриманої інформації про наявність заповіту від 22.11.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4026, складеного спадкодавцем за життя, та встановлення кола спадкоємців за цим заповітом до заповіданого майна, було скеровано листа про наявність даного заповіту саме на ім`я - Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса», як юридичної особи зареєстрованої за кодом ЄДРПОУ - 25414211 визначеної у заповіті, яка має право на прийняття спадщини щодо частки заповіданого майна після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Додатково з доводів позивача викладених у позові та документів наявних в матеріалах спадкової справи №14/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , вбачається, що Релігійна організація Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» зверталась до Київського районного суду міста Одеси з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який перебував на розгляді в межах розгляду цивільної справи №520/20065/18.
Приймаючи встановлені обставини та відсутність в матеріалах спадкової справи вказаного рішення суду, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом в порядку передбаченому ч.7 ст. 81 ЦПК України за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, який перебуває у вільному доступі, було перевірено дані обставини та встановлено наявність рішення Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2019 року за наслідком розгляду цивільної справи №520/20065/18, яке набрало законної сили 17.05.2019 року, з розгляду відповідного питання.
Так, за наслідком розгляду даної цивільної справи №520/20065/18, Київським районним судом міста Одеси 16.04.2019 року ухвалено рішення, яким задоволені позовні заяви Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» та іншого спадкоємця ОСОБА_3 . Визначено додатковий строк - три місяці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , для подачі в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнаного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визначено додатковий строк - три місяці Релігійній Організації Православна Парафія Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ, для подачі в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнаного померлим з 15 березня 2018 року.
Дане рішення Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2019 року по цивільній справі №520/20065/18 набрало законної сили 17.05.2019 року.
Отже, вказаним рішенням суду також встановлено, що Релігійна організація Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса», за кодом ЄДРПОУ 25414211, належить до кола спадкоємців ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заповітом від 22.11.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4026.
Судом першої інстанції правильно враховано, що у відповідності до ч.2 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано вважав встановленим, що Релігійна організація Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса», за кодом ЄДРПОУ 25414211, входить до кола спадкоємців ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заповітом від 22.11.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованим в реєстрі за №4026, якій заповідано рівну частку серед трьох осіб у 19/20 часток від 7/10 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що становить - 19/60 (19/20 / 3 = 19/60) часток на кожного у спадщині, що складається з 7/10 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 31 травня 2019 року Релігійною організацією Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» (код ЄДРПОУ 25414211) подано до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., заяву від 31.05.2019 року за №34 про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак в межах визначеного рішенням Київського районного суду міста Одеси від 16.04.2019 року по цивільній справі №520/20065/18 додаткового строку для вчинення цієї дії, здійснила дії з прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також з матеріалів спадкової справи №14/2018, заведеної до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що крім Релігійної організації Православна Парафія «Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії Української православної церкви м. Одеса» з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулись:
- ОСОБА_7 з заявою від 01.08.2018 року, якого в свою чергу спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено право на спадкування його майна, про що виражено волевиявлення у складеному заповіті від 22.11.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованому в реєстрі за №4026;
- Релігійна громада Різдва-Богородиці, код ЄДРПОУ 20579098, з заявою від 12.10.2018 року, в порядку спадкування за заповітом від 22.11.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованому в реєстрі за №4026;
- ОСОБА_3 з заявою від 28.05.2019 року, в порядку спадкування за заповітом від 22.11.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованому в реєстрі за №4026;
- ОСОБА_2 з заявою від 07.12.2020 року, в порядку спадкування за заповітом від 22.11.2006 року, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М., зареєстрованому в реєстрі за №4026.
Також судом першої інстанції правильно встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 25.02.2025 року по справі №947/27613/24, визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/20 частину у нерухомому майні - 7/10 частин домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №443111498 від 11.09.2025 року вбачається, що 24.04.2025 року за ОСОБА_3 на підставі вказаного рішення суду зареєстровано право спільної часткової власності у житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому на підставі договору дарування від 05.09.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валієвою В.В., зареєстрованого в реєстрі за №805, право власності на дану частку майна було зареєстровано за ОСОБА_1 .
Інформації про інших спадкоємців у матеріалах спадкової справи №14/2018, заведеної до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , якими прийнято спадщину після смерті останнього, у тому числі інформації про спадкоємців за законом на інше майно не охоплене заповітом, та які мають обов`язку частку у спадщині, відсутня.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що винесена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., в межах спадкової справи №14/2018, постанова від 01.04.2025 року за вих. №53/02-31, якою відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ґрунтується у тому числі, з підстав ненадання правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно - 7/10 часток домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно зі статтею 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до підпунктів 4.12, 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Приймаючи викладене, щодо належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності 7/10 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та належності цього майна до складу спадкового майна, суд зазначає наступне.
За клопотанням сторони позивача, судом ухвалою суду від 12.06.2025 року витребувано з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради належним чином завірені копії правовстановлюючих документів щодо нерухомого майна, належного померлому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме - 7/10 часток домоволодіння, в АДРЕСА_1 .
На виконання вказаної ухвали суду, до суду надано копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2001 року, видане державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Підгірняк О.А., за р.№4-1855, на ім`я ОСОБА_4 про право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 на житловий будинок, з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , та складається в цілому з кам`яної житлової будівлі, загальною площею 41,9 кв.м. та надвірних споруд: «Б» сарай, «Г» вбиральня, «Д» сарай, «Ж» сарай, №1-4, 6-8, огорожа, І-ІІ мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 600 кв.м., ( а також 511 кв.м. залишено у тимчасове користування за власником будинку).
01 серпня 2003 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, на підставі розпорядження Київської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.06.2003 року за №773, яким посвідчено, що об`єкт в цілому розташований в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного жилого будинку літ. «А», загальною площею 89,0 кв.м., жилою площею 41,1 кв.м., сараїв літ. «Б», «Д», «Ж», вбиральні літ. «Г», бані літ «Л», відображених у технічному паспорті від 27.03.2003 року, належить ОСОБА_4 . Також у свідоцтві зазначено, що воно видане замість свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 19.10.2001 року за р.№4-1855, зареєстроване ОМБТІ та РОН 01.11.2001 року за р.№3168.
10 вересня 2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано дублікат свідоцтва про право власності на домоволодіння від 01.08.2003р., бланк серії НОМЕР_3 , у відповідності до якого, ОСОБА_4 належить об`єкт в цілому розташований в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного жилого будинку літ. «А», загальною площею 89,0 кв.м., жилою площею 41,1 кв.м., сараїв літ. «Б», «Д», «Ж», вбиральні літ. «Г», бані літ «Л», відображених у технічному паспорті від 27.03.2003 року, Також у свідоцтві засвідчено, що воно видане замість свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 19.10.2001 року за р.№4-1855, зареєстроване ОМБТІ та РОН 01.11.2001 року за р.№3168. На даному бланку, також наявний рукописний запис про ост. 7/10 часток домоволодіння.
У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №5008905 від 11.10.2004, 11.10.2004 КП «ОМБТІ та РОН» проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 на 7/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі вказаного свідоцтва від 01.08.2003 року, дублікат якого видано 10.09.2004 року, бланк серії НОМЕР_3.
01 вересня 2005 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано дублікат свідоцтва про право власності на домоволодіння від 01.08.2003р., бланк серії НОМЕР_4, у відповідності до якого, ОСОБА_4 належить об`єкт в цілому розташований в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з одного жилого будинку літ. «А», загальною площею 89,0 кв.м., жилою площею 41,1 кв.м., сараїв літ. «Б», «Д», «Ж», вбиральні літ. «Г», бані літ «Л», відображених у технічному паспорті від 27.03.2003 року, Також у свідоцтві засвідчено, що воно видане замість свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 19.10.2001 року за р.№4-1855, зареєстроване ОМБТІ та РОН 01.11.2001 року за р.№3168. На даному бланку, також наявний рукописний запис про ост. 7/10 часток домоволодіння.
У відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №8750005 від 26.10.2005, 26.10.2005 КП «ОМБТІ та РОН» проведено державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 на 7/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі вказаного свідоцтва від 01.08.2003, дублікат якого виданого 01.09.2005 року, бланк серії НОМЕР_4.
Відповідний запис про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_4 на 7/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі вказаного свідоцтва від 01.08.2003, дублікат якого виданого 01.09.2005 року, бланк серії НОМЕР_4, наявний у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №443111498 від 11.09.2025року.
Судом першої інстанції правильно враховано, що у відповідності до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року по справі №653/1096/16-ц здійснено висновок, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України). Особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.13 постанови ВП ВС від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).
Суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). (пункт 62 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21).
Беручи викладені обставини до уваги в цілому, суд першої інстанції правильно вважав належним чином підтвердженим факт належності ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , нерухомого майна - 7/10 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало останньому на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності від 01.08.2003 року, дублікат якого виданого 01.09.2005 року, бланк серії НОМЕР_4 .
На підставі встановленого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить - 7/10 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцем до якого в порядку спадкування за заповітом, з правом частки у даному спадковому майні з розміром 19/60 є позивач.
Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що і заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності і встановлена судом.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Таким чином, відповідно до вимог статті 328 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 6 вказаної Конвенції ніхто не може бути позбавлений своєї власності.
Відповідно до ст.392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
До способів захисту цивільних прав у відповідності до положень статті 16 ЦК України належить визнання права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що наразі позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19/60 часток у 7/10 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснивши належні дії з прийняття спадщини у встановлений додатковий строк, що свідчить про порушення спадкових прав позивача, а обраний позивачем спосіб захисту, враховуючи відмову державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, є належним та ефективним.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приймаючи вищевикладене в цілому, суд першої інстанції правильно вважав, що за наслідком обґрунтованості заявлених вимог, порушенні права позивача підлягають захисту, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Щодо доводів апеляційної скарги, що вона не є належним відповідачем у справі, то колегія суддів зазначає таке.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. [..] Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, провадження № 12-31гс22).
Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц).
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).
Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Дійсно, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі №759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 належить право власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування №805 від 05.09.2025 року, посвідченого нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Валієвою В.В. (індексний № рішення 80701241), яка належала спадкоємцю за заповітом ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.
Щодо доводів апеляційної скарги, яка зазначена у пункті два короткого змісту і доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.
На підставі матеріалів справи встановлено, що спадкодавцю належало 7/10 частин домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Як було зазначено судом першої інстанції, 19/60 часток (19/20 часток у заповіті / 3) на кожного у спадщині. У свою чергу 19/60 часток позивача по факту є 133/600 домоволодіння (7/10*19/60).
Таким чином, арифметичні розрахунки проведені нотаріусами та судом першої інстанції правильно, частки домоволодіння та спадщини поділені вірно.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07 серпня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
О.С. Комлева