ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
10 серпня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/1613/25
Головуючий у першій інстанції - Пархомчук Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1069/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Мамонової О. Є.,
суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Фермерське господарство «Олександрівське 2020»,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Олександрівське 2020» на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2026 року (проголошено об 11:21, повний текст складено 06.02.2026) у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олександрівське 2020» про стягнення заборгованості за договором оренди,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фермерського господарства «Олександрівське 2020» (далі ФГ «Олександрівське 2020»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з орендної плати за 2022-2024 роки у розмірі 48 059,60 грн, пеню у розмірі 11 726,30 грн, індекс інфляції у розмірі 6 840,20 грн, три проценти річних у розмірі 1 927,61 грн, а також судовий збір у розмірі 968,96 грн, усього стягнути 69 522,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:04:020:0004, розташована на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області. 01.11.2020 між позивачем та ФГ «Олександрівське 2020» укладено договір оренди землі № 56, за яким вищезазначену земельну ділянку надано у строкове платне користування відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
02.01.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №2/56, якою встановлено орендну плату з 2022 року в розмірі 16 149,07 грн, строк внесення орендної плати не пізніші 20 січня, наступного за роком, за який вноситься орендна плата.
Позивач наголошував, що відповідачем орендну плату за 2022 рік сплачено не в повній мірі, а орендну плату за 2023 та 2024 року не сплачено взагалі.
Уважав, що сума орендної плати за 2023, 2024 роки має бути сплачена відповідачем із врахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.
Указував, що на підставі п. 13. договору оренди відповідач має сплатити йому пеню у розмірі 0,05% несплаченої суми за кожен день прострочення, а також зобов`язаний сплатити 3% річних від простроченої суми та збитки від інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 29.01.2026 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ФГ «Олександрівське 2020» на користь ОСОБА_1 65126,68 грн орендної плати за землю за 2022, 2023 та 2024 роки.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ФГ «Олександрівське 2020» на користь ОСОБА_1 901,13 грн сплаченого судового збору.
В апеляційній скарзі ФГ «Олександрівське 2020» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , стягнувши з відповідача на користь позивача орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0004 за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 39 000 грн, а також судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у фермерського господарства відсутня вина у невиплаті позивачу орендної плати за укладеним договором оренди землі, бо орендна плата була невиплачена внаслідок непереборної сили, російської агресії в Україні.
Заявник уважає, що оскільки порушення строків виплати орендної плати позивачу сталося внаслідок непереборної сили, тому відсутні підстави для стягнення з господарства на користь позивача пені, 3% річних та інфляційного збільшення.
Зазначає, що з 2022 року орендна плата за договором оренди землі становить 16 149,07 грн, в т.ч. податок з доходів фізичних осіб 2 906,83 грн та військовий збір 242,24 грн, сума до виплати на руки - 13 000 грн. У 2022 господарством як податковим агентом сплачено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 906,83 грн та військовий збір у розмірі 242,24 грн. Тому розмір заборгованості господарства перед позивачем становить: за 2022 рік - 13 000 грн, за 2023 рік - 13 000 грн, за 2024 рік - 13 000 грн, а всього 39000 грн. Сума податку з доходів фізичних осіб 2906,83 грн х 2 за 2023-2024 та військового збору 242,24 грн х 2 за 2023-2024 роки підлягає сплаті фермерським господарством як податковим агентом при виплаті позивачу заборгованості за 2023-2024 роки, тому не має стягуватися на його користь, як це зробив суд першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача необхідності застосування штрафних санкцій не оспорював, жодних доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин не тільки самих по собі, але і того, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку, не надав, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача пені, 3% річних та інфляційного збільшення.
Указує, що сума орендної плати, яку суд визначає до стягнення з орендаря на користь орендодавця як заборгованість із орендної плати, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми орендної плати підлягають нарахуванню орендарем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті орендодавцю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач порушив умови пункту 9 укладеного з позивачем Договору оренди землі, додаткової угоди № 2/56 та статті 25 Закону України «Про оренду землі», оскільки не сплатив позивачу орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки, а тому з нього підлягає стягненню сума орендної плати, визначена в договорі оренди та додатковій угоді до нього, тобто 13 000 грн, 16 149,07 грн, 16149,07 грн відповідно;
- у зв`язку з невнесенням орендної плати у строки, визначені договором оренди, з відповідача підлягає стягненню пеня, сума якої разом складає 11 353,28 грн;
- боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, які разом складають 6 608,96 грн;
- з огляду на умови укладеного договору оренди відсутні підстави для застосування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік в розмірі 1,051 та за 2024 рік - 1,12.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,7278 га з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0004, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії ЯГ №263441 (а.с. 7), інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 11.01.2025 (а.с. 8).
01.11.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Олександрівське 2020» укладено договір № 56 оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олександрівської сільської ради (а.с. 16-18).
Відповідно до п. 2 договору №56 в оренду передається земельна ділянка, що належить орендодавцю, з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0004 загальною площею 5,7276 га, у тому числі рілля 5,7276 га.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 134 353 грн (п. 5 договору № 56).
Договір укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору № 56).
Відповідно до п. 9 договору № 56 орендна плата вноситься орендарем щороку у грошовій формі - в сумі 12 422,36 грн, в т.ч. податок з доходів фізичних осіб 2 236,02 грн та військовий збір 186,34 грн, сума до виплати на руки становитиме 10 000 грн. Орендна плата вноситься орендарем на банківський рахунок орендодавця, реквізити зазначені у даному договорі у пункті «Реквізити та підписи сторін».
Згідно з п. 10 договору № 56 обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку (земельні ділянки) приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Орендна плата вноситься орендарем не пізніше 20 січня, наступного за роком, за який вноситься орендна плата, що оформляється письмово (п. 11 договору № 56).
Відповідно до п. 13 договору № 56 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05% несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду до договору №56 від 01.11.2020 ОСОБА_1 (орендодавець) передав земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:04:020:0004, площею 5,7276 га, розташовану на території Олександрівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області, а орендар прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду (а.с. 18).
02.01.2023 між ОСОБА_1 та ФГ «Олександрівське 2020» укладено додаткову угоду № 2/56 до договору оренди землі № 56 від 01.11.2020, якою п. 9 договору № 56 викладено у новій редакції, а саме: «Орендна плата вноситься орендарем щороку у грошовій формі. Орендна плата з 2022 року становитиме 16 149,07 грн, в т.ч. податок з доходів фізичних осіб 2 906,83 грн та військовий збір 242,24 грн, сума до виплати на руки становитиме 13 000 грн. Орендна плата вноситься орендарем на банківський рахунок орендодавця, реквізити зазначені у даному договорі у пункті «Реквізити та підписи сторін» (а.с. 20).
Листом № 7 від 09.01.2023 ФГ «Олександрівське 2020» повідомило ОСОБА_1 про те, що в зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, що не залежать від волі сторін, які не можна передбачити або зупинити розумними засобами), ФГ «Олександрівське 2020» не може своєчасно виплатити орендну плату за 2022 рік, а саме до 20.01.2023. Зазначило, що орендна плата буде виплачена із запізненням. Зобов`язалося виплатити орендну плату до кінця І кварталу 2023 року (а.с. 25).
Листом № 28 від 19.09.2023 ФГ «Олександрівське 2020» повідомило ОСОБА_1 про те, що в зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, що не залежать від волі сторін, які не можна передбачити або зупинити розумними засобами), а саме воєнний стан в Україні, що призвело до погіршення логістики та збуту товару, ФГ «Олександрівське 2020» не може своєчасно виплатити орендну плату за 2022 рік, а саме до 20.01.2023. Зазначило, що орендна плата буде виплачена повністю до кінця 2023 року (а.с. 26).
За Відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 22.06.2025 за період з січня 2021 року по квітень 2025 року ОСОБА_1 нараховано ФГ «Олександрівське 2020» за надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду у грудні 2022 року - 16 149,07 грн, з них сума податку - 2 906,83 грн, сума військового збору - 242,24 грн. У 2023, 2024, 2025 роках відсутні нарахування від ФГ «Олександрівське 2020» (а.с. 9-11).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі можуть зазначатися інші умови.
За змістом ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового Кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону).
Положеннями ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі, окрім іншого, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно з абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про оренду землі» у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 3 ст. 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення орендної плати за 2022, 2023, 2024 роки
Судом у справі встановлено, що 01.11.2020 між ОСОБА_1 та ФГ «Олександрівське 2020» укладено договір оренди землі № 56, яким передано в оренду земельну ділянку [номер приховано]:04:020:0004 строком на 7 років.
За умовами укладеного договору сторони погодили, що орендна плата вноситься в такі строки: не пізніше 20 січня, наступного за роком за який вноситься орендна плата. Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі в сумі 12 422,36 грн, в т.ч. податок з доходів фізичних осіб 2 236,02 грн та військовий збір 186,34 грн, сума до виплати на руки - 10 000 грн. Додатковою угодою № 2/56 від 02.01.2023 п. 9 договору оренди № 56 викладено в новій редакції та передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі в сумі 16 149,07 грн, в т.ч. податок з доходів фізичних осіб 2 906,83 грн та військовий збір 242,24 грн, сума до виплати на руки - 13 000 грн.
Установлено та не оспорюється відповідачем, що ФГ «Олександрівське 2020» не сплачено ОСОБА_1 оренду плату за 2022, 2023 та 2024 роки. При цьому за 2022 рік відповідачем як податковим агентом сплачено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2 906,83 грн та військовий збір 242,24 грн.
Спірним є питання щодо суми орендної плати за 2023 та 2024 роки, яка підлягає стягненню з відповідача за судовим рішенням. Так, відповідач вважає, що така сума має становити 13 000 грн за кожен рік, а не 16 149,07 грн як визначено в договорі оренди, оскільки сума податку з доходів фізичних осіб 2906,83 грн та військового збору 242,24 грн підлягає сплаті фермерським господарством як податковим агентом при виплаті позивачу заборгованості за відповідні роки.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 звернула увагу на те, що вимоги щодо змісту судового рішення передбачено нормами процесуального закону.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
Згідно із частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується про:
1) порядок і строк виконання рішення;
2) надання відстрочення або розстрочення виконання рішення;
3) забезпечення виконання рішення;
4) повернення судового збору;
5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат;
6) дату складення повного судового рішення.
Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (частина десята статті 265 ЦПК України).
Тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Отже, ураховуючи, що у договорі оренди землі сторони погодили, що орендна плата вноситься у грошовій формі в сумі 16 149,07 грн, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку, що на користь позивача підлягає стягненню саме по 16 149,07 грн заборгованості з орендної плати за 2023 та 2024 роки.
На довід відповідача в апеляційній скарзі про те, що розмір заборгованості з орендної плати за 2023 та 2024 роки становить 26 000 грн (по 13 000 грн за рік), тобто за відніманням податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які підлягають сплаті ФГ «Олександрівське 2020» як податковим агентом, колегія суддів зауважує, що при вирішенні спору суд виходить із встановлених у справі обставин щодо розміру орендної плати, визначеного умовами договору оренди спірної земельної ділянки, на отримання якої позивач має право. Орендар ФГ «Олександрівське 2020» із нарахованої суми орендної плати, в тому числі стягнутої за рішенням суду, як податковий агент в силу приписів статті 168 Податкового кодексу України зобов`язаний утримати й перерахувати до відповідного бюджету встановлену законом суму податку (обов`язкового платежу). Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов`язкового платежу) із належної орендодавцеві відповідно до умов договору оренди орендної плати знаходяться у площині податкових, а не земельних відносин.
Отже, як правильно визначив районний суд, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 45 298,14 грн заборгованості з орендної плати (13 000 грн (2022 рік) + 16 149,07 грн (2023 рік) + 16 149,07 грн (2024 рік)).
Щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань та відповідальності за ст. 625 ЦК України
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 , 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 13 договору оренди № 56 від 01.11.2020 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,05% несплаченої суми за кожен день прострочення.
Здійснений судом першої інстанції розрахунок пені без урахування коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є правильним та не спростованим відповідачем в апеляційні скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
За змістом ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ФГ «Олександрівське 2020» 3% річних та інфляційних втрат.
Будь-яких доводів чи обґрунтувань щодо помилковості самого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить. Оскільки контррозрахунок відсутній, а правильність сум не оспорюються, висновки суду першої інстанції в частині розміру стягнення є правомірними.
Доводи апеляційної скарги ФГ «Олександрівське 2020» про відсутність підстав для стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення через відсутність вини фермерського господарства у невиплаті позивачу орендної плати не знайшли підтвердження в ході судового розгляду.
Так, не є слушним посилання відповідача на те, що орендна плата була невиплачена внаслідок обставин непереборної сили.
Колегія судів наголошує, що сама по собі війна не може автоматично означати звільнення від виконання в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин юридична/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.
На підтвердження неможливості оброблення земельної ділянки позивача і відповідно сплати орендної плати ФГ «Олександрівське 2020» посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України. Проте, вказаний лист є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила відповідну форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 в справі № 922/2394/21 зазначено, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначено, що норма ч. 6 ст. 762 ЦК України визначає як підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Підпунктом 3 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Апеляційний суд враховує, що відповідачем ФГ «Олександрівське 2020» не надано суду першої та апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів на підтвердження обмежень використання ФГ «Олександрівське 2020» за цільовим призначенням земельної ділянки позивача та наявності розпорядження щодо звільнення ФГ «Олександрівське 2020» від оподаткування за 2022-2024 роки з підстав непридатності до використання земельної ділянки позивача.
Також в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відомостей про те, що ФГ «Олександрівське 2020» протягом 2022-2024 року не вело господарську діяльність і не отримувало дохід, відсутність активів і працівників, які отримують заробітну плату. Отже, відсутні підстави стверджувати, що відповідач позбавлений можливості сплачувати орендну плату позивачу.
Виходячи з наведеного, безпідставними є доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та неможливості у зв`язку з цим здійснення на спірній земельній ділянці господарської діяльності.
Таким чином, установивши, що ФГ «Олександрівське 2020» порушено умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати у зв`язку з чим виникла заборгованість за 2022, 2023 та 2024 роки, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув 1 866,30 грн 3% річних та 6 608,96 грн інфляційних втрат.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для його скасування, а тому апеляційна скарга ФГ «Олександрівське 2020» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олександрівське 2020» - залишити без задоволення.
Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 29 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О. Є. Мамонова
Судді: О. А. Луговець
О. П. Супрун