ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/8757/25 Провадження 2/636/599/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2026 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Золотоверхої О. О.
за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Лихачової М.Б.,
представника третьої особи - Бажинової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
07.10.2025 (зареєстровано 08.10.2025) через систему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Лихачов Р.Б. подав позов до суду, в якому просив позбавити відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що за час подружнього життя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 09.01.2014 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офіційно розірвано.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у КЗ "Кам`янорузький ліцей" Чугуївської міської ради Харківської області. Директор КЗ "Кам`янорузький ліцей" Чугуївської міської ради Харківської області зазначив, що ОСОБА_3 проживає разом з батьком, ОСОБА_1 . Дитина завжди охайна, доглянута. Батько хлопця постійно спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться його шкільним життям. Мати дитини, ОСОБА_2 , контакту з КЗ «Кам`яноярузький ліцей» не підтримує, із вчителями не спілкується. У родині панують доброзичливі стосунки. У ОСОБА_4 вдома є власне місце для відпочинку та занять. Зовнішній вигляд учня завжди охайний, речі чисті. Дитина повністю забезпечена меблями, посудом, побутовою технікою, постільною білизною, засобами гігієни, продуктами харчування, одягом, взуттям, підручниками та шкільним приладдям, також є телефон та ноутбук для дистанційного навчання. ОСОБА_4 з задоволенням допомагає батькові по домогосподарству. Батько ОСОБА_4 підтримує постійний зв`язок зі ліцеєм та класним керівником, приділяє велику увагу вихованню сина, підтримує його, допомагає навчанні.
Також Відповідач жодного разу не з`являлася в амбулаторію для професійних оглядів та з приводу хвороби дитини, на прийомах у сімейного лікаря був присутній Позивач.
Відповідач за місцем реєстрації фактично не проживає, разом з дитиною не виходить на сумісні заходи, до сімейного лікаря дитину не супроводжує, навчанням дитини не цікавиться, а Позивач, в свою чергу, проживає разом з дитиною, приділяє багато уваги навчанню та вихованню дитини, супроводжує дитину до сімейного лікаря, в разі необхідності, підтримує контакт з КЗ «Кам`яноярузький ліцей», цікавиться навчанням сина, дбає про дитину.
Відповідач відмовилася від свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її батьківських прав на цю дитину, справу у суді про позбавлення батьківських прав просить слухати без її присутності, що підтверджується заявою засвідченою приватним нотаріусом, зареєстрованою в реєстрі за №1301 від 17.09.2025.
Відповідач не виявляє щодо сина батьківського піклування та взагалі не хоче його бачити. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню, вихованням сина не займається, не піклується про духовний і фізичний розвиток дитини, нічого не знає про його стан здоров`я, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням не ухилятися від виконання батьківських обов`язків. Однак, це не дало позитивного результату. Відповідач не тільки не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, а й не спілкується із сином взагалі, хоча Позивач жодного разу не виражав заборон; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу. Відповідач взагалі не спілкується та не бачиться із сином.
Зазначені обставини у відповідності з п. 2, ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення Відповідача батьківських прав.
Представник позивача - адвокат Лихачова М.Б. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, вказувала, що така поведінка відповідача може призвести до суттєвих негативних наслідків в житті дитини, оскільки в нинішній умовах можуть виникати певні негайні ситуації, за яких буде необхідне волевиявлення обох батьків щодо дитини, а за відсутності контакту із відповідачем, у позивача виникатимуть проблеми із прийняттям рішень щодо дитини, його безпеки, навчання, тощо.
Відповідач у судові засідання, призначені на 25.03.2026, 01.06.2026 та 28.07.2026 не з`явилася, про місце та час судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином. Відзив на позов не подавала, до позову додано копію нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 від 17.09.2025 наступного змісту: «» Я мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовляюся від свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та своїх батьківських прав на цю дитину і не заперечую проти його усиновлення іншою особою та переміни прізвища та по-батькові, якщо в тому буде потреба. Претензій до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , я не маю та в майбутньому мати не будую Справу у суді про позбавлення мене батьківських прав прошу слухати без моєї присутності» (а.с.11/2).
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, підтримала наданий органом опіки та піклування висновок та вказувала, що в теперішній час будь-які докази того, що поведінка відповідача по відношенню до дитини становить небезпеку, призводить до порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, відсутні.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 09.01.2014 рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у справі №636/5386/13-ц (копія а.с.9) розірвано зареєстрований 06.09.1997 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , дружині залишено прізвище « ОСОБА_6 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зарожне, Харківської області народився ОСОБА_3 , батьками якого записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 07.05.2014 (а.с.8/2).
Згідно копії довідки з КЗ «Кам`яноярузький ліцей» від 18.09.2025 №71 (а.с.9/2) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у закладі, проживає разом з батьком ОСОБА_1 ; дитина завжди охайна, доглянута; батько хлопця постійно спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться його шкільним життям; мати дитини ОСОБА_2 контакту з закладом не підтримує, із вчителями не спілкується.
Згідно копії характеристики ОСОБА_3 з КЗ «Кам`яноярузький ліцей» (а.с.10) ОСОБА_3 навчається у закладі; вчиться в міру своїх можливостей, до виконання доручень ставиться дбайливо, на уроках уважний, спокійний, має позитивне ставлення до трудової діяльності, старанний і дисциплінований учень; хлопець проживає разом з батьком; у родині панують доброзичливі стосунки; у ОСОБА_4 вдома є власне місце відпочинку та занять; зовнішній вигляд завжди охайних; дитина забезпечена меблями, посудом, побутовою технікою, постільною білизною, засобами гігієни, продуктами харчування, одягом, шкільним приладдям; ОСОБА_4 з задоволенням допомагає батьку по домогосподарству; батько підтримує постійний зв`язок з ліцеєм та класним керівником, приділяє велику увагу вихованню сина.
Згідно копії довідки з КНП «ЦПМСД» Новопокровської селищної ради від 19.09.2025 (а.с.10/2) колишня дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні свого сина ОСОБА_3 , жодного разу не з`являлася в амбулаторію для проф оглядів та з приводу хвороби дитини; на прийомах у сімейного лікаря був присутній батько дитини ОСОБА_1 .
Згідно копії довідки-інформації про батьків, які виховують малолітніх/неповнолітніх дітей з Чугуївської міської ради від 22.09.2025 (а.с.11) стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , наявна інформація: за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; мати ОСОБА_2 за місцем реєстрації фактично не проживає, разом з дитиною не виходить на сумісні заходи, до сімейного лікаря дитину не супроводжує, навчанням дитини не цікавиться; батько ОСОБА_7 проживає разом з дитиною, приділяє багато уваги навчанню та вихованню дитини, супроводжує до сімейного лікаря, в разі необхідності підтримує контакт з КЗ «Кам`яноярузький ліцей», дбає про дитину; дитина, перебуваючи за межами будинку завжди доглянута, охайна, доброзичлива, ввічлива, контактна, трудолюбива, має багато друзів, захоплюється спортом.
14.05.2026 Чугуївським міським судом Харківської області видано судовий наказ №636/4433/26 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 (копія а.с.64).
Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
Аналогічне викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати від 13.07.2022 у справі №705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).
У судовому засіданні в присутності батька ОСОБА_1 , психолога ОСОБА_8 допитано неповнолітнього ОСОБА_3 , який пояснив, що мати залишила їх родини приблизно шість років тому. Спочатку вона інколи телефонувала, але з часом припаинила дзвонити ому, а на його дзвонки перестала відповідати. Причину такої поведінки матері він пояснити не може, між ним та матір`ю конфліктів не було. Про суть позову, що розглядається, йому відомо і він позицію свого батькаповністю підтримує. Наміру налагоджувати відносини із матір`ю він не має, так само як і бажання взагалі із нею спілкуватися.
Згідно ч.5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Так до суду надано висновок органу опіки та піклування Чугуївської міської ради від 24.03.2026 №02-02-34/642 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.54-55), з якого вбачається наступне.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надані документи, встановлено: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до заяви ОСОБА_1 матір дитини залишила сина поїхавши працювати до м. Київ. З того часу матеріально не допомагає, не цікавиться здоров`ям та навчанням дитини. 17.09.2025 матір дитини надала нотаріально засвідчену заяву про її відмову від свого малолітнього сина, своїх батьківських прав на дитину і не заперечує проти його усиновлення іншою особою та переміни прізвища, по - батькові, якщо в тому буде потреба. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 09.01.2014 у справі № 636/5386/13-ц провадження № 2/636/2150/13, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до довідки Управління надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради Харківської області від 07.01.2026 № М-18/54-ЦА, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ними за цією адресою зареєстрована матір дитини. Відповідно до довідки - інформації про батьків, які виховують малолітніх/неповнолітніх дітей старости Зарожненського старостинського округу від 08.01.2026 № 15, батько проживає разом з дитиною ОСОБА_3 ; Батько приділяє багато уваги навчанню та вихованню дитини, супроводжує дитину до сімейного лікаря, в разі необхідності, підтримує контакт з КЗ «Кам`яноярузьким ліцеєм», цікавиться навчанням сина, дбає про дитину; Мати за місцем реєстрації фактично не проживає, разом з дитиною не виходить на сумісні заходи, до сімейного лікаря дитину не супроводжує, навчанням дитини не цікавиться. Відповідно до інформації Центра соціальних служб Чугуївської міської ради від 16.02.2026 № 01-16/65 про складання акту оцінки потреб сім`ї/особи від 10.02.2026, висновку оцінки потреб сім`ї від 10.02.2026 № 22 р.н., ОСОБА_1 проживає у власному житлі разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , умови проживання задовільні, в будинку 3 кімнати, у дитини є окрема кімната, є ванна кімната та кухня, опалюється будинок твердопаливним котлом, в кухні електроплита, зі слів ОСОБА_1 його колишня дружина, ОСОБА_2 проживає в іншому місті, нової адреси він не знає, так як вони не спілкуються вже 6 років, вихованням дитини матір не займається, інтересу до життєдіяльності сина не виявляє; ознаки складних життєвих обставин - відсутні. Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги» Новопокровської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 15.01.2026, ОСОБА_2 не приймає участі у лікуванні свого сина ОСОБА_3 , жодного разу не з`являлась в амбулаторію для профілактичних оглядів та з приводу хвороби дитини; на прийомах у сімейного лікаря був присутній батько дитини ОСОБА_9 . Відповідно до характеристики КЗ «Кам`яноярузький ліцей» Чугуївської міської ради Харківської області на ОСОБА_3 від 15.01.2026 ОСОБА_4 навчається в 6 класі, вчиться в міру своїх можливостей, до виконання доручень ставиться дбайливо, хлопець проживає разом з батьком, у родині панують доброзичливі стосунки, дитина повністю забезпечена меблями, посудом, побутовою технікою, постільною білизною, засобами гігієни, продуктами харчування, одягом, взуттям, підручниками та шкільним приладдям, також є телефон та ноутбук для дистанційного навчання, ОСОБА_4 з задоволенням допомагає батькові по домогосподарству; батько ОСОБА_1 підтримує постійний зв`язок з ліцеєм та класним керівником, приділяє велику увагу вихованню сина, підтримує його, допомагає у навчанні. Відповідно до довідки КЗ «Кам`яноярузький ліцей» Чугуївської міської ради Харківської області від 15.01.2026 № 8, ОСОБА_3 завжди охайний, доглянутий; батько хлопця постійно спілкується з педагогами, які навчають сина, цікавиться його шкільним життям; мати дитини контакту з КЗ «Кам`яноярузький ліцей» не підтримує, із вчителями не спілкується. Відповідно до інформації КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» Чугуївської міської ради Харківської області від 13.02.2026 № 01-19/629, ОСОБА_1 не перебуває на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога. Відповідно до довідки старости Зарожненського старостинського округу від 11.02.2026 № 31, ОСОБА_1 є членом особистого селянського господарства і має в наявності селянське господарство: 70 штук кролів та птицю в кількості 65 штук. Відповідно до договору купівлі - продажу будинку від 18.07.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 1164, ОСОБА_1 є власником будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до акту обстеження умов проживання від 04.02.2026, умови проживання добрі, дитина має окрему облаштовану кімнату, наявне ліжко, письмовий стіл, комп`ютер, ноутбук.
04.02.2026 службою у справах дітей в присутності батька та за згодою батька проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`ясовано, що малолітній знає про намір батька та згоден з позбавленням батьківських прав матері ОСОБА_2 , проживати бажає з батьком.
Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чугуївської міської ради 10.03.2026. У засіданні брав участь ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_2 була належним чином запрошена, направлено лист від 22.01.2026 № 01-32/33, який було отримано. В телефонному режимі ОСОБА_2 обіцяла бути присутньою, однак на момент розгляду питання не з`явилась, причину неявки не пояснила.
Комісія з питань захисту прав дитини розглянувши надані документи, оцінивши пояснення встановила, що при вирішенні питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_2 необхідно не лише впевнитися у невиконанні матір`ю батьківських обов`язків по вихованню, а також встановити, що матір ухиляється від їх виконання свідомо. Посилання батька дитини на те, що матір не проживає разом з дитиною, матеріально не забезпечує не може свідчити про ухилення матері від виконання своїх обов`язків. Батьком не стягнуто з матері аліментів на утримання дитини, це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про не спонукання батьком надати дитині належного утримання. Не надано повного пакета документів та не доведено комісії з питань захисту прав дитини, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про ухилення матір`ю ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_3 , а також, що неналежне виконання матір`ю її батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, не має розлучатися зі своєю матір`ю.
Враховуючи, що не встановлена думка матері ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_1 не доведена доцільність позбавлення матері батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чому це в інтересах дитини, керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 165, 167, 181 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 17 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» (зі змінами), враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування - виконавчий комітет Чугуївської міської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.07.2026 у справі №127/33102/24 (провадження 61-13632св25).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини)).
Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Зазначене викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.11.2025 у справі №462/7879/23 (провадження № 61-4934св25).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров`ю.
Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.
Згідно пунктів 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків та саме ухилення від здійснення своїх батьківських обов`язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Вказане зазначене у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.01.2019 у справі №465/3694/14-ц (провадження №61-36265св18).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частини друга та третя статті 171 СК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року в справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Судова практика в цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 361/2014/22).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 26.11.2025 у справі № 462/7879/23 (провадження № 61-4934св25).
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
ЄСПЛ, розглядаючи справи на підставі статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував на необхідність поглибленого вивчення національними судами всієї сімейної ситуації і відповідних факторів, а також проведення збалансованої та обґрунтованої оцінки відповідних інтересів кожної особи з постійним прагненням віднайти найкраще рішення для дітей (рішення у справах Sahin v. Germany [GC], № 30943/96, §§ 64-68, ECHR 2003-VIII; Sommerfeld v. Germany [GC], № 31871/96, §§ 62-64, ECHR 2003-VIII (витяги); C. v. Finland, № 18249/02, § 52, 09 травня 2006 року; та Z.J. v. Lithuania, № 60092/12, §§ 96-100, 29 квітня 2014 року).
У справі «Мамчур проти України» (рішення від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09) ЄСПЛ зазначив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до висновків ЄСПЛ у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2017 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17).
У рішенні ЄСПЛ від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», заява № 8793/79, Суд вважає, що захід має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріального забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду доволі складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. З метою забезпечення найкращих інтересів дітей, за обставин цієї справи, не виправдано позбавляти батька права на контакт з дітьми та їх виховання. Позбавлення батька всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.
Аналогічне зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.07.2026 у справі №127/33102/24 (провадження № 61-13632св25).
Досліджені судом докази щодо ставлення відповаідача до виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина не можна розцінювати як свідоме та умисне ухилення від виховання дитини та як свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками, тому, в даному випадку, суд, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, не вважає доцільним та необхідним застосування такого крайнього заходу впливу до відповідача ОСОБА_2 як позбавлення її батьківських прав, оскільки наявність її умисної та винної поведінки не доведено належними та достатніми доказами, позивачем належним чином не обгрунтовано - в чому полягає захист інтересів дитини саме у спосіб позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків стосовно сина ОСОБА_3 , а також, що неналежне виконання матір`ю її батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини.
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355, 430, п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав, - залишити без задоволення.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків покласти на Службу у справах дітей Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області.
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чугуївський міський суд Харківської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення суду виготовлено 07.08.2026.
Суддя О. О. Золотоверха