Справа № 946/948/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення аліментів з матері на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, у якій просив змінити спосіб стягнення аліментів, призначених рішенням суду у справі № 296/4648/24, встановивши їх перерахування з доходів ОСОБА_1 безпосередньо на особисті рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також стягнути з ОСОБА_5 на користь дітей аліменти у твердій грошовій сумі по 5000 грн щомісяця на кожного до закінчення ними навчання.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що їх діти є повнолітніми (21 та 20 років), студентами Поліського національного університету, вони ведуть самостійний побут та проживають окремо від матері; відповідно до ст. 179, 199 СК України, аліменти мають виплачуватися безпосередньо на рахунки дітей. Наголосив, що ОСОБА_4 не витрачає ці кошти на потреби дітей, а лише виконує роль транзитного отримувача. Крім того, згідно зі ст. 141, 199 СК України, обов`язок утримувати дітей-студентів лежить на обох батьках рівною мірою, а наразі все фінансове забезпечення здійснюється за його рахунок - інваліда війни ІІ групи. ОСОБА_4 (мати), будучи працездатною, не надає дітям матеріальної допомоги. Разом з тим, позивач продовжує виконувати обов`язок, сплачуючи сукупно 10000 грн та вважає за необхідне встановити "дзеркальний" обов`язок для матері - по 5000 грн на кожну дитину.
Крім того, при поданні позовної заяви, звернувся до суду із клопотанням по витребування доказів.
Вказана цивільна справа надійшла до Житомирського районного суду Житомирської області за підсудністю.
Ухвалою суду від 29.06.2026 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 68).
Відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із відзивом на позовну заяву, у якому просила розгляд справи провести у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 74-117).
Позивач звернувся до суду із відповіддю на відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; витребувати докази; позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 118-131).
Відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із запереченнями на відповідь на відзив у яких просила розгляд справи провести у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у зв`язку з тим що вона є військовослужбовицею та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 132-139).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не скористались своїми процесуальними правами та не направили до суду відзивів на позовну заяву.
Жодних інших заяв чи клопотань до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Щодо переходу від розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ.
Водночас, положеннями частини 1 статті 274 ЦПК України визначено категорії справ, що підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, серед яких і малозначні справи.
Згідно п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги непов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
При вирішенні питання про розгляд справи суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (ч. 6 ст. 279 ЦПК України).
З урахуванням вищевикладеного, взявши до уваги категорію та складність спору, обсяг та характер поданих доказів у справі, зокрема, предмет та підстави позову, врахувавши положення ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, відтак відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачі не були позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки, визначені судом або законом, заявляти відповідні клопотання та у повній мірі користуватися правами, передбаченими ЦПК України.
Водночас, позивачем були заявлені клопотання про витребування доказів, з яких: інформацію про доходи відповідачів та відомості із навчального закладу дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Ознайомившись із клопотаннями позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку, що такі клопотання не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином обставини, які можуть підтвердити вказані докази, а отже відмовляє у їх задоволенні.
Щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що згідно рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 23.01.2024 року у справі №296/11918/24 ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 15-16).
Згідно рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 29.08.2024 року у справі №296/4648/24 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/9 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , починаючи з 17.05.2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х річного віку; стягувати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/9 частини з усіх видів заробітку (доходу), ОСОБА_1 , починаючи з 17.05.2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_2 23-х річного віку (а.с. 5-7).
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, рішеннями іншого суду встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є їх спільними дітьми.
Відповідно до довідок із навчального закладу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є здобувачами вищої освіти Поліського національного університету (а.с. 8-9). Термін навчання ОСОБА_3 , був до 30.06.2026, а ОСОБА_2 - до 31.12.2026 року.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 54), є особою з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 58).
Крім того, із долучених учасниками справи документів, які на думку суду, мають значення для справи, вбачається, що ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 89).
ОСОБА_4 надала докази на підтвердження матеріального утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , 2005 р.н., зокрема, на медичні потреби (а.с. 96-98),
Разом з тим, згідно відомостей Корольовського відділу ДВС у місті Житомирі, позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 103-106).
Згідно відповіді Житомирської обласної військової інформації від 09.04.2026 року, відповідно до інформації, наданої Службою у справах дітей Оліївської сільської ради, діти позивача разом з матір?ю проживають за адресою: АДРЕСА_1 . 07.04.2026 спеціалістами Служби у справах дітей Оліївської сільської ради здійснено виїзд за місцем проживання сім?ї ОСОБА_7 . За результатами обстеження встановлено, що мати проживає разом із неповнолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вказаною вище адресою. Житло належить матері на праві приватної власності. Повнолітні діти навчаються у закладі вищої освіти. Мати дітей проходить військову службу за контрактом. За результатами проведеного обстеження фактів порушення прав та інтересів дитини не встановлено (а.с. 137).
Водночас, суд наголошує на тому, що у даній справі не досліджувались докази, які стосуються утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , 2012 р.н., та стягнення на його утримання аліментів з позивача.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 51 Конституції України закріплено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Оскільки судом встановлено, що повнолітні діти проживають з матір`ю, спростовано доводи позивача про їх проживання окремо від матері, а навчання одного з дітей закінчилось, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь дітей аліменти у твердій грошовій сумі по 5000 грн щомісяця на кожного до закінчення ними навчання.
Крім того, частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (з розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).
Тобто, до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів може звернутись як стягувач, так і платник аліментів (ст. 192 СК України). Натомість, позов про зміну способу стягнення аліментів (тобто з частки від заробітку (доходу) на тверду грошову суму і навпаки) має право звернутися до суду лише одержувач аліментів.
Оскільки позивач є платником аліментів, а не одержувачем, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зміни способу стягнення аліментів, призначених рішенням суду у справі № 296/4648/24, встановивши їх перерахування з доходів ОСОБА_1 безпосередньо на особисті рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За вказаних вище обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у повному обсязі.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви.
Відтак, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України та висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279-285, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів та стягнення аліментів з матері на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції.
Відомості про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. М. Дубовік