ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10.08.2026 Справа № 910/4916/26
За позовом Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни»
до Фізичної особи-підприємця Деревянка Яна Олександровича
про стягнення 10 774, 20 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Деревянка Яна Олександровича (далі також - відповідач, ФОП Деревянко Я.О.) про стягнення 10 774,20 грн збитків, пов`язаних з невиконанням договору будівельного підряду.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/4916/26, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом встановлено, що хвала суду про відкриття була отримана відповідачем 01.05.2026, що підтверджується довідкою про доставлення процесуального документу до електронного кабінету.
Також, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
08 листопада 2024 між КНП «Сумський обласний госпіталь ветеранів війни» (як замовником) та Фізичною особою-підприємцем Деревянком Яном Олександровичем (як виконавцем) було укладено договір № 390 (Звіт про договір про закупівлю) (далі також - договір) за умовами якого виконавець зобов`язався у 2024 році виконати замовнику роботи «Капітальний ремонт приміщень четвертого поверху хірургічного відділення під туалет для МГН розташованого за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 24», ДК 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі - послуги), а замовник - прийняти й оплатити надані послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2. договору, склад та обсяги послуг, що надаються виконавцем, визначені у Договірній ціні (Додаток № 1 до договору), яка є невід`ємною частиною цього договору.
У розділі 3 договору сторони погодили, що загальна сума цього договору становить: 215 483, 96 грн без ПДВ. Джерелом фінансування витрат за цим договором є кошти НСЗУ.
Відповідно до п. 4.1. договору, послуги надаються з дати підписання цього договору до 23.12.2024 (включно) та може бути продовжений за згодою сторін.
Після завершення надання послуг виконавець протягом 5 календарних днів надає замовнику Акт підписаний виконавцем (п. 4.3. договору).
Порядок розрахунків сторони встановили у розділі 5 договору та передбачили, що розрахунок за фактично надані послуги здійснюється у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця вказаний у розділі 13 цього договору. Замовник здійснює оплату виконавцю за послуги на умовах попередньої оплати в розмірі 30% згідно рахунку. Кінцевий розрахунок за фактично надані послуги здійснюється згідно акту наданих послуг, протягом 7 робочих днів.
Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2024, а у частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання.
Як стверджує позивач, відповідачем неправомірно було включено кошти у вигляді податків, зборів, обов`язкових платежів, які встановлюються чинним законодавством і не враховуються складовими вартості будівництва до договірної ціни, а також зазначена сума відображена в актах приймання виконаних будівельних робіт в сумі 10 774, 20 грн у вигляді єдиного податку 5%.
Відповідач свої правом на подання відзиву не скористався, викладених у позовній заяві обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 390 від 08.11.2024, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Таким чином, закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Як вже було вказано вище, у п. 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору становить 215 483, 96 грн.
Крім того, як вбачається з Договірної ціни (Додаток № 1 до договору), договірна ціна становить 215 483, 96 грн. У розрахунку № 13 Договірної ціни зазначено вартість податків, зборів, обов`язкових платежів, встановлених чинним законодавством і не врахованих складовими вартості будівництва в розмірі 10 774, 20 грн.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Крім того, з наданих позивачем доказів встановлено, що роботи за договором прийняті за Актом № 1 за листопад 2024 та за Актом № 2 за грудень 2024. Акти підписані сторонами та оплачені позивачем, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
Позивач зазначає, що згідно з вимогами Податкового кодексу України єдиний податок обраховується від загального прибутку фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, і такі витрати не є компенсованими витратами, а також їх визначення законодавством у сфері будівництва, нормування у будівництві, містобудування, просторового планування територій та архітектури не передбачається тому до вартості будівництва об`єктів не включаються.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Ціна в договорі підряду визначена за домовленістю сторін.
Ціна товару сторонами вказана в п. 3.1. договору та розшифрована в Договірній ціні (Додаток № 1).
Матеріали справи містять документи, з яких беззаперечно випливає, що сторони дійшли згоди щодо ціни робіт та підтвердили це у спосіб, встановлений договором, зокрема: додаток № 1 до договору "Договірна ціна".
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів звернення замовника до виконавця з обґрунтованими вимогами щодо зміни істотних умов договору, зокрема, в частині вартості робіт (послугу) та/або загальної ціни товару після отримання сформованої Договірної ціни і ознайомлення позивача з її змістом, так і доказів відмови позивача від договору у зв`язку з неправильністю відомостей, відображених у Договірній ціні.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність обставин неможливості позивачем встановити обставини, пов`язані із договірною ціною станом на момент укладення договору.
Частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі та виконав визначені договором роботи (послуги), які, в свою чергу, повністю сплачені позивачем, тобто договір сторонами виконано у повному обсязі.
Господарський суд відзначає, що не може йтися про порушення цивільного права, яке виникло з правочину у разі, якщо стороною не порушено умов даного правочину, а зобов`язання виконано у повній відповідності до способу їх врегулювання сторонами, закріпленому у правочині.
Відповідальність боржника перед кредитором не настає у разі, якщо після виконання правочину позивач змінив своє тлумачення змісту його положень (зокрема, й на підставі висновків тих чи інших перевірок, ревізій тощо).
Покладення позивачем на відповідача відповідальності після надання йому підтвердження про належне виконання зобов`язання у встановленому договором порядку та формі, протирічить як поняттю протиправної поведінки, врегульованому положеннями законодавства та закріпленим в ст. 3 Цивільного кодексу України засадам цивільного законодавства, зокрема, свободи договору, справедливості, добросовісності.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідальність за порушення господарського зобов`язання у вигляді стягнення збитків настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору). Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Однак, позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини відповідача та доказів понесення позивачем збитків внаслідок невиконання/неналежного виконання відповідачем договору у розмірі 10 774,20 грн не подано.
Таким чином, позивачем не доведено протиправності дій відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача 10 774,20 грн збитків відсутні, а позов Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Сумський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2026 року.
Суддя Ю.О.Підченко