УХВАЛА
01 липня 2026 року
м. Київ
справа № 638/5481/21
провадження № 61-2485вно26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Харківський окружний адміністративний суд,
відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву Харківського окружного адміністративного судупро перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Харківського окружного адміністративного суду до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування рішення, свідоцтва, скасування запису про реєстрацію права власності,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2021 року Харківський окружний адміністративний суд в особі виконуючого обов`язки голови ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діяла законний представник ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва, скасування запису про реєстрацію права власності.
Позов мотивовано тим, що 16 грудня 2019 року під час загальних зборів суддів Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 запропонувала, з урахуванням пункту 12 розділу ІІ Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, внести до порядку денного питання про надання їй рекомендацій, а в подальшому відповідного подання до Харківської міської ради щодо виділення судді ОСОБА_3 та її родині у користування службового жилого приміщення. Суддя ОСОБА_3 повідомила, що працюючи 10 років на посаді судді проживає разом з родиною у м. Чугуєві, виконавчий комітет органу місцевого самоврядування дозволив виділити їй службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду вказаного питання рішенням загальних зборів суддів Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року № 6 вирішено рекомендувати надати у користування судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 та її родині службове жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проголосували «за» одноголосно.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26 листопада 2019 року № 880 вирішено дозволити управлінню обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради здійснити розподіл житла, прийнятого до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, згідно із додатком та відповідно до протоколів міської громадської комісії з житлових питань, затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради.
Згідно із додатком до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26 листопада 2019 року № 880 до переліку із одного пункту увійшла двокімнатна квартира АДРЕСА_2 .
В подальшому рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 грудня 2019 року № 1000 вказана квартира була включена до числа службових для Харківського окружного адміністративного суду.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 грудня 2019 року № 1002 «Про розгляд протоколу від 20 грудня 2019 року № 20 міської громадської комісії з житлових питань» судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 та її родині було видано 28 грудня 2019 року ордер № 103376 на вказане жиле приміщення - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
В подальшому зазначена квартира була внесена суддею ОСОБА_3 в електронну декларацію за 2019 рік.
Як зазначав позивач у позовній заяві, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 грудня 2019 року № 1001 квартиру АДРЕСА_3 було виключено з числа службової житлової площі підприємств, установ та організацій.
Отже, вказана квартира була виключена зі складу службових та вже у березні 2020 року приватизована.
Позивач вказував, що керівництво Харківського окружного адміністративного суду не зверталось до Харківської міської ради з клопотанням про виключення житлової площі з числа службової та для виключення спірної квартири з числа службових не було визначених у пункті 6 розділу І Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та у пункті 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР підстав - не відпала потреба суду у службовій квартирі та спірна квартира не втратила статус жилої.
Тому позивач вважав, що спірна квартира безпідставно була виключена з числа службових, а подальше рішення щодо її приватизації є незаконним.
Харківська міська рада, її виконавчий комітет та управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради не вправі були ухвалювати рішення про виключення спірної квартири з числа службових.
Позивач просив суд:
- визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 грудня 2020 року № 1001 «Про виключення житлової площі з числа службових та визнання наймачами її мешканців» в частині ізольованої двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 36,5 кв. м, загальною площею 102,5 кв. м;
- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серія та номер 1-20-322727-Ц2, видане 26 березня 2020 року відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис від 22 квітня 2020 року № 36341673 щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 36,5 кв. м з двох кімнат, загальною площею 102,5 кв. м за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під реєстраційним номером 30[телефон приховано].
Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 22 грудня 2022 року позов задовольнив частково.
Визнав незаконним та скасував свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_1 , видане 26 березня 2020 року відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 36,5 кв. м з двох кімнат, загальною площею 102,5 кв. м за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинений на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 від 26 березня 2020 року.
В частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 грудня 2020 (2019) року № 1001 - відмовив.
Стягнув з Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 , на користь Харківського окружного адміністративного суду суму судового збору в розмірі 1 513,33 грн з кожного.
Харківський апеляційний суд постановою від 26 липня 2023 року апеляційні скарги представника Харківського окружного адміністративного суду - адвоката Богомолова В. В. та ОСОБА_3, яка також діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнив частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданого 26 березня 2020 року відділом приватизації житлового фонду управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зі скасуванням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 36,5 кв. м з двох кімнат, загальною площею 102,5 кв. м. за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинений на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 від 26 березня 2020 року, скасував та у задоволенні позову Харківського окружного адміністративного суду в цій частині відмовив.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради скасував і в цій частині позов задовольнив частково.
Визнав незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 лютого 2020 року № 125 про виключення житлової площі в частині двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_4 з числа службової та визнання наймачами її мешканців: ОСОБА_3 зі складом сім`ї ОСОБА_3 - наймач; ОСОБА_1 - син; ОСОБА_2 - дочка.
Стягнув з Харківської міської ради на користь Харківського окружного адміністративного суду, ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн у рівних частинах, з кожного з них по 1 135,00 грн.
Верховний Суд постановою від 26 листопада 2025 року касаційні скарги ОСОБА_3 та Харківської міської ради задовольнив частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 26 липня 2023 року в частині визнання незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 лютого 2020 року № 125 та розподілу судових витрат скасував, прийняв у вказаній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного суду від 26 липня 2023 року залишив без змін.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що ОСОБА_3 мала би бути залучена до участі у справі саме як співвідповідач, оскільки оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування та його наслідки безпосередньо пов`язані із її правами, обов`язками та поведінкою, яка стала складовою фактичних підстав позову.
ОСОБА_3 є особою, стосовно якої безпосередньо породжує правові наслідки оскаржуване рішення, а тому вона повинна брати участь у справі як відповідач, а не лише як законний представник неповнолітньої дочки.
Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, а тому помилково задовольнив позов в частині вимоги про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради.
Короткий зміст вимог заяви про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами та її рух у Верховному Суді
У лютому 2026 року до Великої Палати Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла заява Харківського окружного адміністративного суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 листопада 2025 року, у якій заявник підставою для перегляду визначив пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України, а саме скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 лютого 2026 року передала заяву Харківського окружного адміністративного суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у цій справі до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 04 травня 2026 року відкрив провадження
за нововиявленими обставинами у вказаній справі, витребував
із районного суду цивільну справу, призначив справу до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 червня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Сердюк В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала заяву про перегляд постанови Верховного Суду
за нововиявленими обставинами
Заява Харківського окружного адміністративного суду про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що ОСОБА_3 є лише користувачем квартири та законним представником дітей, а не особою, до якої пред`явлені вимоги. Тому її процесуальний статус третьої особи був визначений правильно. Спір про законність рішення виконавчого комітету Харківської міської радине створює для ОСОБА_3 статусу співвідповідача.
Доводи інших учасників справи
У травні 2026 року Харківська міська рада надіслала відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у якому просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.
У травні 2026 року ОСОБА_1 надіслав відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у якому просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.
У травні 2026 року ОСОБА_3 надіслала заперечення проти заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у якому просить відмовити у задоволенні вказаної заяви.
Позиція Верховного Суду та застосовані норми права
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами
для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні
для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових
чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України.
За змістом частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року у справі № 631/1660/15-ц).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Отже, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.
Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанцій, перевірені та оцінені ними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено в ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2026 року у справі № 296/8558/21.
Як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник вказує, що Верховний Суд у цій справі помилково визначив статус ОСОБА_3 як співвідповідача у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 25 лютого 2020 року № 125 про виключення житлової площі в частині двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_4 з числа службової.
Проте зазначене не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 423 ЦПК України.
Наведені заявником підстави не підпадають під дію статті 423 ЦПК України, а фактично зводяться до незгоди заявника із судовим рішенням по суті справи.
Врахування судом висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, з якими сторона не погоджується, та незгода сторони з постановленим судовим рішенням не є нововиявленими обставинами у справі.
Заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України, проте не зазначає, яке саме судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, було скасоване та в якій справі. Подана заява не містить посилань ні на дату ухвалення такого рішення, ні на номер справи.
Тому підстави для перегляду остаточного судового рішення відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Згідно з частиною четвертою статті 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 листопада 2025 року.
Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Харківського окружного адміністративного суду про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 26 листопада 2025 року відмовити.
Постанову Верховного Суду від 26 листопада 2025 року залишити в силі.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк
В. В. Сердюк